Постанова № 65227122, 01.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" березня 2017 р. справа №804/5786/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 р. у справі №804/5786/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім"

до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС в Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби:

1) від 15.03.2013 року:

- №0000212220, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 844 871,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 211 217,00 грн.;

- №0000232220, яким позивачу донараховано податок додану вартість за основним платежем в сумі 1 51 546,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 37 887,00 грн.;

2) від 20.03.2013 року:

- №0000412280, яким позивачу донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 717,81 грн.,

- №0001371720, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 5 224,05 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 1 816,01 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року, адміністративний позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2015р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою суду першої інстанції від 20.11.2015 року в задоволенні позову було відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме: відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, транспортних засобів та обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентів позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що висновки про порушення, допущені, на думку податкового органу, ґрунтується на припущенні про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, проте, всі операції та правочини є законними, і іншими судом не визнавалися.

Вважає також, що твердження відповідача про відсутність реальності постачання товарів (робіт, послуг) є лише припущенням, в той час коли реальна зміна майнового стану позивача - факт оплати відвантажених товарів - є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Зазначає, що суд безпідставно прийняв до уваги протокол допиту свідка ОСОБА_5 в межах кримінальної справи №43119025 від 26.05.2011 року, оскільки не зясував, чи прийняте рішення за вказаною справою та чи визнана господарська діяльність підприємства "Аргентіт-8" фіктивною.

Вказує на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про не підтвердження податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за угодами з такими постачальниками, як "Курсор Ком", ТОВ "Аргентіт-8", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ПП "Блок-В", ПП "Полюс", ТОВ "Укрхолод", з огляду на те, що ці контрагенти не задекларували свої господарські операції з позивачем, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для визнання господарських операцій такими, що не відбулися, а, крім того, угоди з постачання товарів передбачають постачання на склад покупця (позивача) постачальником, факт залучення третіх осіб до перевезення товарів в ході перевірки не виявлено, тому єдиним первинним документом, який підтверджує факт отримання товару, є накладна.

Зазначає, що в момент здійснення господарських операцій всі постачальники були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та платники ПДВ.

Наголошує, що акт перевірки містить неточності у сумах завищення податкового кредиту та валових втрат, які не відповідають даним декларацій позивача, та вказує на незрозумілу вибірковість щодо окремих операцій з одним й тим самим контрагентом, частина з яких визнається податковим органом, а частина - ні, проте, суд цим обставинам не надав оцінки.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково сприймає пояснення, надані директором підприємства, та стверджує на їх підставі, що позивачем не надано жодних пояснень щодо порядку укладання та виконання господарських угод.

Посилається також на те, що судом не враховано, що відсутність документів, які підтверджують якість товару, пояснюється тим, що такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, а крім того, вони передаються разом із товаром при його подальшої реалізації. Довіреності передаються постачальнику, тому вони не можуть знаходитись у позивача.

Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на виконання постанови від 17.01.2012 р. старшого слідчого прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська ОСОБА_7 по матеріалам кримінальної справи №43119025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Електроексім" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 роки.

За результатами перевірки складений акт №810/224/31958772 від 22.02.2013 р., яким встановлено:

- порушення п.5.2.1, ст.5, п.5.3.9 ст.5, п.5.9 ст.5, п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, ст.ст.203, 215, 228, 655, 656, 662, Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійсненних ТОВ "Електроексім" з постачальниками та покупцями, зокрема, з ТОВ "Аргентіт-8", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 844 871,00 грн.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р., порушено пп.7.4.1., пп.7.4.5. ст.7 того ж закону та ст.185, 186, 189, 198 Податкового кодексу України, ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з підприємствами-постачальниками та підприємствами покупцями при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655, 656 ЦК України, тобто зазначене підприємство не має права на формування податкового кредиту та валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (послуг) та на визначення податкових зобов'язань та валових доходів по ланцюгу продажу як такі, що визнані нікчемними, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 151 546,00 грн.;

- порушення п.160.5 ст.160, пп.49.18.2. п.49.18. ст.49 ПК України, в результаті чого несплачені податкові зобов'язання з податку на доходи нерезидентів складають 717,81 грн. та порушено порядок декларування доходів виплачених на користь нерезидента;

- порушення пп.4.2.1., пп.4.2.11 п.4.2. ст.4, п.8.1. ст.8, п.17.2. ст.17, п.19.2. ст.19, пп.20.3.2. п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з фізичних осіб", п. 164.1. ст. 164, п. 167.1. ст.167, пп. 168.1.1., 168.1.2. п.168.1. ст.168, пп.164.2.11 п. 164.2. ст. 164, пп. 170.9.2. п.170.9. ст.170, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5224,05 грн. податку та нарахована пеня у розмірі 18,06 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000212220 від 15.03.2013р. на загальну суму 1 056 088,00 грн., №0000232220 від 15.03.2013р. на загальну суму 189433,00 грн., №0001371720 від 20.03.2013р. на загальну суму 7 040,06 грн. та №0000412280 від 20.03.2013р. на суму 717,81 грн.

Як слідує з описової частини постанови суду першої інстанції, суд досліджує взаємовідносини між позивачем та такими субєктами господарювання: ТОВ "Дизель Плюс", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ПП "Плюс", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Курсор Ком", ТОВ "Трансінвест-Груп", ПП "БЛОК-В", ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Аргентіт-8", ТОВ "Торгсервіспостач".

Також судом враховано надані позивачем та відповідачем відомості щодо анулювання реєстрації платників ПДВ його контрагентів, а саме анульовані за самостійним рішенням контролюючого органу: ТОВ "Аргентіт-8" з 27.04.2011р.; ТОВ "Укрхолод" з 05.03.2012р.; ТОВ "Флорена-Плюс" з 12.12.2011р.; ТОВ "Дізель ОСОБА_6" з 22.02.2012р.; ТОВ "Трансінвест-Груп" з 29.07.2011р.; ТОВ "Східдон Маркет" з 08.02.2012р.; ТОВ "Курсор КОМ" з 12.05.2011р.; ФОП ОСОБА_8 з 24.11.2014р.; ПП "Блок-В" з 13.07.2011р.; ТОВ "Торгсервіспостач" від 03.06.2011р. та за ініціативою платника ТОВ "ОСОБА_6 Юг" з 30.06.2011р.

Крім того, упродовж перевіреного періоду на виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 18.10.2011р. №11/191 ТОВ "Електроексім" з валютного рахунку №26000301342511, відкритого в АТ "ОТП Банк", перерахувало на користь нерезидента SOVFRACHT UUT SA грошові кошти на загальну суму 1 500 дол. США або 11 963,55 грн. за курсом НБУ на дату здійснення платежу. Перерахування грошових коштів здійснено на підставі платіжного доручення АТ "ОТП Банк" від 19.10.2011р. №39.

На порушення вимог п.160.5 ст.160 ПК України, ТОВ "Електроексім" під час виплати нерезиденту доходу з джерелом його походження з України не утримано та не сплачено до бюджету податок з таких доходів від їх суми та за їх рахунок за ставкою у розмірі 6 відсотків, що складає 717,81 грн.

Перевіркою банківських документів за листопад 2010 року було виявлено перерахування коштів громадянину ОСОБА_9 за надання в оренду приватного автомобіля у сумі 1 000 грн. (п/д №9604 від 11.11.2010р.), згідно договору складеного з ТОВ "Електроексім" від 01.08.2010 року №1. Із зазначеної суми податок на доходи фізичних осіб ТОВ "Електроексім" не було утримано.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не встановлені конкретні порушення, допущені платником податків по взаємовідносинам з контрагентами, а також не встановлена сума донарахованих податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій за кожним з порушень.

Дотримуючись принципу офіційного зясування всіх обставин в справі, визначеного ч. 1 ст.7 КАС України, намагаючись усунути неповноту дослідження доказів судом першої інстанції, колегія суддів запропонувала відповідачу надати розрахунок донарахованих податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій в розрізі контрагентів та з урахуванням порушень, які були встановлені під час перевірки.

В розрахунку (а.с.52 т.9) донарахувань по податку на додану вартість та податку на прибуток відповідач відображає суми податкових зобовязань, нарахованих по взаємовідносинам з ТОВ "Курсор Ком", ПП "Блок-В", ТОВ "Аргентіт-8", ТОВ "Східдон Маркет", ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Трансінвестгруп", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ТОВ "Дизель Плюс", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "НВО Вертикаль", ТОВ "Укрхолод".

Таким чином, з наведеного розрахунку вбачається, що по взаємовідносинам з ПП "Плюс" (в акті перевірки згадується ПП "Полюс" - а.с.33 т.1) та ФОП ОСОБА_8 відповідачем податкові зобовязання не донараховані, по ТОВ "НВО "Вертикаль" - зменшено суму основного платежу з ПДВ, чого суд першої інстанції не врахував.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Аргентіт-8", колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій, а тому неможливості формування податкового кредиту з ПДВ та витрат, з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, видані ТОВ "Аргентіт-8" на виконання договору 26/05-01 від 26.05.2010 року (а.с.131-182 т.1), зокрема, про надання маркетингових послуг та реалізацію позивачу продукції виробничого призначення.

Суд першої інстанції зазначив, що з наданих під час перевірки актів виконаних робіт не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані. Види наданих згідно актів прийому-здачі послуг носять загальний характер та ТОВ "Електроексім" жодним чином не підтверджено, в якій саме формі було викладено результати проведених маркетингових досліджень. Суд першої інстанції правильно надав критичну оцінку доказам, які надані під час повторного розгляду справи на підтвердження фактичного виконання маркетингових послуг ТОВ "Аргентіт-8" у сфері маркетингового аналізу на ринку продажу електроізоляційних матеріалів, а також встановив відсутність ділової мети, недоведеність звязку отриманих послуг з господарською діяльністю позивача.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, проте, більшість наданих до перевірки та під час судового розгляду справи документів вказаним вимогам не відповідає, оскільки не містить дат та місця складання, прізвища та посад осіб, які їх підписали та відповідали за вказані господарські операції, що унеможливлює їх ідентифікацію. При цьому, керівник ТОВ "Аргентіт-8" надав в ході кримінального провадження свідчення, в яких заперечує свою участь у вказаних господарських операціях.

Отже, оцінюючи у сукупності наведені обставини та докази, надані на їх підтвердження, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що формально складені первинні документи бухгалтерського обліку та звіти про надання маркетингових послуг не можуть слугувати доказом фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Аргентіт-8" та вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000212220 від 15.03.2013 року про донарахування податку на прибуток в сумі 111692,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27 923,00 грн. та №0000232220 від 15.03.2013 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 21 155,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5 288,75 грн. прийняті правомірно (розрахунок нарахувань здійснений представником податкового органу на вимогу апеляційного суду у судовому засіданні). В цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо донарахування податку на прибуток та на додану вартість, а також відповідних штрафних санкцій по взаємовідносинам з іншими контрагентами, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про нереальність господарських операцій між ними та позивачем з огляду на наступне.

Так, згідно акта перевірки (а.с.32-33, а.с.54, 63 т.1) встановлено порушення податкового законодавства по взаємовідносинам позивача з підприємствами-постачальниками: ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Трансінвестгруп", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ТОВ "Дизель Плюс", ТОВ "Схід дон Маркет", правочини з якими податковим органом визнані нікчемними, а також за рахунок операцій, які не заделаровані постачальниками: ТОВ "Курсор Ком", ПП "Блок-В", ТОВ "Аргентіт-8", ПП "Полюс" ТОВ "Укрхолод".

Також, в акті наведено перелік підприємств-покупців, щодо взаємовідносин з якими встановлено заниження податку на прибуток (а.с.90-91 т.1) за рахунок завищення витрат по нікчемним угодам.

Як зазначено в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, вони прийняті на підставі акта перевірки №810/224/31958772 від 22.02.2013 року. Проте, з указаного акта перевірки слідує, що його висновки ґрунтуються лише на даних перевірок підприємств-контрагентів (навіть без зазначення, яким органом податкової служби здійснювалась перевірка). В акті перевірки позивача не розкривається суть порушення, не наводяться відомості щодо укладених договорів та не зазначається, що було їх предметом, при цьому, не аналізуються жодні первинні бухгалтерські документи, яким здійснювалось оформлення господарської операції, та які були в наявності у позивача.

Отже, висновки позивача щодо нікчемності укладених угод є безпідставними.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Слід також зазначити, що податкова інформація, яка використовується під час перевірки платника податків, має відповідати критеріям правомірності та достовірності. Втім, відповідачем взагалі не зазначено джерело такої інформації, а тому колегія суддів ставить її під сумнів.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не предявляються вимоги до субєктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосубєктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, тому визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст.234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Також, неможливо погодитись із доводами щодо нереальності здійснення господарських операцій з такими контрагентами, як ТОВ "Дизель Плюс", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ПП "Плюс", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "Курсор Ком", ТОВ "Трансінвест-Груп", ПП "БЛОК-В", ТОВ "Торгсервіспостач", оскільки позивачем надані первинні бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції, рух активів підтверджується оплатою, яка зроблена позивачем на адресу своїх постачальників, а товар, придбаний в них, був реалізований підприємствам-покупцям.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому порушення податкового законодавства, в тому числі не відображення контрагентами в податковій звітності показників за господарськими операціям з позивачем, не можуть створювати для останнього негативні наслідки.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів також приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно відсутності довіреностей, які мають знаходиться у підприємства-отримувача товарів, та відсутності документів, що підтверджують якість продукції, оскільки вони не є документами бухгалтерського та податкового обліку, а обовязок їх зберігання нічим не обумовлений, крім того, вони можуть передаватись разом із товаром. Отже, відсутність таких документів не є безумовною ознакою безтоварності господарської операції.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 року №0000412280 на загальну суму 717,81 грн., №0001371720 на загальну суму 7 040,06 грн. апеляційна скарга доводів не містить та в судовому засіданні представники позивача не заявляли вимог про їх скасування, отже, апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв не достатньо обґрунтоване рішення, не повно зясував обставини справи, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково та задовольнити позов в частині, що стосується донарахування податків на додану вартість та на прибуток з відповідними штрафними (фінансовими) санкціями по взаємовідносинам з ТОВ "Курсор Ком", ПП "Блок-В", ТОВ "Аргентіт-8", ТОВ "Східон Маркет", ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Трансінвестгруп", ТОВ "ОСОБА_6 Юг", ТОВ "Дизель Плюс", ТОВ "Флорена Плюс", ТОВ "НВО Вертикаль", ТОВ "Укрхолод", а саме скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000212220 від 15.03.2013 року в частині донарахування податку на прибуток в сумі 733 179,00 грн. (844 871,00 грн. - 111 692,00 грн.) та штрафних санкцій в сумі 183294 грн. (211 217,00 грн. - 27 923,00 грн.); №0000232220 від 15.03.2013 року в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 130 391,00 грн. (151 546,00 грн. - 21 155,00 грн.) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32 598,25 грн. (37 887,00 грн. - 5288,75 грн.). В решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 р. у справі №804/5786/15 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212220 від 15.03.2013 року в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 733179,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 183294,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000232220 від 15.03.2013 року в частині нарахування основного платежу з податку на додану вартість в сумі 130391,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32598,25 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун