Ухвала суду № 65228408, 09.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 березня 2017 року м. Київ К/800/6858/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши дотримання ст.ст.17, 20, 210, 211, 212 КАС України та відповідність вимогам ст.213 КАС України касаційної скарги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на вказане судове рішення.

Так, частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, остання була прийнята за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції у відкритому судовому засіданні й з огляду на приписи частини 3 статті 160, статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України строк її касаційного оскарження закінчується 13 лютого 2017 року; касаційну ж скаргу Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подано 02 березня 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті).

Порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження відповідач зазначав, що оскаржувану постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року отримав 10 лютого 2017 року (що підтверджується вхідним штампом на копії супровідного листа про направлення рішення) на виконання власної заяви про видачу судового рішення, що унеможливило подання касаційної скарги у законодавчо визначений 20-денний строк її оскарження.

Проте, наведені Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області підстави пропуску строку касаційного оскарження не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку останнім з поважних причин, оскільки додана до касаційної скарги копія супровідного листа апеляційного суду про направлення оскаржуваного рішення із вхідним штампом (10 лютого 2017 року) свідчить лише про дату внутрішньої реєстрації документа установою та не може слугувати підтвердженням дати отримання цього рішення; інших же ж документальних доказів (поштового конверту, довідки відділення поштового зв'язку) в підтвердження наведених обставин, в тому числі щодо звернення до апеляційного суду із заявою про видачу копії оскаржуваного рішення та, відповідно, щодо дати отримання цього рішення, відповідач не подав.

Крім того, в результаті вивчення касаційної скарги встановлено її невідповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідачем не додано документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір», водночас подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Так, приписами частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Зазначена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в силу положень частин 1 та 2 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведені норми дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

За таких обставин, з огляду на наведені вимоги закону, заявлене Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване посиланням на те, що Управління є бюджетною установою, а оплата судового збору вимагає певного часу, не підлягає задоволенню.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII) передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Позовна заява подана у квітні 2016 року.

Так, відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, сплачена сума судового збору за подання даної касаційної скарги повинна узгоджуватися з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача: 31210255700007, код ЄДРПОУ: 38004897, Код банку отримувача: 820019, Банк отримувач ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності: 255".

Відповідно до частини 3 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Згідно ж із частиною 4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст.108, 213, 214 КАС України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.

Позивачу протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С.