Постанова № 65228869, 07.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2017 року № 826/17199/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі -позивач 2) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Адміністратора відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Крамаренко Тетяни Миколаївни, в якому просять:

- визнати протиправними дії керівника органу реєстрації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві у відмові в реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 по місцю проживання в будинку АДРЕСА_1;

- зобов'язати орган реєстрації - відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 по місцю проживання в будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачам у реєстрації їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на ту підставу, що будинок не переведений із садового будинку у житловий.

У судовому засіданні 16.02.2017 судом протокольною ухвалою неналежного відповідача - Адміністратора відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Крамаренко Тетяну Миколаївну - замінено на належного - Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію в особі відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях від 16.02.2017 та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.02.2017 представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Разом з цим, відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення останнього повідомлений належним чином.

У зв'язку з викладеним, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 00604 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2008.

На вказаній земельній ділянці зведено садовий будинок, загальною площею 173,00 кв.м. з прибудовами, введений в експлуатацію згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради від 11.01.2012 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення, на праві приватної власності ОСОБА_1 знаходиться садовий будинок АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного свідоцтва, 27.01.2012 Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, за позивачем зареєстровано право власності на відповідне нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 33003981 від 27.01.2012.

ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві з заявами від 27.10.2016 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з попереднього місця реєстрації.

Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації було відмовлено позивачу 1 у задоволенні вказаних заяв з посиланням на ст. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання», а саме: садовий будинок не переведено у житловий будинок.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, а свої права порушеними, позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з наданими суду копій заяв про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з попередніх місць реєстрації, підставою для відмови у реєстрації місця проживання за вказаною адресою є відсутність рішення про переведення садового будинку у жилий.

Станом на час звернення позивача до органу реєстрації - 27.10.2016 - питання переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки було врегульовано на законодавчому рівні шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02.09.2014 №1673-VII (оприлюднено у офіційному виданні «Голос України» 09, 26.09.2014 №184, набув чинності на наступний день після оприлюднення).

Згідно вказаного Закону, Житловий кодекс УРСР доповнено ст. 81 такого змісту «Переведення у жилі будинки садових і дачних будинків», згідно з якою громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

На виконання Закону постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

Позивач не надав доказів того, що він звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про переведення садового будинку у жилий.

На земельних ділянках, що надаються громадянам для садівництва законодавством дозволяється зводити садові будинки. Однак, в ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» визначені певні критерії садового будинків. Так, у п. 3.41 цих ДБН дається визначення «садового будинку» як будівлі літнього (сезонного використання), яка в питаннях нормування, площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, житлової політики України від 24.05.2001 № 127, садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання.

Згідно п. 1.2 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 № 95, садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання.

Тобто, садові будинки, на відміну від дачних будинків, технічно не призначені для постійного проживання у них, а лише для тимчасового проживання на час здійснення садівництва.

Таким чином, з урахуванням наведеного та з огляду на те, що садовий будинок передбачений для тимчасового проживання у літній період та не відноситься до житлового фонду, суд приходить до висновку про правомірність відмови щодо проведення реєстрації місця проживання в садовому будинку, а відтак приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії по відмові у проведенні реєстрації є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з цим, при вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією місця проживання або місця перебування особи, врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (надалі - Закон № 1382-IV).

Відповідно до преамбули Закону №1382 цей Закон регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Тобто, для реєстрації місця проживання особи у певному об'єкті нерухомого майна воно має бути житлом в розумінні законодавства.

В силу норм ст. 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Крім того, п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22 листопада 2012 року №1077, передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за №84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру (зміни внесені згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.05.2013 № 507).

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідно до Житлового кодексу УРСР дачний будинок не зазначений в переліку об'єктів, які не входять до житлового фонду.

Згідно статті 29 Цивільного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Таким чином, вирішуючи даний спір, слід виходити з таких характеризуючи ознак об'єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивача та його дітей.

Зі змісту технічного паспорту на садовий будинок інвентарний №128407, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації станом на 03.06.2011, вбачається, що вказаний садовий будинок загальною площею 173,00 кв. м., складається із двох поверхів, та має всі зручності для проживання, підключений до електропостачання, водовідведення та каналізації.

Таким чином, надані позивачем документи свідчать про те, що садовий будинок не підпадає під ознаки садового будинку, оскільки може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки жилого будинку.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивач з сім'єю постійно проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про наявність права у позивачів та їх дітей на реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість проведення реєстрації за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку. При цьому, те що вказаний будинок зазначений як садовий будинок, ніяким чином не позбавляє його вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача, його дружини та дітей права, як такого, зареєструвати своє місце проживання в ньому.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних ociб, прав та інтересів юридичних oci6 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових ociб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на встановлені судом обставини та з метою належного захисту права позивача на реєстрацію його місця проживання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відділу реєстрації Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 по місцю проживання в будинку АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог в частині ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин саме позивача.

Отже, при розгляді адміністративної справи суд встановлює наявність або відсутність порушених прав позивача з боку органів державної влади на підставі наявних у справі доказів.

Як стверджує позивач 2 у позові, відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

Водночас, як встановлено судом та вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_2 не надано доказів звернення до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації в м. Києві з заявами про реєстрацію власного та своїх дітей місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з попереднього місць реєстрації від 27.10.2016.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких порушень прав ОСОБА_2 та дітей з боку відповідача, а відтак позовні вимоги жодним чином не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача ОСОБА_1 суд присуджує судові витрати по сплаті ним судового збору в частині задоволених вимог, а саме в розмірі 50 відсотків від сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 по місцю проживання в будинку АДРЕСА_1.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 275,60 (двісті сімдесят п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.П. Балась