Постанова № 65227196, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа №805/3084/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016р. у справі № 805/3084/16-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі- позивач, апелянт) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016р. у задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки - було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено право контролюючого органу звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в ході здійснення аналізу інформаційних баз даних органів ДФС України, податкової звітності та інших джерел одержання інформації та наданих документів з ТОВ «ГлобалІнвестГрупп», ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс», ТОВ «ТревісГрупп», ТОВ «Хіт Лайн», ТОВ «Вальтерія» було встановлено здійснення постачання товарів номенклатури, що відрізняється від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 Зазначив, що з 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Тобто для проведення перевірки необхідний дозвіл наданий рішенням суду.

У судовому засіданні відповідач зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважав, що податковий орган не має підстав для проведення перевірки. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідач - ОСОБА_2, зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 22.03.2005року (код НОМЕР_1), що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача були направлені запити від 30.06.2016року за №7850/10/05-15-13-04 (арк.с.9), від 01.08.2016року за №10142/10/05-15-13-04 (арк.с.10), від 04.08.2016року за №10371/10/05-15-13-04 (арк.с.11) про надання інформації та копій документів по взаємовідносинам відповідача з ТОВ «ГлобалІнвестГрупп» у березні 2016року, ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс» у квітні 2016року, ТОВ «ТревісГрупп» у травні 2016року, ТОВ «Хіт Лайн» у червні 2016року, ТОВ «Вальтерія» у червні 2016року.

Необхідність направлення відповідачу вищезазначених запитів обгрунтовані позивачем виникненням сумнівів під час вжиття заходів податкового контролю, необхідністю дослідження факту здійснення операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків та п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України.

Відповідачем були надані позивачу відповіді від 11.08.2016року стосовно взаємовідносин з ТОВ «Хіт Лайн» у червні 2016року, з ТОВ «Вальтерія» у червні 2016року, з ТОВ «ГлобалІнвестГрупп» у березні 2016року, ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс» у квітні 2016року, від 06.06.2016року стосовно взаємовідносин з ТОВ «ТревісГрупп» у травні 2016року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Згідно п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до приписів п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 вказаної статті).

Відповідно до приписів ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є призначення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків.

Відповідно до ч.3 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.

Право для звернення до суду контролюючих органів передбачено ст.20 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено право контролюючого органу звертатися до адміністративного суду з позовом про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки з 01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена норма Закону № 71-VIII обмежує податковий орган в проведенні перевірки щодо підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень протягом 2015, 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що Закон № 71-VIII є спеціальним щодо встановлення спеціального порядку проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень протягом 2015, 2016 року, та передбачає, що для перевірки зазначених осіб є необхідна умова - рішення суду.

З вищенаведеного випливає, що саме пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII передбачено звернення податкового органу до суду для надання дозволу на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень протягом 2015, 2016 року.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції який провів аналіз пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII в сукупності з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону та дійшов, що судові рішення про призначення перевірки приймаються в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства.

Слід зазначити, що п.п.78.1.4. п.78.1, ст.78 ПК України передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто по-перше: п.78.1 ст.78 ПК України передбачає проведення позапланової документальної перевірки не тільки за рішенням суду в межах кримінального провадження; по-друге пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII передбачає чотири самостійних випадка, коли податковий орган може провести перевірку 1) з дозволу Кабінету Міністрів України, 2) за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, 3) згідно з рішенням суду, 4) згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, перевірка контролюючим органом може бути проведена за рішенням суду та не обов'язково тільки в кримінальному провадженні.

Щодо посилання в рішенні суду першої інстанції на лист ДФС України від 09.06.2016 року №12828/6/99-99-14-03-03-15, то колегія суддів зазначає, що його зміст повторює положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII та не спростовує вищенаведений висновок про необхідність отримання рішення суду в адміністративному судочинстві для проведення перевірки.

Колегія суддів також зазначає, що наявність податкової інформації від 17.08.2016року за №191/10-13-14-04/40093897, якою не підтверджено реальність господарських операцій з 01.05.2016року по 31.07.2016 року по ланцюгу постачання ТОВ «Вальтерія» та факту того, що відповідач доведений за травень та червень 2016року в парі з ризиковими контрагентами, які здійснюють постачання товарів, номенклатури яких відрізняються від номенклатури придбання за даними Єдиного реєстру податкових накладних та неотримання відповідної інформації від позивача є однією з підстав для проведення перевірки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що Державна податкова інспекція у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служи у Донецькій області діяла в межах наданих повноважень відповідно до законодавства.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2017 року

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. у справі № 805/3084/16-а -задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 р. у справі № 805/3084/16-а - скасувати.

Прийняту нову постанову.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки - задовольнити.

Надати дозвіл Державній податковій інспекції у м.Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на проведення документальної позапланової перевіркиФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по фінансово-господарським операціям у березні 2016 року з ТОВ «ГлобалІнвестГрупп», у квітні 2016 року з ТОВ «Оболонь Сервіс Плюс», у травні 2016 року з ТОВ «ТревісГрупп», у червні 2016 року з ТОВ «Хіт Лайн» та ТОВ «Вальтерія».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня його складання в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов