Рішення № 65230500, 06.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.03.2017 Справа № 904/109/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "НОВА ЛІНІЯ", смт. Чабани, Києво - Святошинський район, Київська область

про розірвання договору оренди та витребування майна загальною вартістю 17 674,80 грн. з чужого незаконного володіння

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Остапенко К.І. представник - дов. № 5 від 17.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "НОВА ЛІНІЯ" в якому просить розірвати Договір оренди від 16.07.2013р. № 1 укладений з Приватним акціонерним товариством "НОВА ЛІНІЯ" та витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "НОВА ЛІНІЯ" та передати Публічному акціонерному товариству "ІМЕКСБАНК" майно загальною вартістю 17 674,80 грн.

Позивач у судові засідання не з'явився, неодноразово заявляв клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, однак у зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення таких засідань, судом ухвалами від 20.01.2017р., 10.02.2017р. позивачу було відмовлено в задоволенні його клопотань.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що договір є розірваним з 27.02.2015р., однак позивачем об'єкт оренди в строки, встановлені договором, звільнений не був. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу того, що витребуване майно знаходиться в орендованому приміщенні. Крім того, відповідач зазначив, що він звертався з позовом до суду про стягнення з ПАТ "ІМЕКСБАНК" заборгованості за оренду приміщення за Договором оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. та рішенням по справі № 916/678/15-г від 10.08.2015р. позовні вимоги задоволено.

24.01.2017р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 21.02.2017р., 21.02.2017р. розгляд справи відкладався на 06.03.2017р.

Крім того, суд зазначає, що строк розгляду справи закінчується 06.03.2017р.

Станом на дату прийняття рішення по страві, сторони з клопотанням про продовження строку розгляду справи не зверталися.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 06.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "НОВА ЛІНІЯ" (далі - орендодавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" (далі - орендар, позивач) 12.06.2012р. укладено договір оренди № ДГУ-05-481 (далі - договір). Сторонами 01.05.2014р. підписано додаткову угоду №1 до договору оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р.

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування об'єкт оренд: частину нежитлового приміщення, що розташований та території майнового торгівельного комплексу АТ "НОВА ЛІНІЯ" (м. Дніпропетровськ, вул.. Стартова. 9-А (літ А1-1). Загальна площа об'єкту оренди становить 42,5 кв.м. Відповідна вартість об'єкту оренди з урахуванням індексації складає 100 321 грн. 25 коп. Точне розміщення об'єкту оренди вказано в план-схемі (додаток №1), який являється невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3. Договору об'єкт оренди передається орендарю для наступного цільового використання: розміщення відділення банку.

Під час користування об'єктом оренди орендар несе повну відповідальність за дотримання вимог правил пожежної безпеки та інших вимог щодо використання та утримання нежитлових приміщень встановлених чинним законодавством України. Орендар також несе повну відповідальність за дотримання правил техніки безпеки співробітниками орендаря, які перебувають чи знаходяться на території об'єкта оренди та прилеглій території.

У відповідності до п. 2.1. Договору орендодавець зобов'язується передати об'єкт оренди орендодавцю в тимчасове платне користування протягом 45 календарних днів після підписання даного договору. Факт передачі об'єкта оренди підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що в момент підписання сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди, останній повинен знаходитися у готовому для використання стані, що передбачає наявність всіх необхідних документів.

Протягом 45 календарних днів, після підписання даного договору, сторони зобов'язані підписати акт прийому-передачі об'єкта оренди (п. 2.4. Договору).

Підпунктом 5.1.7. Договору встановлено, що орендар має право на дострокове розірвання та/або відмову від цього договору за умови письмового повідомлення орендаря не менш ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним з 31 дня наступного за днем одержання орендарем повідомлення про розірвання.

Відповідно до п. 8.1. п.п. 8.1.4. орендар має право достроково розірвати даний договір і вимагати від орендаря повернення об'єкта оренди у наступних випадках: за умови письмового повідомлення орендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним з 31 дня, наступного за днем одержання орендарем повідомлення про розірвання.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2015р., а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання. Даний договір може бути продовжено лише по обопільній згоді сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.п. 9.1., 9.2. Договору).

13.07.2012р. сторонами підписано Акт прийому-передачі об'єкту оренди за договором оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. (а.с. 38).

Як зазначив позивач у позовній заяві, 26.01.2015р. Правлінням Національного банку України відповідно до вимог ст. 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" була прийнята постанова № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних".

На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015р. прийнято рішення № 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ІМЕКСБАНК" згідно з яким починаючи з 27.01.2015р. в Публічному акціонерному товаристві "ІМЕКСБАНК" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Після винесення рішення про закриття відділення банку було прийнято рішення про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та вивезення майна банку, однак, як зазначає позивач, відповідачем було заблоковано майно АТ "ІМЕКСБАНК" вартістю 17 674,80 грн. у зв'язку з існуванням заборгованості по орендній платі.

Позивач вважає, що вказаний договір оренди не припинив свою дію та є чинним. Відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення та не виконав вимоги частини другої ст. 795 ЦКУ щодо зобов'язання орендодавця прийняти від орендаря приміщення за актом прийому-передачі (повернення) у разі припинення або дострокового розірвання та підписання акта прийому-передачі. У день закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний звільнити та передати орендодавцеві орендоване приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, який підписується представниками сторін. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі приміщення із оренди покладається на орендодавця. Орендар при припиненні дії договору оренди повинен повернути орендодавцеві приміщення у справному стані, не гіршому від стану, в якому воно було прийнято орендарем в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Також, позивач зазначає, що з моменту блокування приміщення відповідач не допускає представників АТ "ІМЕКСБАНК" до орендованого приміщення, чим створює перешкоди для вивезення майна банку.

29.06.2016р. Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" була подана заява про вчинення кримінального провадження в ГУ НП в Дніпропетровській області та вимога відповідачу про повернення майна банку, на яку останній не відреагував і майно не повернув.

На позицію позивача розірвати договір оренди та підписати Акт приймання-передачі (повернення) приміщення та повернути майно банку відповідач не відреагував.

Щодо претензій відповідача відносно виплати заборгованості по орендній платі позивач повідомляє, що відповідач не скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог по заборгованості з орендної плати в процедурі ліквідації у встановлений законом строк (протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, про призначення Уповноваженої особи в газеті "Голос України"), тобто в період з 29.05.2015р. до 27.06.2015р. та продовжує незаконно утримувати майно банку.

Відповідно до наказу № 25-в від 27.01.2015р. комісією проведена інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів станом на 27.01.2015р. та складений інвентаризаційний опис активів і відділенні № 367 у м. Дніпропетровськ станом на 27.01.2015р.

Повноваження матеріально-відповідальної особи підтверджуються договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та наказом від 12.02.2014р. та від 12.02.2014р. № 354-к про переведення на посаду начальника відділення № 367 у м. Дніпропетровськ. Факт належності АТ "ІМЕКСБАНК" майна позивач підтверджує Інвентарною карткою обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6, затвердженої наказом Міністерства України від 29.12.1995р. № 352, Інвентаризаційним описом активів у відділенні № 367 АТ "ІМЕКСБАНК" у м. Дніпропетровськ станом на 27.01.2015р., актом прийому-передавання основних засобів станом на 17.12.2015р., відомістю об'єктів по підрозділам на дату 20.07.2016р. по відділенню № 367 м. Дніпропетровськ, меморіальними ордерами та актами приймання-передавання внутрішнього переміщення основних засобів. Вартість майна підтверджується Звітом про оцінку частини активів Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", складеному ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" 15.05.2015р., Витягом з додатку до Звіту про оцінку частини актів ПАТ "ІМЕКСБАНК", Довідкою про оціночну вартість майна та Довідкою про балансову вартість.

Позивач зазначає, що відповідач незаконно та безпідставно перешкоджає Уповноваженій особі Фонду реалізувати свої повноваження та здійснити формування ліквідаційної маси банку.

На цей час Уповноважена особа на виконання передбачених законом обов'язків повинна вивезти майно, експлуатація якого за документами банку обліковується за відділенням № 367 ПАТ "ІМЕКСБАНК" у м. Дніпропетровськ за орендованим приміщенням, розташованим за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, буд. 9-А, та приєднати його до ліквідаційної маси.

Незаконне заволодіння відповідачем майном унеможливлює включення його до складу ліквідаційної маси з метою реалізації задоволення вимог держави та кредиторів банку - фізичних та юридичних осіб.

Викладене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступного.

Позивач, звертаючись з позовною вимогою просить розірвати договір оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р., укладений між ним та відповідачем на підставі ст. 291 Господарського кодексу України. Вважає, що вказаний договір оренди не припиняв свою дію та є чинним.

Таке твердження обґрунтовується позивачем посиланням на ст. 291 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 якої одностороння відмова від договору оренди не допускається, та тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди та не виконав вимоги ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України щодо зобов'язання орендодавця прийняти від орендаря приміщення за актом прийому-передачі (повернення).

Однак, такі доводи позивача не відповідають нормам законодавства України, умовам договору оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. та фактичним обставинам, що мали місце у взаємовідносинах сторін за вказаним договором.

Так, згідно ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом: у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 8.1.4. Договору оренди сторони встановили право орендодавця достроково розірвати вказаний договір за умови письмово повідомлення орендаря не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання. При цьому договір вважається розірваним з 31 дня, наступного за днем одержання орендарем повідомлення про розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було направлено позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. на підставі п. 8.1.4. листом № 101 від 19.01.2015р., який був одержаний відповідачем 27.01.2015р. (а.с. 156).

Таким чином, зважаючи на умови Договору, спірний договір оренди є розірваним з 27.02.2015р.

Крім того, в зазначеному повідомленні міститься вимога звільнити об'єкт оренди протягом 10 днів з дня розірвання договору на підставі п. 10.1 договору оренди.

Ця вимога була повторно пред'явлена позивачу листами № 505 від 13.03.2015р., № 612 від 26.03.2015р. та № 998 від 27.05.2015р. (а.с. 158-161,163-164), проте позивачем об'єкт оренди звільнений не був.

Замість того, позивач в листі № 5414 від 12.05.2015р. повідомляє відповідача про те, що не має фінансової можливості здійснити вивезення майна з орендованого приміщення, а також не має можливості в подальшому користуватися орендованим приміщенням за його призначенням.

Таким чином, позивачем порушено обов'язок з повернення об'єкту оренди, передбачений п. 10.1. спірного договору оренди та ст. 785 Цивільного кодексу України.

Крім того, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, жодних перешкод у доступі до спірного об'єкту оренди позивачу не вчинялося, договору відповідального зберігання спірного майна між позивачем та відповідачем не укладалося, отже й у відповідача не виникало підстав для збереження майна, яке належить позивачу.

Також є безпідставним посилання позивача на ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України відносно чинності спірного договору, оскільки ч. 2 ст. 795 вказує на момент припинення договору оренди, а не на підстави його припинення.

За викладеного, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2008р. № 40/303пд.

Крім того, ст. 283 Господарського кодексу України встановлює, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. В той же час, згідно ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору є, зокрема, строк, на який укладається договір оренди, тобто дія договору оренди в господарських правовідносинах в часі не може бути довільною і визначається моментом підписання сторонами акту повернення об'єкту оренди.

Слід також зазначити, що в позовній заяві позивач не наводить правових підстав для розірвання договору оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. за рішенням суду. Навпаки, наголошує на положеннях ст. ст. 291, 188 Господарського кодексу України, згідно яких договір може бути розірваний чи змінений за згодою сторін.

Таким чином, позовна вимога щодо розірвання договору оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р. задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про витребування майна, суд зазначає наступне.

Згідно ст.13 Конституції України власність зобов'язує.

Ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 323 ЦК України).

Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Як встановлено п. 10.4. договору оренди, у випадку не повернення (та/або не звільнення) орендарем об'єкту оренди в обумовлені п. 10.1. договору строку, орендодавець вправі звільнити об'єкт оренди від майна, що знаходиться в ньому, та передати об'єкт оренди в користування третім особам. Майно в такому випадку зберігатиметься орендодавцем протягом 7 календарних днів після останнього дня строку повернення об'єкта оренди орендодавцеві, що встановлений п. 10.1. договору. Орендодавець не несе ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження такого майна.

Відповідно ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушення і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, доказів того, що позивачем відповідачу передавалося майно не надано, доказів щодо вчинання відповідачем протиправних дій щодо майна позивача та ння відповідачем цим майном також суду не надано, а отже, вимога щодо витребування майна з володіння відповідача не доведена належними доказами та є безпідставною.

Згідно позовної заяви, факт належності ПАТ "ІМПЕКСБАНК" майна підтверджується Інвентарною карткою обліку особових засобів, Інвентаризаційним описом станом на 17.12.2015р. тощо. Проте, згідно інвентаризаційного опису основні засоби під інв. номерами 27815, НМА10896, НМА9628 "переміщено на ЮВРД", відсутні вони і в акті прийому-передавання від 17.12.2015р., при цьому зазначене майно включене до віндикаційної позовної вимоги.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що майно, яке витребовується та яке було розміщено в орендованому у відповідача приміщенні, обліковується за начальником відділення №367, як за матеріально відповідальною особою, зокрема позивач надає копію договору про повну матеріальну відповідальність (а.с. 43-44).

Однак, позивачем не надано документу, яким підтверджується передача матеріально-відповідальній особі витребуваного майна, так само, як не надано документу про повернення матеріально відповідальною особою зазначеного майна при її звільненні в грудні 2014р.

При цьому в матеріалах справи наявний акт прийому-передавання основних засобів, що обліковуються за відділенням № 367 від 17.12.2015р., тобто на дату після припинення дії договору оренди на підставі прийняття позивачем рішення про припинення діяльності відділення, що свідчить про те, що ніякого блокування майна з боку відповідача не було, а саме майно за зазначеним актом прийнято в.о. регіонального директора Південно-Східної дирекції ПАТ "ІМПЕКСБАНК" Хаджинова Т.В., тобто не матеріально-відповідальною особою, яке знаходиться в орендованому у відповідача приміщенні (а.с. 52-53).

Додані до позовної заяви документи (інвентарна картка, копія відомості, виписка про операції) є документами бухгалтерського обліку та не є доказами, викладених в позові обставин, якими позивач обґрунтовує свою віндикаційну вимогу.

Довідка про оціночну вартість майна також не є належним і допустимим доказом, оскільки складена позивачем, який не є суб'єктом оціночної діяльності.

Позивач зазначає, що документом, який складається при здійсненні операції переміщення основних засобів від головної установи до відокремленого підрозділу, є акти приймання-передачі (переміщення) основних засобів. Проте, копію такого акту до позовної заяви не додано.

Крім того, судом неодноразово витребовувалися від позивача докази знаходження у спірному приміщенні майна Позивача станом на дату прийняття рішення про розірвання договору; докази звернення до Відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди; докази відмови Відповідача від пропозиції Позивача про розірвання договору оренди на дату звернення з позовом; докази вчинення Відповідачем перешкод в користуванні спірним майном на дату звернення з позовом.

Однак, жодного з витребуваних документів позивачем суду не надано, пояснень щодо неможливості надання цих документів також не надано.

Таким чином, позивачем не надано доказів знаходження спірного майна в приміщенні, що орендувалося у відповідача за договором оренди № ДГУ-05-481 від 12.06.2012р., складу такого майна та його вартості, заволодіння даним майном відповідачем чи вчинення останнім перешкод в користуванні майном.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як встановлено ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на яких ґрунтуються заявлені ним вимоги у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 10.03.2017р.

Суддя Н.Г. Назаренко