Постанова № 65226888, 09.03.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року справа № 823/268/17

м. Черкаси

16 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника відповідача Желізняк Ю.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняте стосовно ОСОБА_1 від 11.08.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України від 19 вересня 2016 року №159 о/с.

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у Головного управління Національної поліції в Черкаській області для проведення атестування позивача не було жодних правових підстав визначених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки позивач прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу за згодою, тобто відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам поліцейського згідно із статтями 49, 50, 61 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач також зазначив, що на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області він перебуває з 07 листопада 2015 року (менше одного року), а тому атестуванню не підлягає, що має наслідком скасування рішення атестаційної комісії, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення адміністративного позову заперечила та надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що позивач прийнятий на службу в поліцію без проведення конкурсу або атестування, що було обумовлено відсутністю порядку його проведення, а тому і було прийнято рішення про проведення атестування, зокрема, стосовно ОСОБА_1, оскільки існувала необхідність перевірки можливості призначення його на вищу посаду, або ж, у випадку не підтвердження його повної службової відповідності займаній посаді, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в Національній поліції через службову невідповідність. Також представник відповідача зазначила, що позивач особисто зареєструвався у єдиній централізованій системі відомчій телекомунікаційній мережі, що свідчить про бажання останнього пройти процедуру атестування з підстав та на умовах, визначених статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських. Позивач пройшов тестування та відповідно до розділу ІІІ атестаційного листа позивач на тестуванні на загальні навички отримав 30 балів із 60 можливих та по професійному тестуванні - 22 з 60 можливих.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 15.06.2013 року ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС України.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 07 листопада 2015 року № 1 о/с вбачається, що відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису із 07 листопада 2015 року, зокрема, ОСОБА_1.

З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок атестування поліцейських, пп. 1 п. 6 наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.02.2016 №210 о/с «Про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Черкаській області», надано доручення щодо складення списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

11 серпня 2016 року проведено атестування ОСОБА_1, за результатами атестування атестаційна комісія №10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийнято рішення, яке оформлено протоколом ОП №15.00021281.0063021, відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

На підставі вищевказаного рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.08.2016 та подання Корсунь-Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області відповідачем винесено наказ від 19.09.2016 №159 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Зі змісту пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII вбачається, що видання наказу про призначення, є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і під час подальшого проходження служби в поліції. Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача права проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Необхідно зазначити, що у будь-якому випадку строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації, крім того, вказані накази не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.

Водночас мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону №580-VIII.

Згідно частини 1 статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 57 Закону №580-VIII, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Частиною 2 статті 57 Закону №580-VIII передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція №1465), яка затверджена відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, зокрема її пункт 3 розділу І.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону №580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Закон №580-VIII не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 вказаного Закону.

Визначену у частині 1 статті 57 Закону №580-VIII мету атестування відповідач необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів. Мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава це причина або достатній привід для її проведення.

Також судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, відсутні обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, стосовно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону №580-VІІІ, крім того, статтею 57 Закону № 580-VIII взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області протиправно включено ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Крім того, суд враховує положення Закону України від 12.01.2012 №4312-VI «Про професійний розвиток працівників» (далі - Закон №4312-VI), яким врегульовані правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації).

Статтею 12 Закону №4312-VI визначені категорії працівників, які не підлягає атестації, зокрема згідно з частиною першою цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З огляду на те, що позивача було призначено вперше на посаду наказом від 07.11.2015 №1 о/с, тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування також суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідачами не доведено, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що останній мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави, передбачені ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» для направлення позивача для атестування поліцейських.

Враховуючи протиправність включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, усі правові наслідки пов'язані із проведенням такої атестації, зокрема, прийняття відповідних рішень атестаційною комісію №10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області - є незаконними, тобто, протиправність рішень та дій суб'єкта владних повноважень, при відсутності законних на те підстав для призначення та проведення відносно ОСОБА_1 атестації, не створюють юридично значимих законних правових наслідків.

Щодо висновків атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, оформлених протокольним рішенням від 11.08.2016 ОП №15.00021281.0063021 про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 визначено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції. В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Наведені норми Інструкції №1465 свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційного листа; матеріалів співбесіди; документів, що надійшли на запити атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Слід зазначити, що зміст протоколу від 11.08.2016 ОП №15.00021281.0063021 не дає підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність позивача приймалося на підставі повного та всебічного розгляду всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняте стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом від 11 серпня 2016 № ОП № 15.00021281.0063021.

Що стосується результатів тестування позивача, то, як вбачається з атестаційного листа позивача (розділ ІІІ), за результатами тестування: за тестування загальних навичок останній набрав 30 балів із 60; професійне тестування - 22 бали із 60. Всього за результатами тестування позивач набрав 52 балів.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що вказана кількість балів свідчить про професійну невідповідність позивача, доказів наявності недоліків в роботі позивача.

У свою чергу, оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Проте, з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, позивач підлягав звільненню з публічної служби.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 вересня 2016 року № 159 о/с щодо звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», суд зазначає наступне.

Звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII можливе лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайнього ступеню дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Суд звертає увагу про ненадання відповідачем доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через службову невідповідність).

Таким чином, враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 вересня 2016 року № 159 о/с про звільнення позивача є рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Черкаській області, оформлене протоколом від 11.08.2016 ОП № 15.00021281.0063021 щодо невідповідності позивача займаній посаді, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 вересня 2016 року № 159 о/с.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно пп. «в» п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка Головного управління Національної поліції в Черкаській області №252 від 02.03.2017, відповідно до якої грошове забезпечення позивача у липні 2016 року становило - 4600 грн., у серпні 2016 року становило 7225 грн. 81 коп., матеріальна допомога у серпні 2016 року - 2400 грн.

З викладеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 219 грн. 20 коп. (4600 грн. (липень 2016) + 7225 грн. 81 коп. (серпень 2016) - 2400 грн. (матеріальна допомога) / 43 (кількість відпрацьованих днів) = 219 грн. 20 коп.), а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за 119 робочих днів вимушеного прогулу становить 26084 грн. 80 коп. (219 грн. 20 коп. * 119 (днів вимушеного прогулу) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняте стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом від 11 серпня 2016 № ОП № 15.00021281.0063021.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19 вересня 2016 року № 159 о/с.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 вересня 2016 по день поновлення на роботі в розмірі 26 084 (двадцять шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та виплати йому середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2017.