Постанова № 65228824, 09.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4941/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.

за участю сторін:

позивач: - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області про визнання незаконними та скасування наказів від 04.04.2016 року № 581к та від 04.08.2016 року № 1867к, поновлення на посаді та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області про визнання незаконними та скасування наказів від 04.04.2016 року № 581к та від 04.08.2016 року № 1867к, поновлення на посаді та зобовязання вчинити певні дії.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с. 4-14 т. 1).

Представник відповідача ОСОБА_4 Одеської області, заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, які зазначені в запереченнях на позов (а.с. 53-62 т. 1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши Позивача, представника позивача та представника відповідачів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, з 14 січня 2016 року, обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області. Мав доступ до державної таємниці 2 категорії (а.с. 21 т. 1).

04 квітня 2016 року наказом прокурора Одеської області № 581к, Позивача було звільнено із займаної посади та органів прокуратури (а.с. 22-23 т. 1).

В наказі зазначено, що 03.04.2016 за участю ОСОБА_1 та інших невстановлених осіб вчинено грубе порушення громадського порядку, про що 03.04.2016 за фактом вказаної події слідчим управлінням прокуратури Одеської області розпочате кримінальне провадження № 42016160000000240, за фактом ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Також судом встановлено, що з 04 квітня 2016 року, Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у Клініці нейрохірургії і неврології нейрохірургічного відділення військово-медичного клінічного центру Південного регіону, що підтверджується відповідним листом непрацездатності серія АГЗ № 453638 (а.с. 26 т. 1).

У звязку із подальшим значним погіршенням стану здоров'я, Позивач продовжував знаходитись на лікарняному та лікуватись, що підтверджують листи непрацездатності серія АГШ № 342391, серія АГШ № 342551, серія АГШ № 342667, серія АГШ № 343013, серія АГШ № 737943, серія АГШ № 737853 (а.с. 27-32 т. 1).

01.08.2016, по закінченню лікування, Позивач приступив до роботи в прокуратурі Одеської області та на виконання розпорядження прокурора Одеської області № 185к від 13.09.2011 року, долучив до заяви на адресу прокурора Одеської області всі листи непрацездатності, тим самим повідомив про перебування на лікарняному у період з 04.04.2016 по 29.07.2016 включно.

Проте, новим наказом № 1867к від 04.08.2016 внесено зміни до наказу прокурора Одеської області від № 581к та звільнено Позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності Управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області з 01.08.2016 (а.с. 24).

Не погоджуючись с наказами від 04.04.2016 року № 581к та від 04.08.2016 року № 1867к, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно вибирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі ст. 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, правові засади організації і діяльності, особливості проходження публічної служби в прокуратурі України та статус прокурорів визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про прокуратуру».

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року

№ 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) передбачено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок прийняття на службу до органів прокуратури, порядок її проходження та звільнення, регулюються нормами Закону України «Про прокуратуру», а також Дисциплінарним статутом ОСОБА_4 України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року № 1796 XII.

Як вбачається із оскаржуваного наказу № 581к від 04.04.2016 року, Позивачем порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, статей 10, 15, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції про провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Одеської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», Прокурор зобов'язаний:

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

В ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури зазначено, що працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Відповідно до ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність. Працівник прокуратури повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.

Згідно зі ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, Працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

Статею 43 Закону України «Про прокуратуру» передбачений перелік підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, а саме, Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

невиконання чи неналежне виконання службових обовязків;

необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру;

вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його обєктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Таким чином, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно частини другої статті 46-2 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 № 1789 (яка не втратила чинності із набранням чинності Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697) прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 1) недотримання пов'язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом; 2) порушення Присяги працівника прокуратури чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України Про засади запобігання і протидії корупції; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Статтею 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 за № 1796-XII, встановлено, що дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Одночасно з виданням наказу про звільнення позивача, Наказом № 151 від 04.04.2016 року призначено службову перевірку.

Підстави та порядок проведення службового розслідування (перевірки) стосовно прокурорсько-слідчих працівників, зазначених у статтях 17, 56 Закону України Про прокуратуру(далі працівники прокуратури), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, посадових та інших осіб органів прокуратури при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань(перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 року № 104.

Службове розслідування (перевірка) це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного спяніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоровя та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією.

Відповідно до п.2.2.1 та п. 2.2.4 Інструкції службове розслідування(перевірка) може проводитись за наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення працівником прокуратури, одержаної у встановленому порядку з органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, або під час проведення негласних слідчих(розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні. Звернень(скарг, заяв) громадян, запитів та звернень народних депутатів України, повідомлень на телефон довіри та електронну пошту довіри, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприєсмтсв, установ і організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, обєднань громадян та засобів масової інформації з відомостями про ганебний вчинок працівників прокуратури, а також про події за їх участі, які можуть виклакати суспільний резонанс.

Згідно п.п. 8.1.- 8.9. п. 8 Інструкції питання, які підлягають зясуванню під час проведення службового розслідування(перевірки) обставини події, у звязку з якою проводиться службове розслідування(перевірка), час, місце, спосіб, наслідки тощо. Правомірність дій працівників прокуратури, що призвели до події чи безпосередньо передували їй. Наявність чи відсутністьу діянні або бездіяльності працівника прокуратури ознак кримінального, корупційного правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви.Обставини, що помякшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника прокуратури чи знімають безпідставні звинувачення або підозру у скоєнні порушення. Характеристика особи, що вчинила порушення(ставлення до виконання службових обовязків, поведінка до вчинення порушення тощо) з додержанням вимог Закону України Про захист персональних даних. Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, щодо якої проводиться службове розслідування(перевірка), інших посадових осіб у недопущенні порушення. Обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустилися порушень, обґрунтованість переміщення, просування по службі, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування. Обгрунтованість та відповідність ступеню вини і тяжкості проступку, прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Як вбачається із висновків про результати службової перевірки від 27.05.2016 року щодо ОСОБА_1 (а.с. 133-139 т. 1) встановлено, в тому числі з мережі інтернет та пояснень осіб, що позивач 03.04.2016 року у приміщенні кафе за візуальними ознаками перебував у стані алкогольного спяніння, поводив себе зухвало, охоронці закладу вивели його на вулицю, однак він намагався повернутися, ображав нецензурною лайкою персонал кафе та, з пояснень охоронців бив посуд, погрожував фізичною розправою із застосуванням пристрою травматичної дії, на зауваження не реагував.

Також встановлено, що 03.04.2016 року, ОСОБА_1 звертався до КП «Міська клінічна лікарня № 11», згідно з записами Журналу огляду, 03.04.2016 року ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного спяніння.

Позивач в поясненнях зазначав, що ввечері 02.04.2016 він разом з цивільною дружиною ОСОБА_5 знаходилися в гостях та святкували день народження. У цей день він алкогольні напої не вживав. Після закінчення святкування, 03.04.2016 біля 06 години ранку, вони приїхали до кафе «Гранат», де він випив бокал темного пива. З ними був його однокласник ОСОБА_6 Біля виходу до кафе до них підійшли декілька осіб, які були одягнути у камуфляжну форму, та які без причин почали погрожувати ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_1 представився працівником прокуратури та намагався дістати службове посвідчення, охоронці кафе застосували до нього сльозогінний газ, повалили на підлогу та наділи на руки кайданки, а потім почали наносити удари по голові, тулубі. Через незаконні дії охоронців він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то виявив відсутність речей, травматичної зброї та посвідчення.

Щодо відмови позивача від проходження огляду на стан алкогольного спяніння, позивач пояснив суду, що дійсно звертався самостійно 03.04.2016 року до лікарні, однак проходив огляд хірурга, який ніякого огляду на стан алкогольного спяніння не пропонував. Судом досліджено копію Журналу обліку прийому хворих у стаціонарі та відмов у госпіталізації КП «Міська клінічна лікарня № 11», з якого вбачається що, дійсно ОСОБА_1 03.04.2016 року звертався до КП «Міська клінічна лікарня № 11», але із Журналу неможливо достовірно встановити, що запис про відмову від здачі матеріалу на алкоголь відноситься до позивача чи до попереднього запису, щодо іншого громадянина (а.с. 99-101 т. 1).

Також, судом було досліджено відеозапис (а.с. 68 т. 2), який був наданий з матеріалів кримінального провадження № 42016160000000240, за фактом ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, з якого не вбачається будь-яких дій, які б свідчили про грубе порушення Позивачем громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства. Візуально поведінка ОСОБА_1, не була зухвалою чи цинічною, та ніякого пристрою для відстрілу гумовими кулями в руках у останнього в приміщені розважального закладу та поза межами не було.

Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження за № 42016160000000240 від 30.08.2016 року (а.с. 152-158 т. 1), встановлені обставини щодо використання ОСОБА_1, у ході хуліганських дій нібито пристрою для відстрілу гумовими кулями повністю спростовуються показами свідка, охоронця ОСОБА_7, який з іншим охоронцем прийняли рішення затримати ОСОБА_1 після того як побачили під його одежею кобуру для зброї.

Також в постанові встановлено, що ОСОБА_1 пройшов медичну перевірку на предмет встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану спяніння.

Відповідно до протоколу № 000283 від 05.04.2016 року, Позивач на момент огляду фахівцями був тверезий і ознак спяніння наркотичними речовинами не встановлено.

Відповідно до довідки Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи № 320/10-12 від 20.04.2016 року, етиловий спирт не виявлено.

Також, з акту судово-медичного дослідження № 857/49Д Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз, наявні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, вісім синців в м'яких тканинах обличчя і волосистій частині голови, садна шкіри шиї, садна шкіри зап'ясть рук, синці в м'які тканини грудей, спини, сідницях, право плеча, правої гомілки, лівого стегна, лівої гомілки, хімічні ушкодження (опіки) (шкіри обличчя, сполучнотканинної оболонки повік та очних яблук) які не були небезпечними для життя в тому числі і в момент їх заподіяння, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000674 від 29.08.2016 року за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с. 159 т. 1).

Тому суд, відноситься критично до свідчень працівників патрульної служби поліції та інших осіб, які допитані в якості свідків та потім відмовились від заяви та показань в частині вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, оскільки працівники поліції не бачили обставин, про які стверджували охоронці, в ході огляду місця події в приміщенні розважального закладу та прилеглій території ніяких слідів вчинення кримінального правопорушення не виявлено та нічого не вилучено, сам ОСОБА_1 не заперечує вживання ним в розважальному закладі алкоголю, а інші візуальні ознаки сп'яніння (нестійка хода, невиразне мовлення, почервоніння та інш.), так само як і частина розмови із невідомими особами з використанням ненормативної лексики, яка викладена в мережі інтернет після спричинення ОСОБА_1, тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми та дії хімічної речовини від газового балончика не можуть свідчити про вчинення дій з дискредитації його як представника прокуратури через усвідомлену непристойну поведінку.

В наказі про звільнення фактично констатовано порушення позивачем ст.19 Закону України Про прокуратуру, Присяги працівника прокуратури без оцінювання всіх обставин події для таких висновків, без оцінки пояснень позивача із зазначенням мотивів їх прийняття або спростування та без відповідного обґрунтування з посиланням на факти та обставини із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні у своїх рішеннях № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд зазначав, що орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, у рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Як вбачається зі змісту наказу від 04.04.2016, який оскаржений, в обґрунтування звільнення позивача з органів прокуратури містяться посилання на факти які не мали місце, на факт розпочатого кримінального провадження та на те, що подія стала предметом обговорення, викликала негативний громадський резонанс. Інших обставин, які б свідчили про скоєння позивачем вчинку, який порочить працівника прокуратури у наказі про звільнення не наведено.

Таким чином, обставини, які враховані при прийнятті рішення про звільнення позивача як такі, що свідчать про порушення присяги та дискредитують представника прокуратури, не дають підстави вважати, що позивачем не дотримано професійної етики та поведінки працівника прокуратури, при цьому кримінальне провадження за № 42016160000000240 закрите 30.08.2016 року в звязку з відсутністю в діях позивача кримінального правопорушення, а висновки службової перевірки не відповідають фактичним обставинам.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що накази прокурора Одеської області № 581к від 04.04.2016 та № 1867к від 04.08.2016 прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому позовні вимоги щодо скасування цих наказів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.

Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначені приписи Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкту владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997, зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Це узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскаржуваного адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення ЄСПЛ від 28.06.90 у справі «Case of Obermeier v. Austria»; п.155 рішення ЄСПЛ від 4.03.2014 у справі «Case of Grande Stevens v. Italy»).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п.111 рішення від 31.07.2008 у справі «Case of Druzstevni Zalozna Pria and others v. the Czech Republic»; п.157 рішення від 21.07.2011 у справі «Case of Sigma Radio Television LTD. v. Cyprus»; п.44 рішення від 22.11.95 у справі «Case of Bryan v. the United Kingdom»; п.156 157, 159 рішення від 21.07.2011 у справі «Case of Sigma Radio Television LTD. v. Cyprus»; п.4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8.03.94 у справі «Iskcon and 8 others against the United Kingdom»; п.47 56 рішення від 2.12.2010 у справі «Case of Putter v. Bulgaria».

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області про визнання незаконними та скасування наказів від 04.04.2016 року № 581к та від 04.08.2016 року № 1867к, поновлення на посаді та зобовязання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Разом з тим, листом ОСОБА_4 Одеської області повідомила суд, що відповідно до Наказу Генерального прокурору України №105ш від 21.07.2016 року та 132ш від 29.12.2015 року, якими у структурі та штатному розписі прокуратури Одеської області ліквідовано відповідно управління нагляду у кримінальному провадженні та управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, та утворено управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області (а.с. 103-108), тому суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.

Відповідно до довідки ОСОБА_4 Одеської області, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1, за два місяця роботи перед звільненням складає 4233,00 грн. Середньоденне складає 211,65 грн. (а.с. 89 т. 2). Тому належить стягнути з відповідача на користь позивача, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 01 серпня 2016 року по 03 березня 2017 року (215 днів * 211,65 = 45504,75) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Одеської області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 04.04.2016 року № 581к.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 04.08.2016 року № 1867к.

Поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора відділу управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області з 01.08.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_4 Одеської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2016 року по 03 березня 2017 року в сумі 45504 (сорок пять тисяч пятсот чотири) гривні 75 копійок.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 з 01.08.2016 року та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний 09.03.2017 року.

Суддя Бутенко А.В.

.