Ухвала суду № 65227504, 10.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/801/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про визнання протиправними рішення, -

В С Т А Н О В И В :

PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про визнання протиправним та скасування рішення.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 07 лютого 2017 року адміністративний позов залишив без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву виходив з того, що в судові засідання, призначені судом на 14.06.2016 року, 27.09.2016 року, 02.11.2016 року та 07.02.2017 року позивач та/або представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поверненнями поштового відправлення. Клопотання про причини неприбуття в судове засідання та про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходили. До суду також не надано клопотання щодо зміни місцезнаходження позивача.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Як убачається з матеріалів справи, у судові засідання, призначені судом першої інстанції на 14.06.2016 року, 27.09.2016 року, 02.11.2016 року та 07.02.2017 року позивач не з'являвся.

Судом першої інстанції направлялися на адресу позивача виклики у судове засідання, але конверти поверталися без вручення.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Що стосується питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 35 КАС України особам, які проживають за межами України, повістки вручаються в порядку, встановленому міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 115-5 цього Кодексу.

Відповідно ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115-1 КАС України у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 115-1 КАС України доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу (Гаага, 1954) і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.2000 № 2052-111 та № 2051411 з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) і Конвенція про отримання за кордоном доказів з цивільних і торгових справ (Гаага, 1970) із заявами та застереженнями. Цими заявами і застереженнями передбачено, зокрема, що названим у конвенціях центральним органом в Україні є Міністерство юстиції України, яке складає підтвердження про вручення документів і забезпечує передачу документів у цивільних або комерційних справах центральному органу юстиції іншої держави.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями, згідно з якими Центральним органом, який має право отримувати документи від інших Договірних Сторін, а також складати підтвердження про вручення, є Міністерство юстиції України.

В матеріалах справи відсутнє належне підтвердження про вручення міжнародного повідомлення PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, не розгляд по суті позовних вимог адміністративного позову, з яким позивач звернувся до суду, є фактичним обмеженням його у доступі до суду та вирішенні його справи.

Положенням ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушив норми процесуального законодавства, позбавивши при цьому позивача права на розгляд його справи в адміністративному суді.

Представник відповідача також звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що уповноважений представник позивача був присутнім у попередніх судових засіданнях по цій справі, але в засідання 14.06.2016 року, 27.09.2016 року, 02.11.2016 року та 07.02.2017 року він не з'являвся, а тому суд першої інстанції у відповідності до ч. 3 ст. 33 КАС України правильно направляв повідомлення на адресу, яка вказувалася у позовній заяві, а саме: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

З даного приводу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, дійсно, представник позивача був відсутнім у судових засідання суду першої інстанції 14.06.2016 року, 27.09.2016 року, 02.11.2016 року та 07.02.2017 року. Проте, як убачається з матеріалів справи, представник позивача 13.06.2016 року надав суду першої інстанції клопотання про направлення будь - якої кореспонденції на адресу ОСОБА_2, АДРЕСА_2 у зв'язку з припиненням його повноважень (а/с 207-209).

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції направляв позивачу на адресу ОСОБА_2, АДРЕСА_3 судову кореспонденцію, проте всупереч ст. 115-1 КАС України та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965).

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що матеріали справи не містять інформації про належне повідомлення позивача щодо дати та часу призначених судових засідань, а тому колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 199, 202, 204, 205, 207 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу PERUSTA CONSTRUCTIONS LTD (ПЕРУСТА КОНСТРАКШОНС ЛТД) - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.03.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.