Ухвала суду № 65228311, 07.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року м. Київ К/800/54143/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма "Укргранресурс" до Житомирської обласної державної адміністрації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" про визнання протиправним та скасування розпорядження № 81 від 16.03.2015 та додатку № 6 у частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, що переглядається за касаційною скаргою Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма "Укргранресурс" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Сільськогосподарське приватне підприємство фірми "Укргранресурс" (далі - позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження №81 від 16 березня 2015 року та додатку №6 у частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що земельна ділянка, щодо якої видане спірне розпорядження відноситься до земель лісогосподарського призначення, тоді як дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами надано на землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики (землі промисловості). Позивач вказував також, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації №295 від 6 жовтня 2004 року йому був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 5,0га з метою промислової розробки Олегівського родовища лабрадориту й на виконання зазначеного розпорядження ПП "ГЕО" у 2007 році був виготовлений проект землеустрою, що був погоджений у встановленому законом порядку і на момент прийняття спірного розпорядження рішення про надання СПП фірма"Укргранресурс" в оренду земельної ділянки залишалося чинним.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року позов Сільськогосподарського приватного підприємства фірми "Укргранресурс" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №81 від 16 березня 2015 року та додаток №6 до нього у частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, з передачею даної земельної ділянки в оренду.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року апеляційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Сільськогосподарському приватному підприємству фірма "Укргранресурс" - відмовлено.

У касаційній скарзі, позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій" види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до п.13-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", яка діяла до введення в дію Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.

Згідно п.п.6,8,9 цієї Постанови на кожну земельну ділянка відкривається поземельна книга. Поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Зазначені норми відповідають діючій статті 4 Закону України "Про державний земельний кадастр" та статті 79-1 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з листа відділу Держгеокадастру Володарсько-Волинського району від 5 серпня 2015 року, спірна земельна ділянка не проходила державної реєстрації і на неї поземельна книга не відкривалась.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач зобов'язаний був за зверненням ТОВ "Україна Капітал" надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (п."ґ", ст. 25 Закону України "Про землеустрій"), а не технічної документації.

Спірним розпорядженням надано дозвіл на розробку технічної документації для встановлення меж земельної ділянки з цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відділ Держземагенства у Володарсько-Волинському районі листом від 7 березня 2015 року №28-610-0.2-994/2-15 повідомив, що спірна земельна ділянка обліковується згідно форми 6-зем. як землі лісогосподарського призначення (а.с.239 т.1).

Також, згідно розпорядження ЖОДА №295 від 6 жовтня 2004 року зазначена земельна ділянка вилучалася із земель ДП Володарсько-Волинського лісгосп АПК, що нині реорганізовано в ДП Червоноармійський лісгосп АПК, для промислової розробки.

Відповідно до листа ЖОКАП "Житомироблагроліс" № 16 від 18 серпня 2015 року вказано, що землі в межах кадастрового номеру 1821181800:05:001:0425 перебувають у постійному користуванні ДП Червоноармійський лісгосп АПК. Погодження щодо можливості вилучення з наступною передачею в оренду надавалося виключно СПП "Фірма "Укргранресурс". Інших погоджень будь-яким третім особам, зокрема, ТОВ "Україна Капітал" не надавалося. Інформація про відшкодування лісогосподарських втрат відсутня, а також не сплачені збитки у зв"язку із відведенням землі.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, в редакції 2005 року, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав належних доказів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1821181800:05:001:0425.

Відповідно до частини статті 66 Земельного кодексу України, розміри земельних ділянок промисловості, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Враховуючи, що спеціальним дозволом на користування надрами №6000 ТОВ "Україна Капітал" надано право користування надрами на площі 4,6 га, то для обґрунтування необхідності відведення саме 5,1га (як зазначено в спірному розпорядженні) повинна бути розроблена проектна документація з відповідним проектним рішенням, що обґрунтовує межі та площу земельної ділянки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем у відповідності до вищезазначених норм права розроблялась документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, однак, не була затверджена в установленому законом порядку.

Спірна земельна ділянка за кадастровим номером 1821181800:05:001:0425 була визначена у 2006 році за СПП фірма "Укргранресурс" та у відділі відсутня документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вищезазначене спірне розпорядження щодо виготовлення технічної документації з відведення земельної ділянки з цільовим призначенням землі промисловості, є неправомірним, оскільки не приймалось рішення ні про встановлення цільового призначення спірних земель, ні про його зміну із земель лісогосподарського призначення на землі промисловості, а надання дозволу на розробку технічної документації, а не проекту землеустрою, суперечить нормам діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне

Так, при вирішенні справи судом першої інстанції зазначено, що оскаржуваним розпорядженням порушено права позивача на геологічну інформацію, яка була створена за власні кошти СПП фірма "Укргранресурс" і яка характеризує будову надр Олегівського родовища лабрадоритів і наявні в них корисні копалини.

Як вірно вважає суд апеляційної інстанції, таке твердження щодо порушення прав на геологічну інформацію, не стосується прав користування земельною ділянкою, оскільки не породжує такого права, а право користування землею, як і оскаржуване позивачем розпорядження в свою чергу, не є такими, що заперечують права на геологічну інформацію.

Розпорядження, стосовно якого позивачем подано позов, є індивідуальним актом який стосується конкретних осіб та їхніх відносин. Тож, не маючи документального підтвердження правомірності права користування СПП фірма"Укргранресурс" земельною ділянкою площею 5,0га (Олегівського родовища лабрадориту), суд апеляційної інстанції правильно вважає, що із зазначеним позовом звернулася особа, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), що є окремою підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 1 грудня 2009 року.

Щодо правонаступництва, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що згідно із статтею 4 п.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, вчиняється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п.4 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

В оскаржуваній постанові зазначено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 1821181800:05:001:0425 була визначена у 2006 році за СПП "Укргранресурс".

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. На підставі п.1 вказаної статті таке надання здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі (обидва випадки нашої ситуації не стосуються):

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Цією ж статтею визначено випадок надання земельної ділянки взагалі без складання документації із землеустрою - у випадку надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Таким чином, що оскільки в Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо сформованої земельної ділянки державної форми власності, кадастровий номер 1821181800:05:001:0425, цільовим призначенням 1.11.01, надання її слід здійснювати без виготовлення проекту відведення, чим спростовуються твердження позивача та висновок суду першої інстанції щодо необхідності надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки не передбачено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для існуючих ділянок.

Суд першої інстанції встановив, що цільове призначення змінено у відповідності до статті 20 Земельного кодексу України органом, який прийняв рішення про вилучення земельної ділянки та передачу її СПП «Фірма «Укргранресурс», дійшов висновку, що в зв'язку з відсутністю документації у відділі Держземагенства у Володарсько-Волинському районі - відсутні належні докази щодо зміни цільового призначення земельної ділянки 1821181800:05:001:0425, не надаючи оцінку Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надану на запит представника відповідача від 26 жовтня 2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши відсутність інформації щодо наявності проекту відведення земельної ділянки у відділі Держземагенства у Володарсько-Волинському районі, вважав доказом відсутності самої ділянки.

Факт існування ділянки промислового призначення, підтверджено рішенням Володарськ-Волинського районного суду Житомирської області у справі №2-390/2010 від 16 листопада 2010 року, з якого слідує, що на території Олегівського родовища лабрадориту станом на 2010 рік існував кар'єр СПП «Фірма «Укргранресурс», що виключає твердження позивача щодо цільового призначення земельної ділянки іншого, ніж промислове.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, згідно до п.4 частини першої статті 202 Кодексу адмінітсративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд апеляційної інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства Фірма "Укргранресурс" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: