Ухвала суду № 65230113, 02.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/37/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.2017 справа № 908/2349/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Украгропром (юридична адреса: 04655, м. Київ, вул. Щусєва, 36; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 6 Б)

до відповідача державного підприємства Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72242, с. Таврія, Веселівський район, Запорізька область, вул. Центральна, 6)

про стягнення 6150098 грн. 78 коп. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання форвардного контракту № ФК 09/09-10-05 від 09.09.2010р.

орган виконання: Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (69006, місто Запоріжжя, пр. Металургів, 6)

Суддя Носівець В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17/08/16 від 17.08.16;

від відповідача (заявника): не з'явився;

Розглядається заява Державного підприємства Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. у справі № 908/2349/14.

Заява прийнята судом та призначена до розгляду в судовому засіданні 02.03.2017 р.

На вимогу представника позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг бази даних Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідач у даній справі звернувся з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. у справі № 908/2349/14. В обґрунтування заяви зазначено, що на даний час підприємство знаходиться в складному фінансовому стані, своєчасне і повне виконання рішення суду ускладнене наступними обставинами. По-перше, відповідно до статуту ДП «ДГ «Таврія» ОСОБА_2 України» є державним підприємством зі 100% часткою держави. По-друге, підприємство є дослідним господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Здійснення цієї діяльності є прямо залежним від пори року, як наслідок - отримання прибутку від такого виду діяльності також має сезонний характер. По-третє, рішенням суду у адміністративній справі № 808/2060/16 з відповідача стягнуто 3172688,69 грн. податкового боргу, виконання вказаного рішення розстрочено на 12 місяців. В-четвертих, загальна сума заборгованості ДП «ДГ «Соцземлеробство» з урахування виконавчого збору у зведеному виконавчому провадженні № 44561389, складає 11371534,17 грн. За інформацією зведеного виконавчого провадження № 44561389 на майно боржника накладено арешт. Все описане та арештоване майно боржника, у відповідності до проведених експертиз, передано на реалізацію на електронні торги СЕТАМ, які поступово проводяться, з урахуванням особливостей зібраного врожаю, який знаходиться в полі. Всі кошти, які надходять від реалізації майна розподіляються почергово в межах зведеного виконавчого провадження і боржник не має істотного права на розподіл цих коштів. Заявник зазначав, що без розстрочення виконання судового рішення у даній справі господарство реально може збанкрутувати, не зважаючи на всі заходи по повному та реальному виконанню судового рішення в межах зведеного виконавчого провадження. Просив розстрочити виконання рішення у справі № 908/2349/14 на 36 місяців, починаючи з березня 2017 р. по лютий 2020 р. включно, стягнення здійснювати рівними частками з щомісячним внесенням суми в розмірі 172866,08 грн.

В судове засідання заявник свого представника не направив, про причини неявки не сповістив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Позивач у справі ТОВ «Торговий дім «Украгропром» - надав заперечення на заяву про надання розстрочки виконання рішення. У відзиві на заяву вказав, що від моменту винесення рішення про стягнення коштів до звернення із заявою про розстрочення відповідачем не здійснено будь-яких платежів. Відповідачем не обґрунтовано та не підтверджено можливість виконання рішення суду при наданні розстрочки. З огляду на сезонність с/г виробництва, тобто отримання прибутку лише в період після збору врожаю заявником не обґрунтовано, за рахунок посіву яких культур, на якій площі, коли саме і в якій приблизно кількості підприємство збирається отримати врожай та по якій ціні його реалізовувати. Також, не наведено жодних доказів намірів відновлення платоспроможності підприємства і погашення наявної заборгованості, не вказано та не обґрунтовано джерел для отримання доходів в розмірі 172000,00 грн. у місяць. Позивач вважає викладені у заяві відповідача підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які створюють підгрунття для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернено на майно відповідача. Жодних фактів настання стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, жодних обставин, фактичне настання яких зробило б неможливим виконання судового рішення вчасно, боржником у заяві про розстрочення на наведено, що в свою чергу не дає суду можливості для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення. Невиконання боржником своїх зобовязань за договором негативно відображається і на господарській діяльності стягувача, а розстрочення виконання рішення суду суттєво зачіпає матеріальні інтереси позивача, оскільки здійснення розрахунків з контрагентами, зобовязання по сплаті обовязкових платежів, а також виплата заробітної плати працівникам є однаковим як для боржника, так і для стягувача. До того ж ані нормами чинного законодавства, ані умовами укладеного договору не передбачено звільнення від відповідальності у звязку з невиконанням державним підприємством взятих на себе зобовязань. Просив відмовити в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у даній справі.

Заслухавши представника позивача, вивчивши надані матеріали, суд встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. у справі № 908/2349/14 позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Украгропром» задоволено та стягнуто на його користь з ДП «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України 3075049,39 грн. суми попередньої оплати, 3075049,39 коп. штрафу, 73080,00 грн. судового збору. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 р. рішення від 24.09.2014 р. залишено без змін. На виконання рішення від 24.09.2014 р., яке набрало законної сили, видано відповідний наказ від 16.01.2015 р.

Державне підприємство Дослідне господарство Соцземлеробство Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України перейменовано на Державне підприємство Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України згідно статуту, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 27.12.2016 р.

Обґрунтовуючи неможливість на даний час виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на скрутне фінансове становище підприємства, можливість банкрутства або припинення діяльності підприємства та значну кредиторську та дебіторську заборгованість.

За приписами ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка виконання судового рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Тобто, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, дослідження та оцінювання як доводів заявника, так і заперечень стягувача (кредитора), а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Оскільки законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось обєктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, після постановлення рішення від 24.09.2014 р. у даній справі минуло більше двох років та за вказаний проміжок часу боржником не здійснено жодного платежу для погашення заборгованості перед кредитором. Крім того, у заяві не вказано будь-яких обставин, за яких за період розстрочки - 36 місяців - має поліпшитися фінансове становище боржника, та які заходи ним для цього вживаються.

Оцінивши вказані заявником обставини, суд не вважає їх винятковими, оскільки і позивач і відповідач є суб'єктами господарської діяльності, тому невиконання зобов'язань в однаковій мірі впливає на матеріальний стан обох підприємств та може бути підставою до понесення ними збитків. Несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, суд вважає, що заявником належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав, які свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені стягувачем і боржником, та відхиляє заяву про надання розстрочки виконання рішення на 36 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву державного підприємства Дослідне господарство Таврія Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України про надання розстрочки виконання рішення у справі № 908/2349/14 відхилити.

Ухвала набрала законної сили 02.03.2017 р.

Суддя В.В.Носівець