Постанова № 65226422, 10.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7067/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання Свириди Х.С.;

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 31.01.2017 року);

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 25.05.2016 року);

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 17.01.2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 05.11.2015 року по 22.06.2016 року робочою групою Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (у звязку зі зміною 24.05.2016 року назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року.

За результатами перевірки було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 30.06.2016 року № 2641/14-04/30622532, в якому, зокрема, було зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 200207664,00 грн.;

- пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України, що призвело до заниження акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 59819081,10 грн.

06.07.2016 року позивач подав відповідачу заперечення до акту перевірки в якому просив визнати висновки, встановлені контролерами в ході перевірки такими, що не відповідають чинному податковому законодавству України.

За результатами розгляду вказаного заперечення відповідачем було прийнято рішення залишити висновки акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення, про що позивача було повідомлено листом № 23464/7/14-04 від 11.07.2016 року.

На підставі акту перевірки та згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 глави 4 розділу II, абз.4 п.123.1 ст.123 розділу II Податкового кодексу України Тернопільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 12.07.2016 року, яким донараховано до сплати позивачу суму грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 200207664,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 100103832,00 грн., а всього 300311496,00 грн.

- № НОМЕР_2 від 13.07.2016 року, яким донараховано до сплати позивачу суму грошового зобовязання за основним платежем в розмірі 59819081,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14954770,27 грн., а всього 74773851,37 грн.

Не погоджуючись з встановленими порушеннями та з нарахованими до сплати грошовими зобовязаннями позивач подав скарги до Головного управління ДФС у Тернопільській області з вимогою скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області № 1477/10/19-00-10-01-06/8585 від 19.09.2016 року скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 були залишені без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області позивач звернувся зі скаргами до Державної фіскальної служби України.

29.11.2016 року позивачем було отримане рішення Державної фіскальної служби України № 25181/6/99-99-11-01-01-25 від 21.11.2016 року, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 було залишено без змін.

05.12.2016 року позивачем було отримане рішення Державної фіскальної служби України № 25777/6/99-99-11-03-01-25 від 30.11.2016 року, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 було залишено без змін.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» зареєстроване та перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби як платник податків з 13.12.1999 року за № 10381.

На підставі направлень від 05.11.2015 року та від 27.05.2016 року, відповідно до вимог пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказів від 04.11.2015 року № 1954, від 12.11.2015 року № 2000, від 24.12.2015 року № 2193, від 29.12.2015 року № 2232, від 27.05.2016 року № 702, від 06.06.2016 року № 752, у відповідності до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира Перекупка І.Г. від 06.10.2015 року, співробітники Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області провели позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕДІС УКРАЇНА») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2015 року.

За результатами цієї перевірки 30.06.2016 року Тернопільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області склала акт № 2641/14-04/30622532 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна») (код ЄДРПОУ 30622532) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015р. по 30.09.2015р.».

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 200207664,00 грн., у тому числі січень 2015 року на 18391753,00 грн., лютий 2015 року на 18211386,00 грн., березень 2015 року на 9684026,00 грн., травень 2015 року на 61491097,00 грн., червень 2015 року на 26868357,00 грн., липень 2015 року на 36383697,00 грн., серпень 2015 року на 20979711,00 грн., вересень 2015 року на 8197637,00 грн.;

- пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовязання по акцизному податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами на суму 59819081,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» не погодилося з вказаними висновками акту перевірки від 30.06.2016 року № 2641/14-04/30622532 та подало до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області заперечення до нього від 06.07.2016 року.

Тернопільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області листом № 23464/7/14-04 від 11.07.2016 року надала відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» на заперечення до акту перевірки, відповідно до якої висновки акту відповідають вимогам закону.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» на підставі акту перевірки від 30.06.2016 року № 2641/14-04/30622532 відповідно до зазначених порушень Тернопільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 12.07.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України та згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 глави 4 розділу II, п.123.1 ст.123 розділу II Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 300311496,00 грн., у тому числі за податковими зобовязаннями 200207664,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 100103832,00 грн.;

- від 13.07.2016 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України та згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 глави 4 розділу II, абз.4 п.123.1 ст.123 розділу II Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання по акцизному податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 74773851,37 грн., у тому числі за податковими зобовязаннями 59819081,10 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 14954770,27 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» подало скарги до Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області № 1477/10/19-00-10-01-06/8585 від 19.09.2016 року скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 були залишені без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління ДФС у Тернопільській області Товариство з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» звернулося зі скаргами до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 25181/6/99-99-11-01-01-25 від 21.11.2016 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 було залишено без змін.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 25777/6/99-99-11-03-01-25 від 30.11.2016 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 було залишено без змін.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1, то суд зазначає наступне.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, контрагентами ТОВ «Тедіс Україна» були: ПП «Торгівля та Дистрибьюція», ТОВ «АКСЕНТ ПРОМ», ТОВ «Буд-Інсайт», ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс», ТОВ «Марлайн Трейд», ТОВ «МВК Трейд», ТОВ «СТДК Компані», ТОВ «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», ТОВ «AЛEKC ГРУП», ТОВ «Арес-Термінал», ТОВ «Контакт МКС», ТОВ «Конфорт».

Так, ТОВ «Тедіс Україна» (продавець) уклало з ПП «Торгівля та Дистрибьюція», ТОВ «АКСЕНТ ПРОМ», ТОВ «Буд-Інсайт», ТОВ «Інтер-Пром-Сервіс», ТОВ «Марлайн Трейд», ТОВ «МВК Трейд», ТОВ «СТДК Компані», ТОВ «Будівельно-Торгово-Транспортна Компанія», ТОВ «AJ1EKC ГРУП», ТОВ «Арес-Термінал», ТОВ «Контакт МКС», ТОВ «Конфорт» (покупці) договори поставки від 01.08.2014 року № 55КЕ/14/КК, від 19.03.2015 року № 8155-ДП/15, від 13.02.2015 року № 4751-ДП/15, від 21.04.2015 року № 11910-ЗП/15, від 22.12.2014 року № 31496-МА/14, від 23.04.2015 року № 12110-ДП/15, від 08.06.2015 року № 15938-МА/15, від 05.08.2015 року № 21686-ЗП/15, від 30.01.2015 року № 3182-ДП/15, від 02.04.2015 року № 9995-ДП/15, від 26.02.2015 року № 5981-ДП/15, від 12.05.2015 року № 13540-ДП/15.

Відповідно до умов зазначених договорів продавець зобовязується передавати тютюнові або інші вироби (товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобовязується приймати та оплачувати товар. Придбаний покупцем за договором товар буде в подальшому реалізовуватися через обєкти торгівлі покупця на території України.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні копії документи: ліцензії, довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру, витяги зі статутів, виписки з ЄДРПОУ, витяги з реєстру платників ПДВ, видаткові накладні, банківські виписки по рахунках, прибуткові касові ордери, подорожні листи, товарно-транспортні накладні.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля тютюновими виробами (основний); оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Крім того, суд встановив, що ТОВ «Тедіс Україна» має ліцензію серії АЕ № 297741 на право оптової торгівлі тютюновими виробами, яка дійсна з 26.12.2013 року по 26.12.2018 року.

Тобто, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, обєкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім відємного значення обєкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає обєкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Суд встановив, що за поставлений товар контрагенти з позивачем розрахувалися, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що ним в періоді, який перевірявся, поставлявся товар (тютюнові вироби), а контрагенти в свою чергу здійснювали оплату за поставлений товар з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, суд встановив, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобовязань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобовязань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобовязання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, податкові зобовязання виникають з моменту зарахування коштів від контрагентів на банківський рахунок позивача як оплата товарів, що підлягають постачанню, або з дати відвантаження таких товарів до контрагентів.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими позивачем до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Тобто, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 200207664,00 грн. є протиправними.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на підставу безтоварності господарських операцій, на наявність відносно контрагентів внесених відомостей в реєстр досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією згідно з ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), на відсутність контрагентів за адресами реєстрації, на наявність отриманої податкової інформації про відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та не здійснення подальшої реалізації тютюнових виробів отриманих від позивача, на наявність показів окремих осіб наданих в рамках кримінальних проваджень щодо контрагентів.

Суд вважає, що зазначені обставини не є доказом несумлінності платника податку ТОВ «Тедіс Україна».

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пп.83.1.4 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, крім іншого, судові рішення.

Також, згідно з ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача як на підставу відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № НОМЕР_2, то суд зазначає наступне.

Так, відповідач за результатами перевірки прийшов до висновку, що оскільки ТОВ «Тедіс Україна» в податковому та бухгалтерському обліках відобразило операції з оптової реалізації тютюнових виробів на загальну суму 1196381622,00 грн., у тому числі ПДВ 199396937,00 грн., на адресу окремих субєктів господарювання (зазначених вище контрагентів), які фактично не відбулись, будь-яких документів щодо іншого використання тютюнових виробів до перевірки надано не було, зазначені тютюнові вироби на залишках позивача не рахуються, - а тому були реалізовані у роздрібній торгівлі.

Відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно з пп.215.1.10 п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Зазначені обставини і стали підставою для нарахування позивачу податкового зобовязання по акцизному податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами на суму 59819081,10 грн.

Разом з цим, оскільки під час розгляду справи суд встановив, що операції ТОВ «Тедіс Україна» з оптової реалізації (поставки) тютюнових виробів на загальну суму 1196381622,00 грн., у тому числі ПДВ 199396937,00 грн., на адресу контрагентів мали місце та є реальними, то підстави для нарахування позивачу податкового зобовязання по акцизному податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами на суму 59819081,10 грн. відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № НОМЕР_2 є протиправним та належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 12.07.2016 року № НОМЕР_1 та від 13.07.2016 року № НОМЕР_2.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 12.07.2016 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 13.07.2016 року № НОМЕР_2.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (код ЄДРПОУ 39502025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532) суму сплаченого судового збору в розмірі 5626280 (пять мільйонів шістсот двадцять шість тисяч двісті вісімдесят) гривень 21 копійка.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 10 березня 2017 року.

СуддяМ.М. Кравченко