Ухвала суду № 65228707, 07.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 березня 2017 року м. Київ К/800/6786/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13, статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

Скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 серпня 2016 року №3355/2016 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1

Зобов'язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13, статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18 липня 2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із п. «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, іза результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Таким чином, оскільки позивач працював монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у колективному підприємстві «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК» до введення в дію Закону «Про пенсійне забезпечення», то, при визначенні належності його трудового стажу до пільгового, необхідно застосувати Списки (надалі Список № 1, Список № 2), затверджені Постановою ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 п.3, п.8 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 3830.

Списком № 2 передбачено, що правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються монтажники з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.

Згідно вимог статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.2 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 4.2. При прийманні документів орган, що призначає пенсію:1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає памятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

За приписами п. 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної норми та встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що до пільгового стажу позивача має бути зарахований весь період роботи у Сєвєродонецькому домобудівельному комбінаті, який перейменовано у Сєвєродонецьку орендну будівельну фірму «Надія» та Колективне підприємство «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК» на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій з 9 березня 1982 року до 1 січня 1992 року, адже на вказаній посаді позивач перебував у вищенаведений період і документами, наданими позивачем до відповідача, підтверджувалися відповідні умови праці за час виконання роботи з 9 березня 1982 року до 1 січня 1992 року за Списком № 2.

Чинним законодавством не передбачено заборону в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за стажем, набутим до 1 січня 1992 року за зниженням віку з тих підстав, що пенсійний орган вбачає, що позивач майже впродовж п'яти місяців 1992 року продовжував працювати на посаді та виконувати роботу, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, проте позивач не підтвердив довідкою про те, що не працював на такій посаді та не виконував такої роботи.

З огляду на викладене спірне рішення відповідача про відмову в призначені пенсії за Списком №2 тільки з тієї підстави, що позивач не надав довідку про відсутність роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах з 1 січня 1992 року не ґрунтується на законі.

Відповідно до встановлених обставин у справі та наведених норм закону, якими регулюються спірні відносини позивач станом на час прийняття відповідачем спірного рішення мав право на пенсію за віком на пільгових умовах з дня, наступного за днем досягнення позивачем 57 років, тобто з 18 липня 2016 року, внаслідок чого спірне рішення пенсійного органу на час його винесення було протиправним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13, статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18 липня 2016 року підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених вимог.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін