Постанова № 65227975, 07.03.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2150/16

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

07 березня 2017 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника відповідача (апелянта) - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфренції апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Ф" від 29.06.2016 року № 178514-13 щодо визначення йому податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 16223,15 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та за викладених обставин просила їх задоволити в повному обсязі.

Позивач в судова засідання не з'явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, скориставшись, при цьому, правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу за допомогою засобів поштового зв'язку.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, є власником 1/2 частки нежилого приміщення зерноскладу з піднавісом загальною площею складу 613,2 кв.м. та піднавісу 2050,7 кв.м.

29 червня 2016 року Кам'янець-Подільською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняте (сформоване) податкове повідомлення - рішення форми "Ф" від 29.06.2016 року № 178514-13, яким визначено податкові зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_3 за вказаним об'єктом нежитлової будівлі на суму 16223,15 грн. за ставкою у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. об'єкта нежитлової нерухомості, що відповідає пункту «г» Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Устянської сільської ради.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, яке є об'єктом житлової нерухомості за 2015 рік, у зв'язку із тим, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, практично не може бути визнаний обов'язковими до сплати за 2015 рік, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, регулюються приписами ПК України, іншими Законами, а також актами органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статтею 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

В розумінні підпункту 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпунктів 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пунктом 33 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1. пункту 265.5 статті 265 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.

Як свідчать матеріали справи, 19 березня 2015 року рішенням 40-ї сесії Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області №23 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Устянської сільської ради.

Відповідно до п. 4.2 Положення база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 вказаного Положення ставки на об'єкти нерухомості встановлюються в таких розмірах: а) 2 відсотка - для готельних, офісних, торговельних будівель, будівель для публічних виступів (казино, ігрові будинки); б) 0,2 відсотка - для гаражів; в) 0,1 відсотка - господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, транспортні підстанції тощо); г) 2 відсотки - для інших будівель (не передбачених підпунктами "а"-"г" цього пункту).

З врахуванням вимог пункту 33 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" податкового кодексу України, установлено що на 2015 рік для об'єктів не житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених підпунктами "а" та "г" цього пункту, застосовується ставка у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. об'єкта нежитлової нерухомості.

Таким чином, на 2015 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується у 2016 році, рішенням від 19 березня 2015 року 40-ї сесії Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області №23 затверджені база оподаткування об'єктів нерухомості та ставки податку.

З оглядом на викладене, колегія суддів вважає, що належне позивачу нерухоме майно - 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 2663,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом оподаткування, в зв'язку з чим, позивач має встановлений законом обов'язок сплачувати відповідний податок.

Окрім того, в ході вивчення наданого представником відповідача розрахунку податкового зобов'язання нарахованого позивачу, судова колегія встановила, що останній нарахований у відповідності до п. 33 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тобто в даному випадку за 1/2 частку вказаного об'єкту - нежитлової будівлі загальною площею 2663,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на загальну площу - 1331,95 кв.м. за ставкою податку 12,18 грн. (1%) за 1 кв.м.

Так, дійсно 19.03.2015 рішенням 40-ї сесії Устянської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області №23 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Устянської сільської ради.

Однак, згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Пунктом 4.4 ст.4 Податкового кодексу України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах її повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Пунктом 7.3 ст. 7 ПК України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до 12.3.4. ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно пп. з 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПК, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною. У зв'язку з цим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 266 ПК, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК.

Отже, питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначаються Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо розміру податку не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платника сплачувати податки та збори.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року у справі № К/800/10935/16.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач керувався нормами Податкового кодексу України та не має інших повноважень, окрім як нарахувати податок на нерухоме майно відповідно до наведених вище вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків податкового органу про те, що належна позивачу 1/2 частка нежитлової будівлі площею 1331,95 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом оподаткування, та як наслідок, законності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 16223,15 грн. на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність обов'язку сплачувати податок.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо відсутності у позивача обов'язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, та як наслідок, незаконності нарахування відповідачем суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 березня 2017 року.

Головуючий Білоус О.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.