Ухвала суду № 65227611, 06.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р. № 876/9845/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі №813/2491/16 за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаду, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

20.07.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДФС, просив визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС №54-0 від 15.06.2016 «Про звільнення ОСОБА_2.», виданий в.о.начальника Львівської митниці В.Шокалом на підставі ч.2 ст.85 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015; поновити позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» або інші вакантній посаді у Львівській митниці ДФС; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 07.04.2015 позивач переведений на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» тимчасово, на умовах строкового трудового договору у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці. При реорганізації Львівської митниці умовою переходу в нову структуру було укладення саме строкового договору. На період переведення були вакантні рівнозначні посади на умовах безстрокового трудового договору, які не були запропоновані. 09.03.2016 його знову переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» на умовах строкового трудового договору. Водночас зазначає, що вказаний строковий трудовий договір трансформовано у безстроковий трудовий договір, оскільки переукладався двічі. Вказує, що наявність вакантних посад, які були рівнозначні його посаді у квітні 2015, березні 2016 та не були запропоновані, вказують на безпідставність укладення з ним строкового трудового договору.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу в митні органи у серпні 2011 року, на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» переведений 09.03.2016.

Наказом Львівської митниці ДФС від 15.06.2016 у зв'язку з припиненням відпустки, наданої відповідно до п.3 ст.25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР та виходом на роботу ОСОБА_4 наказано звільнити ОСОБА_2 16.06.2016 із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, на якій він перебував тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4, у зв'язку із закінченням строку призначення.

Вважаючи вказаний наказ протиправним, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з положеннями ст.5 Закону України «Про державну службу» від10.12.2015 №889-VIII, в редакції чинній на момент звільнення, (далі - Закон №889-VIII) дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 23 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з роз'ясненнями наданими Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 03.02.2003 №06/2-4/13, під умовами виконання роботи розуміються такі обставини, за яких трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін, навіть коли сама робота за характером є постійною. Передусім це може бути пов'язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, але він протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов'язки. Для заміщення тимчасово відсутнього працівника i провадиться прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором.

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, при укладанні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, поверненням на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2015 у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці Міндоходів та утворенням Львівської митниці ДФС ОСОБА_2 подано заяву про переведення його на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС тимчасово, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 (а.с.67).

Наказом Львівської митниці ДФС від 07.04.2015 №175-о позивача з 08.04.2015 переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, тимчасово, на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4, звільнивши із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Грушів» Львівської митниці Міндоходів (а.с.48).

На підставі наказу Львівської митниці ДФС від 01.03.2016 №101 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2016 рік» з 01.03.2016 виведено із штатного розпису Львівської митниці ДФС відділ митного оформлення №5 митного поста «Мостиська» та відповідно до поданих особистих письмових заяв ОСОБА_4 (заява від 03.03.2016) та ОСОБА_2 (заява від 04.03.2016 про переведення на посаду державного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС тимчасово, на умовах строкового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 (а.с.24)) Наказом Львівської митниці ДФС від 04.03.2016 №178-о позивача з 09.03.2016 переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС тимчасово, на умовах строкового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_4 (а.с.25).

За положеннями ст.23, п.2 ст.36 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, тобто таким, що укладається на невизначений строк; трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення.

Частиною 2 ст.39-1 КЗпП України встановлено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.23 цього Кодексу.

На підставі вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подаючи заяву про призначення на тимчасову посаду (на період відпустки основного працівника ОСОБА_4), позивач надав свою згоду на відповідний строк роботи та усвідомлював наслідок такої згоди: припинення трудових відносин після закінчення цього строку. При цьому строковий трудовий договір з позивачем переукладено до закінчення його строку у зв'язку зі зміною штатного розпису Львівської митниці ДФС за його згодою, умови виконання роботи в подальшому не змінились, а тому такий договір не став безстроковим.

Так, зміну організаційної структури та штатного розпису Львівської митниці ДФС на 2016 рік, яка стала підставою для переведено позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №5 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС тимчасово, не можна розглядати як підставу переукладення строкового трудового договору з позивачем більше одного разу і як наслідок вважати, що переукладений договір є договором, що укладений на невизначений строк.

Відповідно до ст.85 Закону України «Про державну службу» від10.12.2015 №889-VIII, в редакції чинній на момент звільнення, у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку. Державний службовець, призначений на посаду державної служби на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігалася посада державної служби, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього державного службовця. У такому разі тимчасово відсутній державний службовець зобов'язаний письмово повідомити керівника державної служби не пізніш як за 14 календарних днів про свій вихід на службу.

Згідно з ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі передбачено підставу припинення трудового договору, що укладений на певний строк, а саме, у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, зокрема, на час відпустки основного працівника по догляду за дитиною, такий договір вважається укладеним на певний строк, тому настання обумовленого факту - вихід на роботу основного працівника є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі звільнення працівника по п. 2 ст. 36 КЗпП України працівник не повинен подавати заяву про звільнення, а роботодавець не зобов'язаний попереджати його про звільнення, оскільки під час прийняття на роботу працівник давав згоду на укладення саме строкового трудового договору. Звільнення у зв'язку з закінченням терміну трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України проводиться напередодні дня виходу на роботу основного працівника.

Заявою від 01.06.2016 ОСОБА_4 повідомила Львівську митницю ДФС про те, що приступає до виконання обов'язків за посадою з 17.06.2016, про що подала відповідну заяву на ім'я начальника Львівської митниці ДФС (а.с.26), що і стало підставою для винесення оскаржуваного наказу.

Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників днем звільнення вважається останній день роботи, тобто останній день дії строкового трудового договору.

Якщо в останній день роботи працівник на роботі був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності або без поважних причин, наказ про звільнення видається, вноситься запис про звільнення в трудову книжку, а працівника телеграмою чи рекомендованим листом повідомляють про звільнення і необхідність одержання трудової книжки.

При цьому, пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992, на який покликається позивач, вказує на недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці та стосується як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, однак у справі, що переглядається, звільнення відбулося у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача на лікарняному в даному випадку не перешкоджало його звільненню з посади, адже він перебував на ній на визначений строк, до моменту виходу основного працівника.

Водночас, відповідачем листом від 16.06.2016 №9203/10/13-70-04/28 ОСОБА_2 повідомлено про звільнення із займаної посади у зв'язку із закінченням строку призначення та наголошено на необхідності прибути у відділ роботи з персоналом Львівської митниці для здачі декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016-й рік станом на день звільнення, здачі службового посвідчення та отримання трудової книжки (а.с.9).

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що при звільненні за п.2 ст.36 КЗпП законодавець встановлює обов'язок роботодавця працевлаштувати лише певні категорії працівників, перелік яких закріплено ст.184 КЗпП України (вагітних жінок і жінок, котрі мають дітей у віці до 3 років (або до 6 років, якщо дитина за медичним висновком вимагає домашнього догляду), самотніх матерів при наявності дитини у віці до 14 років або дитини-інваліда) до яких позивач не належить.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при звільненні позивача з роботи діяв у відповідності до вказаних вище законодавчих норм, оскільки у зв'язку з виходом на роботу основного працівника дія строкового трудового договору, укладеного з позивачем на час перебування особи у відпустці по догляду за дитиною до дня фактичного виходу її на роботу, закінчилась, відповідачем доведено правомірність звільнення позивача з займаної посади, а оскаржуваний наказ №54-0 від 15.06.2016 прийнятий у межах повноважень, у спосіб та порядок, що передбачений чинним законодавством України.

Окрім того, в контексті принципу адміністративного судочинства «змагальність сторін»: розгляд судом справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАС України; власноручно поданої позивачем заяви від 20.03.2015р., про призначення у 2015 році на посаду на умовах строкового договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про безпідставність тверджень позивача щодо незаконного призначення його на посаду на умовах строкового договору, оскільки такі вимоги позивачем не заявлені, а тому не входять до предмету доказування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі №813/2491/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 09.03.2017р.