Постанова № 65226687, 22.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р. № 820/3505/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 16.06.2016, винесені Південною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення відповідача ґрунтуються на помилковому судженні субєкта владних повноважень, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проте у зв'язку з тим, що строк дії його довіреності на представництво інтересів закінчився. то представник Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області не був допущений до участі у справі.

Представник третьої особи - публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль", належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 157/20-16-13/НОМЕР_3 від 31.05.2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_2:

-пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, зокрема боржник самостійно сплачує податок з доходів та відображає у річній декларації та визначена сума податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік, яка підлягає донарахуванню у розмірі 98658,72 грн;

- п.п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України;

- абз 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подала до податкового органу свої заперечення, на які Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області листом від 15.06.2016 року № 364/20-16-13 надала відповідь та зазначила, що висновки акту перевірки є правомірними.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 16.06.2016 року.

Також, 15.06.2016 року фахівцями Південної ОДПІ проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності фізичної особи ОСОБА_2, результати чого оформлено актом № 28/20-16-13/НОМЕР_3.

За результатами перевірки встановлено порушення ОСОБА_2 п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, зокрема встановлено неподання платником податків податкових декларацій.

На підставі вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 16.06.2016 року.

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень контролюючого органу суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (позичальник) та ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" (кредитор) було укладено договір кредиту від 29.05.2008 року № 014/0076/74/99935.

Листом від 18.06.2015 року № 114-39-0-00/11-971, ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" повідомлено ОСОБА_2 про можливість закриття заборгованості по вищезазначеному договору та прощення заборгованості, у разі сплати частини кредиту у розмірі 4350,00 доларів США в строк до 19.06.2015 року (а.с. 85).

ОСОБА_2 сплатила частину кредиту у розмірі 4350,00 доларів США згідно квитанції від 19.06.2015 року (а.с. 86).

В подальшому, 26.06.2015 року між позивачем (позичальник) та ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" (кредитор) укладено договір про припинення зобовязань за кредитним договором від 29.05.2008 року № 014/0076/74/99935 (а.с. 45).

Так, згідно п.1 вказаного договору, сторони дійшли згоди, зокрема, що сума основного боргу (тіло кредиту) складає 31030,51 доларів США (еквівалент 657724,83 грн.).

При цьому, відповідно до п.5 договору сторони дійшли згоди, що з підписанням цього договору позичальник вважається повідомленим відповідно до п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу, що зазначено в п.1 Договору та про те, що сума анульованого основного боргу буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника за підсумками звітного періоду, в якому було анульовано борг.

При цьому на позичальника відповідно до Податкового кодексу України покладається обовязок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого основного боргу у річній податковій декларації.

Згідно листа АТ "ОСОБА_3 Аваль" від 14.04.2016 року № 04-20/590, на рахунок ОСОБА_2 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом у розмірі 657724,83 грн. (а.с. 44).

Відповідно до пп.14.1.54 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За визначенням пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитним договором доходом ОСОБА_2 є лише та сума, яка фактично була надана їй банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту у розмірі 657724,83 грн., та яке вважається доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. "д" пп.164.2.17 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Поряд з цим, відповідно до п. 165.1.55 п. 165 ст. 165 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, суд вважає за потрібне зазначити, що вищезазначеною нормою права урегульовано лише випадки не включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу певних видів доходу, зокрема у разі якщо сума доходу не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, а відтак суд вказує на помилковість обґрунтувань представника позивача щодо необхідності відрахування контролюючим органом із загальної суми прощеного кредиту суми, що еквівалентна 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати на підставі п. 165.1.55 п. 165 ст. 165 Податкового кодексу України.

Таким чином, аналіз наведених норм вказує на обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, оскільки анулювання основної суми боргу призвело до збереження активів (у тому числі коштів позивача), у зв'язку з чим, обов'язок погашення решти суми боргу є скасованим. Зазначене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що у разі анулювання (прощення) заборгованості платних податків зобовязаний задекларувати у складі місячного (річного) оподатковуваного доходу таку суму прощеного боргу (тіло кредиту) у разі, якщо сума такого боргу перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 12.03.2015 року по справі № К/800/62063/14.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата встановлена на 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, сума прощеного податкового боргу ОСОБА_2 становить 657724,83 грн., тобто більше, ніж 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати у розмірі 609, 00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2015 року становила 1218 грн.), а відтак у розумінні абзацу "д" п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України вказана сума мала бути задекларована ОСОБА_2 у податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб за відповідний період та із неї мав бути сплачений податок на доходи фізичних осіб.

Відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

За приписами п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Однак, ОСОБА_2, всупереч вищезазначеним нормам права, не сформовано та не надано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб із зазначенням суми прощеної заборгованості за кредитним договором у розмірі 657724,83 грн. та не проведено сплату податку на доходи фізичних осіб у самостійному порядку із суми отриманого прощеного (анульованого) боргу у розмірі 657724,83 грн.

Таким чином, податковим органом на виконання та у відповідності до вимог ст. 120 та ст. 164 Податкового кодексу України правомірно та обґрунтовано прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 16.06.2016 року та № НОМЕР_2 від 16.06.2016 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що недоліки в заповненні податкових повідомлень - рішень в результаті перевірки платника податків не впливають на зміст встановлених порушень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав викладених вище.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "ОСОБА_3 Аваль", про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников