Ухвала суду № 65230364, 03.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

03.03.2017Справа № 910/21431/14

За скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14

За позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в

особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 214627 грн. 87 коп.

Суддя Отрош І.М.

Прокурор: Жовтий С.О. - представник на підставі посвідчення № 029481 від 02.10.2014.

Представники сторін:

від скаржника (стягувача): Єгоров В.С. - представник за довіреністю № 14-137 від 13.05.2014;

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: Климась О.С. - представник за довіреністю № 122/2016 від 29.12.2016;

від боржника: Кравчик С.М. - представник за довіреністю № 91/2016/10/18-2 від 18.10.2016

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/21431/14 (суддя Грєхова О.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 171998 грн. 71 коп. основного боргу, 18140 грн. 16 коп. пені, 5952 грн. 66 коп. 3% річних та 18536 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

12.05.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, видано накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 (суддя Грєхова О.А.) визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/21431/14 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 18140 грн. 16 коп. пені, 5952 грн. 66 коп. 3% річних та 18536 грн. 34 коп. інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 у справі № 910/21431/14 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі № 910/21431/14 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 (суддя Бондарчук В.В.) визнано наказ Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/21431/14 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення основного боргу у розмірі 171998 грн. 71 коп.

03.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 (суддя Марченко О.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14 повернуто скаржнику без розгляду.

23.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені у скарзі, скаржник зазначив, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ВП № 48474139 від 19 грудня 2016 було закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/21431/14 від 12.05.2015 з підстав п. 16 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» пені і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за спожитий природний газ, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа (наказу № 910/21431/14 від 12.05.2015) за судовим рішенням.

Вказана постанова, на думку скаржника, суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки дія Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість у даній справі не поширюється, так як на час списання відповідний порядок ведення реєстру підприємств-учасників процедури врегулювання заборгованості, передбачений зазначеним законом, затверджений не був, а отже підприємство боржника до такого реєстру включено не було.

За наведених обставин, скаржник просить суд: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№48474139 від 19.12.2016; визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№48474139 від 19.12.2016.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу вказану скаргу передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 відновлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для подання скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14; прийнято до розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14 та розгляд скарги призначено на 10.02.2017.

08.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення проти скарги з тих підстав, що зобов'язання боржника зі сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних припинились в силу закону, а саме ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» у зв'язку з їх списанням, за наслідками погашення суми основного боргу до набрання цим законом чинності, у зв'язку з чим підстав для задоволення скарги немає.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судовому засіданні 10.02.2017 подав документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що відсутність боржника у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, спростовується імперативними приписами ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у зв'язку з чим представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві просить залишити скаргу без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 розгляд скарги відкладено до 03.03.2017, враховуючи необхідність подання скаржником письмових пояснень.

02.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли доповнення до заперечень проти скарги, відповідно до яких зазначено, що реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, порядок ведення якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93, стосується врегулювання основної заборгованості, тоді-як заборгованість боржника була погашена, тобто відсутня, а отже і врегулювання відповідно до приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» вона не потребує.

У судове засідання 03.03.2017 з'явились прокурор, представники скаржника (стягувача), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, які підтримали скаргу, а також представник боржника, який проти скарги заперечив з підстав, викладених у запереченнях.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судове засідання 03.03.2017 не з'явився, клопотань про відкладення не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.02.2017.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги в судовому засіданні 03.03.2017 за відсутності представника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні останньої з огляду на такі обставини.

Відповідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/21431/14 (суддя Грєхова О.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 171998 грн. 71 коп. основного боргу, 18140 грн. 16 коп. пені, 5952 грн. 66 коп. 3% річних та 18536 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

12.05.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, видано накази.

Судом встановлено, що 17.08.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №48474139) з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/21431/14 від 12.05.2015 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 214627,87 грн. (копія постанови подана 10.02.2017).

Судом встановлено, що листом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 06.12.2016 №42АУ/92П3/12564, адресованим Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (копія якого наявна у поданих державним виконавцем 10.02.2017 матеріалах виконавчого провадження), повідомлено про списання та припинення зобов'язань з оплати неустойки (штраф, пеня), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, зокрема, у справі №910/21431/14 на суму 42629,16 грн., на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Судом встановлено, що 19.12.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження №48474139 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі списанням 42629,16 грн. відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», враховуючи погашення боржником основної заборгованості за спожитий газ 23.07.2015, тобто до набрання чинності цим законом.

Відповідно до п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, у редакції від 03.11.2016, чинній на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", цей закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Так, Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" набрав чинності 30.11.2016.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2015 у справі № 910/21431/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, встановлено, що заборгованість у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3411-БО-41. Так, вказаним рішенням позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 171998 грн. 71 коп. основного боргу, 18140 грн. 16 коп. пені, 5952 грн. 66 коп. 3% річних та 18536 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Як вбачається з поданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження №48474139 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/21431/14 від 12.05.2015 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 214627,87 грн., платіжним дорученням №2116293957 від 23.07.2015 заборгованість у розмірі 171998,71 грн. була сплачена боржником.

Наведені обставини встановлено і в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/21431/14 за наслідками розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про визнання наказу Господарського суду міста Києва № 910/21431/14 від 12.05.2015 таким, що не підлягає виконанню. Так, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі №910/21431/14 встановлено, що рішення суду в частині основного боргу у розмірі 171998, 71 грн. виконано боржником у повному обсязі шляхом оплати вказаної суми на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним дорученням № 2116293957 від 23.07.2015, листом про зарахування коштів в рахунок погашення боргу по договору № 12/3411-БО-41 та актом звірки між боржником та стягувачем станом на 02.07.2015.

Таким чином, основна заборгованість боржника за спожитий природний газ, що виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3411-БО-41, була погашена боржником до набрання Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" чинності.

Як встановлено судом, листом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 06.12.2016 №42АУ/92П3/12564, адресованим Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", копія якого наявна у поданих державним виконавцем 10.02.2017 матеріалах виконавчого провадження, повідомлено про списання та припинення зобов'язань з оплати неустойки (штраф, пеня), трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, зокрема, у справі №910/21431/14 на суму 42629,16 грн., на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" зі сплати 18140 грн. 16 коп. пені, 5952 грн. 66 коп. 3% річних та 18536 грн. 34 коп. інфляційних втрат (всього 42629,16 грн.) припинилось в силу норми закону - ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв'язку з їх списанням.

Щодо доводів скаржника стосовно відсутності реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як передбачено ст. 3 наведеного Закону, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

При цьому, відповідно до ст. 1 даного Закону, заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

При цьому, положення ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачають, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Так, наведені норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в сукупності дають підстави для висновку, що об'єктом реструктуризації в силу цього закону є виключно основна заборгованість, без урахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат тощо.

В той же час, приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є імперативними нормами, що встановлюють правило списання штрафних санкції, а також 3% річних та інфляційних втрат у разі погашення основної заборгованості боржником станом на дату набрання законом чинності, а тому оскільки така заборгованість на дату набрання Законом чинності була погашена боржником у даній справі, нараховані штрафні санкції, а також 3% річних та інфляційні втрати - списані, отже і будь-якого врегулювання відповідно до приписів Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» між сторонами немає, що, відповідно, спростовує необхідність включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведення скаржником неправомірності дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2016 у межах виконавчого провадження №48474139 та, відповідно, наявності підстав для визнання такої постанови недійсною, у зв'язку з чим скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/21431/14 відмовити.

Суддя І.М. Отрош