Ухвала суду № 65227877, 06.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р. № 876/9565/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі №813/4269/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

11.08.2015 Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ), просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000054201/9594 від 28.07.15, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 856618,60 грн. (в тому числі 1 904 412,39 грн. - за основним платежем та 952 206,21 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000034201/9593 від 28.07.15, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2960688,04 грн. (в тому числі 1 973 792,03 грн. - за основним платежем та 986 896,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064201/9595 від 28.07.15, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 296 387,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2016 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно з наданими для перевірки відомостями нарахування амортизації по податковому обліку за період з 01.04.2013 по 31.12.2014 Товариством нараховано амортизації на вартість 8-ми технологічних транспортних засобів, переданих в оренду ТзОВ «Україна-Трансервіс». Суми нарахованої амортизації ПАТ «Миколаївцемент» включало до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. У жодних первинних документах, які були надані для перевірки, не наведено калькуляції вартості робіт, які виконувались ТзОВ «Україна-Трансервіс» у кар'єрах за допомогою орендованих транспортних засобів, що не надає підстав зробити економічно обґрунтований висновок про відсутність більшої економічної вигоди для ПАТ «Миколаївцемент». Апелянт зазначає, що загальна сума нарахованої амортизації на вартість вищезазначених технологічних транспортних засобів, яку позивачем включено до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2013 по 30.06.2014, значно перевищує загальну суму доходу, який враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманого від здачі таких транспортних засобів в оренду ТзОВ «Україна-Трансервіс» за вказаний період. Товариство за результатами проведення вищевказаних операцій з надання в оренду транспортних засобів не отримано від ТзОВ «Україна-Трансервіс» компенсації витрат, що формують собівартість таких послуг оренди, які було включено до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в частині перевищення сум нарахованої на вартість вищезазначених транспортних засобів амортизації та загальною сумою доходу, отриманого від здачі вказаних транспортних засобів в оренду. Також позивачем з ТзОВ«Україна-Трансервіс» укладено договори на придбання робіт з добуванням вапняку у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку, однак вказане підприємство не отримало відповідних дозвільних документів на право виконання робіт обумовлених в договорах, обов'язковість отримання яких передбачена вимогами чинного законодавства. Також апелянт вказує, що позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «Україна-Трансервіс» встановлено, що вказане Товариство не отримувало дозволу на експлуатацію технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ГУ Держгірпромнагляду, а також не отримувало дозволу на експлуатацію орендованих у ПАТ «Миколаївцемент» технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ГУ Держгірпромнагляду. Щодо правовідносин між Товариством та ПП «ІВК Постач», то апелянт вказує, що ПП «ІВК-Постач» реалізував вугілля марки ДГР-0-200 та марки Г вугілля в більшій кількості ніж придбано. Номенклатура товару, який придбає ПП «ІВК Постач» у своїх постачальників не відповідає номенклатурі товару, котрий реалізовує на ПАТ «Миколаївцемент». Згідно з наданими для перевірки документами, встановлено розбіжності між виписаними видатковими, податковими накладними та посвідченням якості. Апелянт вказує, що здійснення витрат на придбання вугілля марки ДГР за значно вищими цінами, ніж вугілля марки Г, ставить під сумнів їх економічну доцільність. Оскільки реальність господарських операцій між ПАТ «Миколаївцемент» та ПП «ІВК Постач» з поставки вугілля марки ДРГ-0-200 за перевірений період не підтверджена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований, то у позивача, на переконання апелянта, відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції у період з 05.03.2015 по 25.06.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 за результатами якої складено акт №198/28-06-42-01/00293025 від 03.07.2015, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема, вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.36. пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1, пп.138.8.5 п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 2530608 грн., в тому числі: за IV квартал 2012 року на 1941 грн., за 2013 рік на 2528667 грн., а також до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 15672686 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, пп.186.2.1 ст.186.2 ст.186, п.187.1, п.187.6 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.192.1.1 п.192.1. п.192.3 ст.192, пп.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201, п.10 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 5741449 грн., в тому числі: за листопад 2012 року на 1848 грн., за грудень 2012 року на 2827 грн., за березень 2012 року на 2491 грн., за квітень 2013 року на 62579 грн., за травень 2013 року на 149363 грн., за червень 2013 року на 496401 грн., за липень 2013 року на 344648 грн., за серпень 2013 року на 510869 грн., за вересень 2013 року на 419008 гри., за жовтень 2013 року на 260170 грн., за листопад 202 року на 137540 грн., за грудень 2013 року на 165896 гри., за січень 2014 року на 107293 грн., за лютий 2014 року на 83177 грн., за березень 2014 року на 1382457 грн., за квітень 2014 року на 1073826 грн., за травень 2014 року на 11980 гри., за червень 2014 року на 436626 грн., за липень 2012 року на 23260 грн., за серпень 2014 року на 58459 грн., за вересень 2014 року на 131 гри., за жовтень 2014 року на 147 грн., за листопад 2014 року на 10453 гри., а також до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 Декларації) за грудень 2014 року на 33772 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, які позивачем оскаржуються в частині (по господарських операціях з ТОВ «Україна-Трансервіс» та ПП «ІВК-Постач» за період з 01.10.2012р. по 30.09.2013 р.):

- №0000054201/9594 від 28.07.2015 в частині збільшення зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 1 904 412,39 грн. основного платежу та 952 206,21 грн. штрафних санкцій;

- №0000034201/9593 від 28.07.2015 в частині збільшення зобов'язань з податку та додану вартість в розмірі 1 973 792,03 грн. основного платежу та 986 896,01 грн. штрафних санкцій;

- №0000064201/9595 від 28.07.2015 в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 296 387,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в частині що стосується предмету спору, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, відповідачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню в оскаржуваній частині.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 та 14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Так, згідно з актом перевірки №198/28-06-42-01/00293025 від 03.07.2015 перевіркою встановлено, що ПАТ «Миколаївцемент» у перевіреному періоді здійснювало операції з надання послуг оренди ТОВ «Україна-Трансервіс» на підставі договору №MYK IS/12/09-1 від 31.08.2012.

Відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що техніка передається в оренду для виконання робіт у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку ПАТ «Миколаївцемент». ТОВ «Україна-Трансервіс» (Орендар) зобов'язаний використовувати орендовану техніку у відповідності до мети оренди, визначеної у пункті 1.1 договору, тобто, для робіт у кар'єрі. Крім того, відповідно до п.2.1 договору оренди, Орендар взяв на себе обов'язок постійно підтримувати орендовану техніку у належному технічному стані, нести витрати, пов'язані з використанням техніки, купувати за власний рахунок шини та ніші запчастини для техніки, проводити необхідні роботи по ремонту техніки. Плата за користування технікою становить 1000 грн. в місяць з ПДВ за кожну одиницю Техніки. У Додатку 1 до вказаного договору наведено перелік автомобілів, які позивач передав в оренду ТОВ «Україна-Трансервіс» (10 одиниць), які передані Орендареві відповідно до актів прийому-передачі.

На підтвердження взаємовідносин між ПАТ «Миколаївцемент» і ТОВ «Україна-Трансервіс» по договору №MYK IS/12/09-1 від 31.08.2012 за період з 01.04.2013 по 31.12.2014 ПАТ «Миколаївцемент» надано для перевірки акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні на загальну суму 141 645,16 грн., в т.ч. ПДВ 23 607,57 грн.

Проте, згідно з наданими для перевірки відомостями нарахування амортизації по податковому обліку за період з 01.04.2013 по 31.12.2014 ПАТ «Миколаївцемент» нараховано амортизації на вартість 8-ми технологічних транспортних засобів, переданих в оренду ТОВ «Україна-Трансервіс», на загальну суму 1 023 472,65 грн. (в т.ч. за період з 01.04.2013 по 31.12.2013 на суму 614 083,6 грн.).

Вищевказані суми нарахованої амортизації ПАТ «Миколаївцемент», як це встановлено під час перевірки, включало до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, наступним чином: включено до собівартості виробленої готової продукції та віднесено до витрат по податковому обліку того періоду, в якому було реалізовано таку готову продукцію.

При цьому, відповідно до акта перевірки загальна сума нарахованої амортизації на вартість вищезазначених технологічних транспортних засобів, яку ПАТ «Миколаївцемент» включено до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2013 по 30.06.2014, значно перевищує загальну суму доходу, який враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, отриманого від здачі таких транспортних засобів в оренду ТОВ «Україна-Трансервіс» за вказаний період, а саме: загальна сума вказаної амортизації становить 1 023 472,65 грн., а загальна сума вказаного доходу становить 124 999,95 грн. (без ПДВ); місячна сума вказаної амортизації становить 68 231,51 грн., а місячна сума доходу від вказаних операцій оренди становить 8 333,33 грн. (без ПДВ).

Як встановлено контролюючим органом при проведенні перевірки, різниця між загальною сумою нарахованої на вартість вищезазначених транспортних засобів амортизації, яку Товариство включено до складу витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2013 по 30.06.2014 та загальною сумою доходу, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за вказаний період, отриманого від здачі вказаних транспортних засобів в оренду складає 898 472,7 грн. (1 023 472,65 грн. - 124 999,95 грн.), в т.ч.: за 2013 рік - 539 083,62 грн.

Згідно з пояснень представника Товариства наданих суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, передавши техніку в оренду Товариство скоротило свої витрати на її обслуговування та ремонт, здійснення яких покладалося на орендаря, що на переконання суду апеляційної інстанції є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (стаття 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Тобто, позивач і ТОВ «Україна-Трансервіс» були вільні у встановленні вартості оренди і встановлювали її, виходячи з економічної доцільності такої оренди для обох сторін договору.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що необхідною умовою для можливості включення до складу витрат витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицію СДПІ, що за результатами проведення вищевказаних операцій з надання в оренду транспортних засобів Товариство не отримало від ТОВ «Україна-Трансервіс» компенсації витрат що формують собівартість таких послуг оренди, які було включено до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткуваня податком на прибуток, в частині перевищення сум нарахованої на вартість вищезазначених транспортних засобів амортизації та загальною сумою доходу, отриманого від здачі вказаних транспортних засобів в оренду. Отже, такі взаємовідносини спрямовані на здійснення операцій з отримання Товариством податкової вигоди, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, є збиткові, економічна вигода від їх здійснення відсутня, що є наслідком вважати, що в результаті проведення операцій Товариства з ТОВ «Україна-Трансервіс» занижено дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 539 084,00 грн., а також занижені податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.04.2013 по 30.06.2014 на загальну суму 179 694,54 грн., в т.ч.: за квітень 2013 року на 11 979,64 грн., за травень 2013 року на 11 979,64 грн., за червень 2013 року на 11 979,64 грн., за липень 2013 року на 11 979,64 грн., за серпень 2013 року на 11 979,64 грн., за вересень 2013 року на 11 979,64 грн.

Також перевіркою встановлено, що Товариством у період з 01.04.2013 по 31.12.2014 проведено у бухгалтерському обліку витрат на загальну суму 16 489 508,75 грн. по проведених операціях з придбання у ТОВ «Україна-Трансервіс» робіт у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку, що виконувались за допомогою вищезгаданих орендованих транспортних засобів у період з 01.04.2013 по 31.12.2014 на підставі договорів № MYK/IS/12/01-05/1 від 27.01.2012, №IS/12/01-05/2 від 27.01.2012, № MYK/IS/12/01-05 від 27.01.2012, які надалі списано на витрати з виробництва готової продукції і включено до її собівартості, та по податковому обліку віднесено до витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, того періоду, в якому було реалізовано таку готову продукцію, а саме: за 2013 рік в сумі 10 989 636,57 грн.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі договорів №MYK/IS/12/01-05/1 від 27.01.2012, №IS/12/01-05/2 від 27.01.2012, №MYK/IS/12/01-05 від 27.01.2012 у період з 01.10.2012 по 31.12.2014 Товариством проводились операції з придбання у ТОВ «Україна-Трансервіс» робіт у Демне-Добрянському кар'єрі вапняку, які виконувались технологічними транспортними засобами, а саме: розкривні роботи, роботи по влаштуванню розрізних траншей, перевезення гірничої породи у кар'єрі, перевезення гірничого матеріалу для влаштування захисних валів, перевезення відходів з сировинних млинів на відвал тощо.

Згідно з матеріалів справи вищезазначені роботи ТОВ «Україна-Трансервіс» виконувало в основному технологічними транспортними засобами, орендованими у ПАТ «Миколаївцемент», що Товариством не заперечується. В окремих випадках використовувся автомобіль Volvo A35E.

Також, ТОВ «Україна-Трансервіс» з 01.01.2011 по 31.12.2013 замовляло організацію послуг експедування в Демне-Добрянському кар'єрі згідно укладеного договору з ТОВ «СЛ-12» №23/05-15 від 23.05.2012 та з ТОВ «ТОР-Пром-Альянс» №Е31/08-12 від 31.08.2012, які в подальшому використовувало для надання послуг позивачеві.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган нереальність вказаних господарських операцій обґрунтовує наступним.

СДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2013 при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин в тому числі з ТзОВ «Україна-Транссервіс» на виконання Постанови від 16 листопада 2013 «Про призначення позапланової документальної перевірки», за результатами якої складено акт від 06.02.2014 №3/28-06-41-10/00293025 яким встановлено, що Товариством укладено договори з ТзОВ «Україна-Трансервіс» з порушенням вимог чинного законодавства, а саме дане підприємство не отримало відповідних дозвільних документів на право виконання робіт обумовлених в договорах, обов'язковість отримання яких передбачено вимогами чинного законодавства України. Крім цього, встановлено ряд сумнівних постачальників у контрагентів в період надання послуг ПАТ «Миколаївцемент», тому існують достатні підстави для висновку, щодо здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, з метою штучного формування податкового кредиту та витрат.

Крім того, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову перевірку ТзОВ «Україна-Транссервіс», за результатами якої складено акт № 744/26-54-22-03/37949839 від 09.07.2014 з питання дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 під час взаємовідносин в тому числі з ПАТ «Миколаївцемент», якою встановлені, що ТОВ «Україна-Трансервіс» не отримувало дозволу на експлуатацію технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ТУ Дердгірпромнагляду, зареєстрованих на нього, а також не отримувало дозволу на експлуатацію орендованих у ПАТ «Миколаївцемент» технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ТУ Дергірпромнагляду.

Наявність у ТОВ «Україна-Трансервіс» документів, які відповідно до Податкового Кодексу України є необхідними для формування витрат, виданих ТОВ «СЛ-12» та ТОВ «ТОР-Пром-Альянс», не є безумовною підставою для віднесення сум до витрат, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових документах не підтверджені документально зустрічними звірками та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищезазначене контролюючий орган прийшов до висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Україна-Трансервіс та Товариством в частині отриманих послуг від ТОВ «СЛ-12» та ТОВ «ТОР-Пром-Альянс» у перевіряємому періоді здійснені без мети настання реальних наслідків, а первинні документи, які надані до перевірки, не можуть приймати участі у формуванні бухгалтерсього та податкового обліку та дають обґрунтовані підстави вважати, що у перевіряємому періоді між підприємствами відсутній факт реального здійснення господарських операцій на загальну 1 209 871,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві проведено перевірку ТОВ «Україна-Трансервіс» та складено акт від 21.05.2014 № 14/43/028, у якому зафіксовано порушення вимог законодавства, зокрема:

- ТОВ «Україна-Трансервіс» не отримало дозвіл на експлуатацію технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ТУ Держгірпромнагляду, орендоване обладнання, а саме: автомобіль Білаз 75405, № Т24-82ЛВ; автомобіль Білаз 75405, №Т24-85ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, № Т29-92ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, № Т25-59ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, № Т19-09ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, № Т39-33ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, №Т39-34ЛВ; порушено п. 7, 9 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 р. № 1107;

- не отримано тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів при довгостроковій оренді (лізинг), що визначається строком дії договору оренди (лізингу) на автомобіль Білаз 75405, №Т24-82ЛВ; автомобіль Білаз 75405, №Т24-85ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, №Т29-92ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, №Т25-59ЛВ; автомобіль Білаз 7540В, №Т19-09ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, №Т39-33ЛВ; автосамоскид Caterpillar 730, №Т39-34ЛВ. Порушено п. 29 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотонажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 06.01.2010 р.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з пояснень представника апелянта, ТОВ «Україна-Трансервіс» оскаржено висновки вищевказаної перевірки у судовому порядку, за наслідком апеляційного оскарження Київський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ТОВ «Україна-Трансервіс» без задоволення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією апелянта, що аналіз вищенаведеної інформації вказуює на те, що сума витрат на придбання ПАТ «Миколаївцемент» робіт від ТзОВ «Україна-Трансервіс», які виконувались орендованими технологічними транспортними засобами, значно перевищує суму амортизації таких транспортних засобів, нараховану ПАТ «Миколаївцемент», а відсутність у ТзОВ «Україна-Трансервіс» необхідних дозвільних документів на експлуатацію технологічних транспортних засобів, що підлягають реєстрації в ТУ Держгірпромнагляду, а також встановлені позаплановою перевіркою ПАТ «Миколаївцемент» (акт від 06.02.2014 №3/28-06-41-10/00293025) порушення податкового законодавства в результаті проведення ідентичних операцій із ТзОВ «Україна-Трансервіс» за період з 01.01.2010 по 31.03.2013, та встановлені порушення позаплановою перевіркою ТзОВ «Україна-Трансервіс» (акт №744/26-54-22-03/37949839 від 09.07.2014), які наведено вище, вказує на те, що взаємовідносини між вказаними підприємствами спрямовані на створення податкової вигоди для ПАТ «Миколаївцемент» у вигляді формування суми витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та заниження об'єкта оподаткування податком на додану вартість. Здійснені між ПАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Україна-Трансервіс» вищеописані операції спрямовані виключно на несплату податків ПАТ «Миколаївцемент» та не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної та достатньої господарської (ділової) мети.

З матеріалів справи, також, судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.10.2012 по 31.12.2014 ПАТ «Миколаївцемент» проводились операції з придбання вугілля різних марок, зокрема вугілля марки ДГР-0-200 та марки Г, яке використовувалось у процесі виробництва готової продукції. Одним із постачальників вугілля у вказаному періоді було ПП «ІВК-Постач».

Взаємовідносини між позивачем та ПП «ІВК-Постач» здійснювались на підставі контракту №MYK-IS12/10/2 від 29.10.2012 з додатками і додатковими угодами та договору поставки №NM-VS/01-28052013 від 25.05.2013 з додатками і додатковими угодами.

Предметом контракту №MYK-IS12/10/2 від 29.10.2012 є продаж енергетичного вугілля марки ДГр в опціоні Покупця на умовах СРТ ПАТ «Миколаївцемент» в період жовтня-грудня 2012 року. Додатковими угодами №1 від 19.03.2013, №2 від 20.05.2013, №3 від 17.09.2013 період дії цього контракту продовжувався, змінювались вартість контракту та обсяги поставки.

Згідно з п.3.1 контракту №MYK-IS12/10/2 від 29.10.2012 встановлюється контрактна ціна однієї метричної тонни вугілля на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010) станції Іваничі 353104 Львівської з/д без врахування фактичної вартості перевізної плати. Згідно з пп.3.1.1 п. 3.1 цього контракту днем відвантаження вважається день оформлення з/д накладних (графа 56 накладної).

Згідно з п. 5.3 вказаного контракту якість поставленого товару визначається відповідно до результатів лабораторії ПАТ «Миколаївцемент».

Факт отримання позивачем вугілля від ПП «ІВК-Постач» та проведення оплати за нього підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, актами приймання-передачі, податковими накладними, залізничними накладними, прибутковими ордерами, рахунками.

Як встановлено з апеляційної скарги, висновок СДПІ щодо неможливості ПП «ІВК-Постач» фактично здійснити позивачу операції з поставки вугілля марки ДГР-0-200 ґрунтується на результатах позапланових виїзних документальних перевірок ПП «ІВК Постач» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при проведенні взаєморозрахунків з ПАТ «Миколаївцемент» за період з 01.01.2013 по 31.05.2014 та з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час взаємовідносин з ДП «Львіввугілля» та іншими СГД за період з 01.10.2013 по 01.08.2014, за результатами яких встановлено, що ПП «ІВК-Постач» реалізував вугілля марки ДГР-0-200 та вугілля енергетичне в більшій кількості ніж придбав. І загалом номенклатура товару який придбає ПП «ІВК-Постач» у своїх постачальників не відповідає номенклатурі товару котрий реалізовує на ПАТ «Миколаївцемент».

Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до документів, долучених до матеріалів справи, отримане позивачем вугілля використовувалось в його господарській діяльності, у результаті чого Товариством отримано відповідний прибуток. Документи, що підтверджують реальність поставки такого товару відповідають вимогам встановленим законом, що не спростовано представником відповідача в ході розгляду справи.

Окрім того, зі змісту контракту між ПАТ «Миколаївцемент» та ПП «ІВК-Постач» вбачається, що сторонами обумовлено якісні показники вугілля, яке поставлялось на ПАТ «Миколаївцемент». Виходячи з погоджених показників якості вугілля, сторони погодили ціну, за яку кожна з них була готова продати/купити відповідне вугілля. До матеріалів справи долучено копії первинних документів, які підтверджують транспортування вугілля, його передачу від ПП «ІВК-Постач» до ПАТ «Миколаївцемент» та проведення оплати за нього. Зауважень до форми і змісту первинних документів у відповідача немає. Відповідачем також не заперечується факт відображення таких операцій ПП «ІВК-Постач» у своїй податковій звітності в складі податкових зобов'язань по ПДВ та врахування цих операцій при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Окрім того, Товариством надано докази, що отримане вугілля використовувалось ПАТ «Миколаївцемент» у своїй господарській діяльності, у результаті чого отримано відповідний прибуток.

Щодо покликання СДПІ на допущені неточності у товаротранспортних документах по перевезенню вугілля, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що самі по собі такі неточності в маркуванні вугілля не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, тоді як всі долучені позивачем докази в їх сукупності підтверджують реальність правовідносин позивача з ПП «ІВК-Постач».

Окрім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність сертифікатів якості, технічних умов, стандартів та інших документів, які підтверджують належну якість товару та на які покликається апелянт, не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій, оскільки вказані документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам.

Підсумовуючи вказане, враховуючи підтвердження реальності вчинення господарських операцій між ПАТ «Миколаївцемент» та ПП «ІВК-Постач» та відсутності розумної, економічно обґрунтованої, необхідної та достатньої господарської (ділової) мети у взаємовідносинах ПАТ «Миколаївцемент» і ТзОВ «Україна-Трансервіс» по договорах оренди ТЗ та виконанні робіт по видобуванню вапняку у Демне-Добрянському кар'єрі, беручи до уваги неможливість визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь частині, оскільки недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, а суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позов Товариства підлягає до задоволення.

Дана обставина надасть податковому органу можливість прийняти нові рішення (про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість з штрафними санкціями за цими податками) у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05.12.2006р. справа №21-527во06, яка в силу приписів ч.1 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі №813/4269/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 10.03.2017р.