Ухвала суду № 65228027, 06.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/2100/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковганич С.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення пенсії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язанні вчинити дії щодо призначення пенсії.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що згідно паспорта громадянина України серії АВ № 235342 від 12.06.2001, виданого Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, позивач значиться як ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7).

Згідно довідки Тульчинської міської ради від 13.09.2016 року позивач працює в м.Тульчині по договору укладеному з міською радою, по наданню послуг с/г технікою, де зазначено, що м.Тульчин віднесено до населеного пункту категорія 4.

13.09.2016 року, позивач звернувся до Управління пенсійного фонду Тульчинського району з заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до поданих документів, а саме довідки про періоди роботи в Чорнобильській зоні, ОСОБА_2 працював з 29.01.1987 року по 16.09.1994 року на підприємствах, які згідно адресної книги міста Тульчина знаходились у місті Тульчині, яке відносилось до населеного пункту категорія № 4, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і станом на 01.01.1993 року позивач відпрацював у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Однак, рішенням міжвідомчої комісії Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області № 3826/13-13/02/1 від 22.09.2016 року, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії у відповідності до ст. 55 п. 2 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Підставами для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, стало представлене позивачем посвідчення громадянина, який проживав на території посиленого радіологічного контролю 4 категорії серії В-І № 70595, яке пошкоджено, та з якого неможливо ідентифікувати особу, якій видано дане посвідчення. Крім того, датою видачі посвідчення є 17.06.1989 року, однак статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС встановлювався станом на 1.01.1993 року, тому посвідчення не могло видаватись раніше. (а.с. 9-11).

Разом з тим, міжвідомчою комісією Управління пенсійного фонду Тульчинського району позивачу рекомендовано надати дублікат посвідчення особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи для вирішення питання про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається із ч. 3 ст. 15 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

В свою чергу, ст. 65 ч. 3 цього ж Закону визначено, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (в даному випадку) є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

На підставі ст. 55 п. 2 ч. 5 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Згідно постанови Кабінету міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» № 106 від 23.07.1991, м. Тульчин, Вінницької області, відноситься до населених пунктів на які поширюється зона посиленого радіоекологічного контролю.

Розділом ІІ, ст. 2.1 п. 5 ч.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, встановлено, що до заяви про призначення пенсії подаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Крім того, відповідно до правової позиції ВАСУ, викладеної в довідці за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забрудненій території тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем при зверненні до управління Пенсійного фонду у Тульчинському районі із заявою про призначення пенсії, представленні документи, а саме посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, на якому пошкоджена фотокартка та відсутні печатка.

З зазначено слідує, що підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах є представлення позивачем пошкодженого чорнобильського посвідчення, з якого не можливо ідентифікувати особу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач діяв у спосіб визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів України № 51 від 20.01.1997 року та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», затвердженого постановою КМУ № 13-1 від 7.07.2014 року, які в сукупності дають право та підстави, а також зобов'язують діяти виключно до вимог вказаних нормативно-правових актів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності та обґрунтованості відмови відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач проживав, а також працював у зоні, що дає право на встановлення йому статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а відтак, позивач має право звернутись до органів, що уповноважені видати дублікат пошкодженого посвідчення з підтвердженням вказаних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно ч. 1 ст. 200 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 березня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6