Постанова № 65228811, 06.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 березня 2017 року № 826/18586/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

до 1) Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві;

2) Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві;

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом про скасування:

постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 46269429 від 30.01.2015 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 28174773 від 17.08.2011 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 28174773 від 28.12.2011 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 35320107 від 22.11.2012 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру № 300, яка розташована за адресою АДРЕСА_1

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку» та зазначає, що арешти на квартиру накладено з порушенням вимог, оскільки заставодержателя не було повідомлено про звернення стягнення на заставлене майно та не роз'яснено право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

В позовній заяві позивач вказує на те, що про наявність оскаржуваних постанов державних виконавців він дізнався 04.08.2016 року при зверненні до приватного нотаріуса, а оскільки він не є учасником виконавчого провадження, то звернувшись до суду із даним позовом 28.11.2016 року ним не пропущений строк звернення до адміністративного суду - 6 місяців.

Відповідач-1 Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві до суду не з'явився, пояснень чи матеріалів виконавчого провадження до суду не надіслав.

Відповідач-2 Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві надав до суду свої письмові пояснення та матеріали виконавчих проваджень.

Ухвалою суду від 06.03.2016 року позов ТОВ «Кей-Колект» в частині скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 46269429 від 30.01.2015 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції залишено без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

28.12.2007 року ОСОБА_1, як позичальник, уклала з АКІБ «УкрСиббанк», як Банк, договір про надання споживчого кредиту № 11281035000.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір № 74759 від 28.12.2007 року, за умовами якого ОСОБА_1, як іпотекодавець, передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором наступне нерухоме майно: квартира № 300, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

13.02.2012 року АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ Кей-Колект відповідно до договору факторингу № 2 свої вимоги за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором.

04.08.2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором № 74759 від 28.12.2007 року накладено арешти:

постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 46269429 від 30.01.2015 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 28174773 від 17.08.2011 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 28174773 від 28.12.2011 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції;

постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 35320107 від 22.11.2012 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 46269429 від 30.01.2015 року, яка видана відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції, накладено арешт на все майно ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 2 223 872, 71 грн. Стягувач - ТОВ «Кей-Колект». Виконавче провадження № 46269429 відкрито 30.01.2015 року за заявою ТОВ «Кей-Колект» на виконання виконавчого листа № 2-1644/11 від 24.09.2012 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва.

З приводу виконавчого провадження № 28174773, відкритого відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції, суд зазначає наступне.

15.08.2011 року на виконання до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві надійшов судовий наказ №2-н21017, виданий 23.06.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення боргу в розмірі 5409,09 грн.

17.08.2011 року головним державним виконавцем Сергою Н.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

28.12.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: за адресою: АДРЕСА_1 боржник не мешкає, майно не виявлено, про що складено відповідний акт. Згідно довідки УДАІ м. Києва автотранспортні засоби за боржником не зареєстровані. Відповідно до відповіді ДПІ у Солом'янському районі м. Києва боржник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2. Залишок боргу становить 56 грн.

Виконавче провадження № 28174773 з примусового виконання судового наказу №2-н21017, виданого 23.06.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення ОСОБА_1 на користь ДП по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення борг в розмірі 5409,09 грн. знищено по закінченню 3-річного терміну зберігання виконавчих проваджень.

З приводу ВП № 35320107, яке перебувало на виконанні у ВДВС Оболонського РУЮ м. Києва, відповідач-2 будь-яких пояснень та доказів суду не надав.

Відповідно до статей 50, 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження, далі - Закон № 606-XIV) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Таким чином, законодавством передбачено, що поняття «звернення стягнення» охоплює наявність в сукупності трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація.

Згідно зі статтями 57 та 55 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Отже, накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.

Відповідно до частини восьмої статті 54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною шостою статті 3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, у іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки тільки у випадку порушення боржником основного зобов'язання.

Статтями 54 (редакція від 09.03.2011) та 52 Закону № 606-XIV встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, у випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов'язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункти 5-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

З огляду на викладене суд зазначає, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, а також те, що стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Іпотекодержатель не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку у разі невиконання кредитного договору боржником та у разі наявності доказів такого невиконання.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69-71, 86, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Т.П. Балась