Ухвала суду № 65227603, 07.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р. Справа № 876/9838/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП України у Львівській області від 01 квітня 2016 року №105 о/с; поновити ОСОБА_1 в Національній поліції на посаді де зберігається його місце праці - старшого інспектора поліції ГУНП у Львівській області; стягнути з ГУНП МВС України у Львівській області в користь позивача грошове забезпечення з 03 квітня 2016 року за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов»язкових платежів; поновити старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що наказ Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 105 о/с від 01.04.2016 року «По особовому складу» прийнято всупереч чинного законодавства. Позивач вказує на те, що відповідач застосував Закон України «Про Національну поліцію» неправомірно, оскільки звільнення з органів внутрішніх справ згідно п.10 Прикінцевих положень можливе лише через три місяці після здійснення повідомлення і відмови від проходження служби в поліції - ОВС. Зазначає, що питання пов»язані з розірванням трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, вирішуються у відповідності з положеннями КЗпП України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01 квітня 2016 року № 105 о/с; поновлено капітана поліції ОСОБА_1 в поліції на посаді старшого інспектора Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 02 квітня 2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38 356,00 (тридцять вісім тисяч триста п»ятдесят шість) гривень, з врахуванням податків, зборів та обов»язкових платежів; постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 5 160,00 (п»ять тисяч сто шістдесят) гривень звернено до негайного виконання.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ГУНП у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 2008 року, в поліції з листопада 2015 року. На момент звільнення позивач перебував на посаді старшого інспектора Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Про заплановане скорочення штатної чисельності ГУНП у Львівській області позивача попереджено під підпис 29.01.2016 року, що підтверджується копією в матеріалах справи (а.с. 54).

Позивачу було запропоновано посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак від запропонованої посади відмовився, що підтверджується актом від 05.02.2016 року №1145/56/13-2016.

16.02.2016 року Головою Національної поліції України виданий наказ №135 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції», яким затверджений Перелік змін у штатах Національної поліції України, в тому числі і в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області (а.с. 106-109).

18.02.2016 року начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області видано наказ №16 «Про організаційно-штатні зміни» аналогічного змісту (а.с. 78-83). Згідно із даним наказом фактично скорочено 10 посад старших інспекторів.

Згідно із відповіддю Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.02.2016 року на звернення, що надійшло на гарячу урядову лінію та скеровано для розгляду в межах компетенції до ГУНП у Львівській області, видно, що 05.02.2016 року у Самбірському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області позивачу запропоновано посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 патрульної поліції Турківського відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак від неї відмовився. Крім того, у даній відповіді просять у найкоротший термін прибути в управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за адресою: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 (кабінет №89) для вирішення питання подальшого проходження служби в органах Національної поліції. (а.с. 98).

Згідно відповіді Головного управління Національної поліції у Львівській області від 22.03.2016 року на звернення, що надійшло на гарячу урядову лінію та скеровано для розгляду в межах компетенції до ГУНП у Львівській області, видно, що позивача повідомлено, що посада старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП, скорочена. Для вирішення питання подальшого проходження служби просять прибути в управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області. Крім того, було повідомлено, що у разі не прибуття та не подання рапорту на іншу штатну посаду, буде звільнено зі служби в Національній поліції через скорочення штатів (а.с. 100).

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області «По особовому складу» від 01.04.2016 року №105 о/с, відповідно до Закону України «Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77, у зв»язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів капітана поліції ОСОБА_1 - старшого інспектора Самбірського відділу поліції ГУНП, з 01 квітня 2016 року (а.с. 5).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано процедури звільнення позивача з посади в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв»язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), який набрав чинності 07.11.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Частиною 1 ст. 77 Закону встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв»язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації встановлено статтею 68 Закону.

Відповідно до цієї статті у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров»я, ставлення до виконання службових обов»язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, оскільки Законом не передбачено спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, то даному випадку підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України.

Крім цього, згідно з частинами 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом»якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Звільнення працівника згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України характеризується рядом ознак, зокрема, роботодавець зобов»язаний забезпечити наступні елементи процедури звільнення: ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення; про наступне вивільнення персонально попередити працівників не пізніше ніж за 2 місяці; при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці врахувати переважне право на залишення працівника на роботі; одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; звільнення працівника з підстав, передбачених у пункті 1 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, неможливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу повинна бути реальною і може бути доведеним фактом вжиття роботодавцем всіх необхідних заходів для надання працівникові іншої роботи.

З матеріалів справи видно, що позивачу було запропоновано зайняти вакантну посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції ПП Турківскього відділення поліції Самбірського ВП ГУНП у Львівській області, однак позивач відмовився про що було складено акт від 05.02.2016 року.

Однак, факт пропонування відповідачем зазначеної посади та складання акту відмови від запропонованої посади від 05.02.2016 року позивачем заперечується, оскільки він перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність.

В ході розгляду даної адміністративної справи, судом першої інстанції викликались свідки, особи які складали акт відмови від запропонованої посади позивачем від 05.02.2016 року.

Однак, вони в судове засідання не з»явилися, а відповідачем не було забезпечено явку їх в судове засідання, відтак не підтверджено обставин пропонування позивачу вакантної посади та відмови позивача від неї.

Також, з матеріалів справи видно, що в листах від 16.03.2016 року за № 603/13/01/22-2016 та від 22.03.2016 року за № М-128/ГЛ/05/13/22-2016 (а.с.100, 105), містяться вимоги щодо прибуття позивача в управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції у Львівській області для подальшого проходження служби в Національній поліції України.

Такі листи датовані 16.03.2016 року та 22.03.2016 року, із вказівкою позивача прибути 17.03.2016 року на 10 годину та 25.03.2016 року на 10 годину відповідно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не можна брати до уваги зазначені вище листи відповідача, оскільки такі надіслані позивачу без врахування часу отримання та вручення їх позивачу, а відтак позивач не був належним чином повідомлений та був позбавлений права взяти участь у вирішенні питання подальшого проходження служби в Національній поліції України.

Крім цього, слід зауважити, що лист від 16.03.2016 року за №603/13/01/22-2016 надісланий на адресу: м. Львів, вул. Вітовського, 14-а/16, а місцем проживання позивача є: Львівська область, Старосамбірський район, с. Топільниця.

Таким чином, звільнення про позивача проведено із порушенням порядку такого звільнення, зокрема, не підтверджено обставин пропонування позивачу вакантної посади та відмови позивача від неї.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено процедуру звільнення позивача з посади в поліції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв»язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №813/1390/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.03.2017 року.