Ухвала суду № 65227991, 06.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р.Справа № 816/2293/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі № 816/2293/16

за позовом Приватного акціонерного товариства " Райз-Максимко"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису №16-17-205/1073-904 від 17 листопада 2016 року; визнати протиправним та скасувати постанову №16-17-205/1073-264 від 30 листопада 2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Райз-Максимко" (ідентифікаційний код 30382533) є юридичною особою, адреса місцезнаходження (юридична адреса): 37240, Україна, Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, 10.

Наказом №197-к від 02.10.2014 р. громадянина ОСОБА_1 прийнято на роботу в ПрАТ "Райз-Максимко" на посаду юриста юридичного відділу правового забезпечення юридичних осіб (Захід).

У період з 02.06.2015 р. по 13.07.2016 р. ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, при цьому, за весь вказаний період, за ним зберігалося місце роботи в ПрАТ "Райз-Максимко", посада та виплачувався середньомісячний заробіток.

13 липня 2016 року після демобілізації ОСОБА_1 був допущений до роботи в ПрАТ "Райз-Максимко" наказом №190-к від 13.07.2016 "Про вихід на роботу ОСОБА_1 у зв'язку з демобілізацією".

У термін з 29.08.2016 р. по 11.09.2016 р. ОСОБА_1 за його заявою від 09.08.2016 р., мотивованою направленням на психологічну реабілітацію в санаторій в Одеській області, була надана додаткова оплачувана відпустка згідно наказу №1000-в від 09.08.2016.

15 вересня 2016 р. на адресу ПрАТ "Райз-Максимко" від ОСОБА_1 надійшов цінний лист з описом, у якому останній направив товариству копію витягу з наказу №271 від 08.09.2016 р. про прийняття ОСОБА_1 на військову службу за контрактом та копію контакту від 08.09.2016 р. про проходження військової служби.

Наказом №253-к від 15.09.2016 р. ПрАТ "Райз-Максимко" ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно пункту третього статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку з його вступом на військову службу за контактом. Копію вказаного наказу та трудову книжку ОСОБА_1 направлено товариством на адресу останнього засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення.

19 жовтня 2016 р. на адресу Управління Держпраці у Полтавській області надійшло звернення ОСОБА_1, адресоване ним на Урядову гарячу лінію, щодо неправомірності звільнення його з посади юрисконсульта відділу правового забезпечення юридичних осіб в ПрАТ "Райз-Максимко".

Листом від 25.10.2016 р. за вих.№10602/4.1/4.2-ДП-16 Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці відповідно до абзацу 4 пункту третього Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2015 р. за №929-р, надав згоду на проведення Управлінням Держпраці у Полтавській області позапланової перевірки ПрАТ "Райз-Максимко".

28 жовтня 2016 р. начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. видано наказ №151П "Про проведення позапланових перевірок", відповідно до якого посадовим особам Управління наказано здійснити проведення позапланових перевірок згідно додатку.

Так, згідно переліку додатку до наказу від 28.10.2016 р. №151П, позапланова перевірка мала бути проведена, зокрема, відносно ПрАТ "Райз-Максимко" на предмет додержання вимог законодавства з питань праці у діяльності товариства у зв'язку з надходженням звернення ОСОБА_1

Заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області Великою Н. на ім'я головного державного інспектора Карпенко І.А. видано направлення №1610 на проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання ПрАТ "Райз-Максимко" у термін з 01.11.2016 р. по 18.11.2016 р.

З 01.11.2016 р. по 17.11.2016 р. головним державним інспектором Карпенко І.А. проведено позапланову перевірку додержання суб'єктом господарювання ПрАТ "Райз-Максимко" законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування, результати якої оформлені актом №16-17-205/1073.

У акті перевірки №16-17-205/1073 інспектором, зокрема, зафіксовано порушення ПрАТ "Райз-Максимко" частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України. Згідно наказу №253-к від 15.09.2016 р. працівника ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта юридичного відділу правового забезпечення юридичних осіб ПрАТ "Райз-Максимко" у зв'язку з призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу по пункту третьому статті 36 Кодексу законів про працю України. Підстава звільнення - витяг з наказу. Відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України за працівником ОСОБА_1, прийнятим на військову службу за контрактом від 08.09.2016 р., повинно зберігатися місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві ПрАТ "Райз-Максимко" на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

17 листопада 2016 року на підставі висновків зазначеного акту перевірки головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Карпенко І.А. генеральному директору ПрАТ "Райз-Максимко" ОСОБА_4 винесено припис №16-17-205/1073-904, пунктом 1 якого приписано забезпечити виконання вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Про прийняті заходи щодо виконання пункту 1 припису №16-17-205/1073-904 від 17.11.2016 р. товариство має письмово проінформувати головного державного інспектора до 17.12.2016 з наданням копій (витягів) підтверджуючих документів за адресою: к.35, вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця.

З наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення слідує, що акт перевірки №16-17-205/1073 та припис №16-17-205/1073-904 від 17.11.2016 р. направлялися на адресу ПрАТ "Райз-Максимко" засобами поштового зв'язку та отримані останнім 21.11.2016 р.

У подальшому, 30.11.2016 р. на підставі акту перевірки №16-17-205/1073 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С.Л. прийнято постанову №16-17-205/1073-264 про накладення на ПрАТ "Райз-Максимко" штрафу у розмірі 14500,00 грн. Вказана постанова була направлена на адресу товариства засобами поштового зв'язку та була отримана останнім 02.12.2016 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю пункту 1 припису №16-17-205/1073-904 від 17.11.2016 р. та постанови №16-17-205/1073-264 від 30.11.2016 р., звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За приписами частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Частинами першою, другою та четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Як свідчать письмові докази, ОСОБА_1 працював за трудовим договором (контрактом) в ПрАТ "Райз-Максимко" на посаді юриста юридичного відділу правового забезпечення юридичних осіб (Захід).

08 вересня 2016 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, відповідно до якого ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контактом. Контракт був укладений строком до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 76-79).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини - польова пошта В0577 (по стройовій частині) №271 від 08.09.2016 р. старший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з 08.09.2016 р. до військової частини польова пошта В0577, ВОС-907975А для подальшого проходження служби, останній зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення, прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов'язків (а.с. 80).

У зв'язку із прийняттям ОСОБА_1 на військову службу за контрактом, наказом ПрАТ "Райз-Максимко" №253-к від 15.09.2016 р. трудові відносини між товариством та ОСОБА_1 припинено на підставі пункту третього статті 36 Кодексу законів про працю України.

Такі дії ПрАТ "Райз-Максимко" з припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1, який є таким, що зарахований на військову службу за контрактом у Збройні Сили України строком до закінчення особливого періоду, або до оголошення рішення про демобілізацію, кваліфіковані головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Карпенко І.А. як порушення вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.

Отже, особливості проходження ОСОБА_1 військової служби є фактичною підставою виникнення цього спору та пов'язано із початком та закінченням особливого періоду, а також питанням чи у всіх випадках оголошення мобілізації прийматиметься рішення про демобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" передбачає, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, в розглянутому періоді в Україні не оголошено воєнний час, отже й, відсутні підстави для вирішення питання про переведення економіки, органів влади, юридичних осіб та військових формувань в умови мирного стану (часу), а саме - демобілізації.

Виконуючим обов'язки Президента України 17.03.2014 було видано Указ "Про часткову мобілізацію" №303/2014, яким оголошено та проведено частково мобілізацію протягом 45 діб, цей указ набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" №1126-VII від 17.03.2014, який набрав чинності 18.03.2014.

Указом Виконуючого обов'язки Президента України №454/2014 від 06.05.2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" №1240-VII від 06.05.2014, який набрав чинності 07.05.2014.

Указом Президента України №607/2014 від 21.07.2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено часткову мобілізацію протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" №1595-VII від 22.07.2014, який набрав чинності 24.07.2014.

Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, який набрав чинності після затвердження його Верховною Радою України Законом України "Про затвердження Указу "Про часткову мобілізацію" №113-VIII від 15.01.2015, який набрав чинності 20.01.2015.

Враховуючи вищезазначені Укази Президента України, особливий період, визначення якого наведено в статтях 1 Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України" в Україні діяв з 18.03.2014 по 02.05.2014, з 07.05.2014 по 21.06.2014, з 24.07.2014 по 07.09.2014, з 20.01.2015 по 22.08.2015.

Доводи апелянта про те, що закінчення особливого періоду має здійснюватись шляхом прийняття Президентом України рішення про демобілізацію, а оскільки таке рішення ним не приймалося особливий період не закінчився та триває по сьогоднішній день, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в чинному законодавстві України відсутня пряма норма, яка пов'язує закінчення особливого періоду виключно із демобілізацією.

На момент укладення ОСОБА_1 контракту про вступ на військову службу 08.09.2016р. та на момент його звільнення позивачем 15.09.2016 року за п.3 ст.36 Кодексу законів про працю України, мобілізація не проводилась, воєнний стан не оголошувався, а отже особливий період в контексті діючого законодавства України не діяв.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача були наявні підстави для припинення виплат заробітної плати юристу юридичного відділу правового забезпечення юридичних осіб (Захід) ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність оскаржуваних рішень належним чином у суді апеляційної інстанції не довів.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржувані пункт 1 припису №16-17-205/1073-904 від 17 листопада 2016 року та постанова №16-17-205/1073-264 від 30 листопада 2016 року є необґрунтованими та неправомірними, через що позовні вимоги про скасування припису і постанови підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. по справі № 816/2293/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2017 р.