Постанова № 65226746, 01.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2017 р. № 820/2229/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., суддів Зінченка А.В., Спірідонова М.О., розглянувши у порядку письмового провадження за адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства Внутрішніх справ України, третя особа: Управління державної автоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015року № 48 о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області поновити його на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора з адміністративної практики ВДАІ з обслуговування м. Балаклія та Балаклійського району ГУМВС України в Харківській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що субєктом владних повноважень не надані належні та допустимі докази факту правомірності припинення перебування ОСОБА_1 на службі, а оскаржуваний наказ прийнятий без урахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Позивач в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Міністерства Внутрішніх справ України в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Подав заперечення, в якому зазначив, що видання наказу про звільнення відбулось з дотриманням чинного законодавства, а позивач помилково вважає, що його звільнення відбулось в порядку дисциплінарного стягнення, тому просить відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з прокуратури Харківської області до ГУМВС України в Харківській області надійшов лист від 13.03.2014 р., яким ГУМВС повідомлялося про порушення здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42014220230000003 від 06.03.2014 р. за ч. 1 ст. 365 КК України за фактом перевищення службових повноважень інспектором ВДАІ Борівського РВ України в Харківській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 при складанні 09.01.2014 р. адмінпротоколу відносно г-на ОСОБА_2

За вказаним фактом наказом ГУМВС від 20.03.2014 р. № 236 призначено проведення службового розслідування.

В ході проведення службового розслідування ГУМВС України в Харківській області встановлено, що 09.01.2014 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.122-2 КУпАП з боку інспектора ВДАІ Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 порушень чинного законодавства не встановлено.

12.01.2015 р. за вих. № 4/10-156 з Департаменту ДАІ МВС України до всіх управлінь ОСОБА_3 та УМВС України електронною поштою розіслано службову телеграму з вимогою надання інформації щодо порушених кримінальних проваджень, надходження подань прокуратури відносно працівників ДАІ, які складали адміністративні матеріали відносно учасників Всеукраїнського громадського руху Автомайдан та інших учасників мирних акцій протесту у період з грудня 2013 року по лютий 2014 року.

На виконання вказаної в телеграмі вимоги, 13.01.2015 р. УДАІ ГУМВС України в Харківській області до Департаменту ДАІ МВС України направлено відповідну інформацію, з якої вбачається, що старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1, як інспектором ВДАІ Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області, 09.01.2014 р. було складено адміністративний протокол відносно гр-на ОСОБА_2 за порушення ним ст.122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог про зупинку), з приводу чого було відкрите кримінальне провадження № 42014220230000003 від 06.03.2014 за ознаками складу кримінального правопорушення злочину передбаченого ч.1.ст.365 КК України, яке 21.05.2014 року було закрито старшим слідчим СВ СУ прокуратури Харківської області у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

За результатами наданої інформації, наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с по управлінню МВС України в Харківській області відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України Про очищення влади від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОСОБА_1.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю винесення оскаржуваного наказу, звернувся до суду із даним позовом.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, в якості підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, вказано положення п.10 ч.2 ст.3 Закону України Про очищення влади.

Відповідно вказаної норми, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII.

Разом з тим, згідно ст. 5 Закону України Про очищення влади передбачає проведення перевірки наявності заборон за цим законом.

Звільнення проводиться за наслідками висновку такої перевірки (ч. 14 ст.5 Закону України Про очищення влади).

Єдиним виключенням є п. 2 ПРИКІНЦЕВИХ ОСОБА_5 ПОЛОЖЕНЬ Закону України Про очищення влади, яким встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону.

Особи за зазначеними критеріями звільняються без проведення перевірки.

Таким чином, положення Закону України Про очищення влади передбачають процедуру звільнення без проведення перевірки тільки по ч.1 ст.3 цього Закону.

В свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України Про очищення влади без проведення перевірки передбаченої цим законом, тобто, з порушенням встановленої даним законом процедури.

Враховуючи наведене звільнення позивача на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України Про очищення влади не може вважатися правомірним, у звязку з порушенням порядку звільнення.

Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_2 від 10.03.2015 року (а.с. 60), в якому він, усвідомлюючи відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, зазначив, що вчинене ним адміністративне правопорушення не повязане з масовими акціями протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року. Також зазначив, що він ніякого відношення до організації «Автомайдан» не має.

Дослідивши оскаржуваний наказ, суд зазначає, що він також містить посилання на Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

З даного приводу суд зазначає, що згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію", порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року (далі по тексту Положення).

У відповідності до п.п. "а" п. 62 вказаного Положення, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обовязок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоровя придатні до військової служби.

Як передбачено п. 66 Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Оскільки припинення служби в органах внутрішніх справ згідно п.66 Положення є самостійною і спеціальною підставою, то факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу повинен бути доведеним.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2014 року старшим слідчим СВ СУ прокуратури Харківської області кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220230000003 від 06.03.2014, закрито у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

Під час проведення службового розслідування ГУМВС України в Харківській області встановлено, що 09.01.2014 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.122-2 КУпАП з боку інспектора ВДАІ Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 порушень чинного законодавства не виявлено.

Відповідачем не надано доказів факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 01.04.1994 року N 4, від 26.10.1995 року N 18, від 25.05.1998 року N 15) роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

На підставі викладеного, відповідачами під час судового розгляду не було доведено правомірності звільнення позивача зі служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на службі, а оскаржуваний наказ прийнятий без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу МВС України №48о/с від 16.01.2015 року в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Балаклійського району (м.Балаклія) Головного управління МВС України в Харківській області з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Суд зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість винесеного наказу, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно вимог Наказу МСУ України №378 від 30.06.2011 року Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ, призначення на посаду, які обіймав позивач, здійснюється наказом ГУ МВС України в Харківській області.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав, буде поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора з адміністративної практики відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Балаклійського району (м.Балаклія) Головного управління МВС України в Харківській області старшого лейтенанта ОСОБА_1.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи було встановлено порушення прав позивача, проте позовні вимоги викладені таким чином, що не дає можливості відновити порушені права у повному обсязі, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2015 по день фактичного поновлення на роботі.

Крім того, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; відтак постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора з адміністративної практики віділення ДАІ з обслуговування Балаклійського району (м.Балаклія) ГУМВС України в Харківській області та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства Внутрішніх справ України, третя особа: Управління державної автоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015року № 48 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора з адміністративної практики ВДАІ з обслуговування м. Балаклія та Балаклійського району ГУМВС України в Харківській області.

Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2014 року по день фактичного поновлення на роботі.

Постанову суду в частині поновлення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора з адміністративної практики відділення ДАІ з обслуговування Балаклійського району (м.Балаклія) ГУМВС України в Харківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Тітов О.М.

Судді Зінченко А.В.

ОСОБА_6