Постанова № 65226148, 31.01.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

31 січня 2017 року Справа № 814/2772/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лебедєвої Г.В.

при секретарі Кафанової Г.Г.

за участю: позивача ОСОБА_1 (паспорт),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо забезпечення поновлення порушеного права отримати паспорт оформлений українською мовою при розгляді заяви від 18.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративні справа за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо забезпечення поновлення порушеного права отримати паспорт оформлений українською мовою при розгляді заяви від 18.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що впродовж 2014-2015 років неодноразово звертався до відповідача з проханням забезпечити його право на отримання паспорту оформленого українською мовою та у заяві від 18 березня 2015 року просив звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорту без тексту російською мовою. Вказує, що згідно з рішенням суду Ленінський районний відділ в м. Миколаєві Управління державної міграційної служби України зобов'язано видати йому паспорт оформлений українською мовою в обмін на паспорт оформлений українською та російською мовами, однак це рішення боржником не виконане через відсутність бланків паспортів без написів російською мовою, які мав би затвердити Кабінет Міністрів України. Посилаючись на те, що відповідач не вжив заходів щодо відновлення його порушеного права, просив суд визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо забезпечення поновлення порушеного права отримати паспорт, оформлений українською мовою при розгляді його заяви від 18 березня 2015 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначив, що заява-звернення від 18.03.2015 року, яку ОСОБА_1 передав до Секретаріату Уповноваженого з прав людини через громадську приймальну на особистому прийомі, в той же день зареєстрована і передана на виконання. В установлений законом строк 20.04.2015 року листом за № 9-1-1/7-І 241775.15-1/14-87 ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд звернення та заходи, які були вжиті за дорученням Уповноваженого з прав людини. Також розяснений зміст ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», що діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод та повідомлений про те, що у даному випадку вирішення питання відноситься до компетенції Державної міграційної служби України. Про результати розгляду після надходження повідомлення з Міграційної служби України додатково ОСОБА_1 був повідомлений листом від 13.07.2015 року за № 8.1.1/7-І241775.15-4/14-87 за підписом представника Уповноваженого з прав людини ОСОБА_3, який відповідно до Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на підставі ст. 10 зазначеного Закону України наділений повноваженнями розгляду звернень. До листа додане повідомлення Державної міграційної служби України, з якого вбачається, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року у справі № 814/3006/14 добровільно виконана боржником - ОСОБА_1 виписали паспорт на бланку у вигляді книжечки, текст якої визначений Положенням про паспорт громадянина України, затверджений Постановою Верховної Ради України 26.06.1992 року та Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 353.Однак, ОСОБА_1 відмовився від отримання такого паспорта, заявивши, що у бланку частина тексту надрукована російською мовою і тому такий документ йому не потрібен. Відповідач зазначає, що це свідчить про те, що дії, вжиті Уповноваженим з прав людини по розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.03.2015 року, відповідають чинному законодавству, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 814/3006/14 за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу в м. Миколаєві державної міграційної служби зобов'язано останнього видати позивачу паспорт оформлений українською мовою в обмін на паспорт оформлений українською і російською мовами.

18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини з заявою, в якій просив забезпечити його право на отримання паспорта українською мовою без записів в ньому російською мовою шляхом звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою.

05 червня 2015 року виконавчою службою було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим у справі № 814/3006/14, проте 02 липня 2015 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження через неможливість виконати рішення суду без участі боржника.

Підставою невиконання рішення суду стала відсутність бланків паспортів без написів українською мовою.

Вважаючи, що незвернення Уповноваженого Верховної ради України з прав людини до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою порушує його право отримати паспорт оформлений тільки українською мовою, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою від 26.08.2015 року Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо забезпечення поновлення порушеного права отримати паспорт оформлений українською мовою при розгляді заяви від 18.03.2015 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 року скасовано та прийнято нову, якою визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної ради України з прав людини при розгляді заяви від 18 березня 2015 року,щодо забезпечення поновлення порушеного права ОСОБА_1 на отримання паспорту, оформленого українською мовою, та звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 року касаційну скаргу Уповноваженого Верховної ради України з прав людини задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 КАС України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд виходив з того, що судами поза увагою залишено питання дотримання відповідачем процедури розгляду заяви позивача та не перевірено чи надавалася ОСОБА_1 обґрунтована відповідь по суті поставлених ним питань.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до частини 3 статті 55 Конституції України кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений ). Тобто ця норма посилює можливості будь-кого у захисті своїх прав і свобод, завдяки встановленню інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Повноваження цієї посадової особи, структура її апарату, порядок звернення до неї та інші питання визначаються спеціальним законом.

Частиною 1 статті 4 Закону № 776/97-ВР, в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин, Уповноважений є посадовою особою, правовий статус якої визначається Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про державну службу», іншими законами України.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод (частина 2 цієї статті).

Зміст наведеної норми закону дає підстави для висновку, що діяльність Уповноваженого доповнює наявні засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не має наслідком перегляд компетенції державних органів, що забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод особи. Уповноважений заповнює прогалини і компенсує недоліки судових засобів захисту прав людини, парламентського та відомчого контролю за адміністративними органами.

Згідно ст. 16 цього ж Закону Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; за зверненнями народних депутатів України; за власною ініціативою.

Згідно ст. 17 цього ж Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Перелік прав та обов'язків Уповноваженого наведений у статтях 13-14 Закону № 776/97-ВР, зокрема, відповідно до підпункту 31 частини 1 статті 13 відповідач має право вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина; направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів (підпункт 11 частини 1 статті 13 Закону № 776/97-ВР).

Це означає, що такі дії є правом, а не обов'язком Уповноваженого, який може їх вчинити, за наявності обставин, що дають підстави для висновку про те, що права та свободи особи дійсно потребують захисту, який Уповноважений може забезпечити, виходячи із переліку повноважень, якими він наділений.

Разом з тим, Порядок розгляду заяв Уповноваженим визначений у статті 17 Закону № 776/97-ВР, відповідно до частини 1 якої Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону «Про звернення громадян».

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.

При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.

Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Отже, повідомити громадянина про результати розгляду його звернення є обов'язком Уповноваженого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.03.2015 звернувся до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини з заявою, в якій просив забезпечити його право на отримання паспорта українською мовою без записів в ньому російською мовою. Також ОСОБА_1 в зазначеній заяві просив відповідача у цій заяві звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою затвердити зразок паспорта без тексту російською мовою.

Під час розгляду звернення від 18.03.2015 та попередніх звернень позивача з аналогічного питання було встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 зобовязано Ленінський районний відділ у м. Миколаєві управління державної міграційної служби України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України, оформлений українською мовою, в обмін на паспорт громадянина України, оформлений українською та російською мовами.

20.04.2015 року Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини направив позивачу лист № 9-1-1/7-І 241775.15-1/14-87, в якому зазначив, що згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Враховуючи зазначене, на підставі статті 101 Конституції України, статей 13, 22 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області надіслано лист з проханням проінформувати про позицію ДМС України із зазначеного питання, заходи, вжиті з метою виконання судової постанови на Вашу користь, та сприяти оформленню паспорта громадянина України на імя ОСОБА_1 виключно українською мовою.

Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 19.05.2015 року за вх. № І241775.15/14 отримав від Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області лист в якому зазначено, що 29.01.2015 року ними направлено апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 року по справі № 814/3006/14, оскільки рішення по справі не набрало законної сили, а тому виконання вказаного рішення на момент звернення не можливе.

Ухвалою від 21.04.2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд по справі № 814/3006/14 апеляційну скаргу Ленінського районного відділу у м. Миколаєві управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області - залишив без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року без змін.

У звязку з цим листом Керівника Секретаріату Уповноваженого від 29.05.2015 № 8.1.1/7-1241775.15-2/14-87 на адресу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області було надіслано повторний запит щодо інформування Уповноваженого про виконання постанови суду від 24.12.2014, про що ОСОБА_1 також повідомлено окремим листом Керівника Секретаріату Уповноваженого від 29.05.2015 № 8.1.1/7-1241775.15-3/14-87.

Листом від 12.06.2015 № 9738 управління державної міграційної служби України в Миколаївській області повідомило, зокрема про те, що 03.06.2015 року ОСОБА_1, посилаючись на вищезгадане судове рішення, звернувся до Ленінського районного відділу у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області із заявою про видачу паспорта громадянина України без жодного російського слова. До заяви, з метою обміну, він додав попередній паспорт. Працівниками вказаного відділу ДМС на підставі вищезазначеної заяви та на виконання судового рішення ОСОБА_1

03.09.2015 року було оформлено паспорт громадянина України лише українською мовою. Однак зазначений паспорт ОСОБА_1 відмовився отримувати, оскільки він виданий на бланку, що містить друковані записи російською мовою.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 було надано остаточну відповідь листом Представника Уповноваженого від 13.07.2015 № 8.1.1/7-1241775.15-4/14-87 з урахуванням отриманої інформації та зазначено, що відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів покладається на Державну виконавчу службу України.

Таким чином, як було встановлено в процесі розгляду справи, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було розглянуте звернення ОСОБА_1 в установлений законом строк, вищезазначеними листами повідомлено позивача про розгляд звернення та заходи, які були вжиті за дорученням Уповноваженого з прав людини.

Також відповідачем розяснений зміст ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», що діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод, у звязку з чим вжиття дій щодо забезпечення його права отримати паспорт, оформлений тільки українською мовою не відноситься до компетенції Уповноваженого з прав людини.

Крім того, відповідачем роз'яснено ОСОБА_1, що втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених Законом, забороняється.

Також, представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини роз'яснено про можливість здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у порядку, передбаченому статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідачем відповідно до статті 17 Закону було відкрито провадження за зверненням ОСОБА_1, в рамках якого ініційовано проведення перевірки, про що заявника було повідомлено листом від 20.04.2015 року № 9.1.1/7-1241775.15-1/14- 87. Після закінчення перевірки про її результати ОСОБА_1 було повідомлено окремим листом Представника Уповноваженого від 13.07.2015 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що порушень діючого законодавства України з боку Уповноваженого під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.03.2015 допущено не було, а Представник Уповноваженого та Секретаріат Уповноваженого діяли виключно в рамках повноважень, визначених Законом України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен перевірити, чи діяв субєкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи докази відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до статті 19 Конституції України та вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо забезпечення поновлення порушеного права отримати паспорт оформлений українською мовою при розгляді заяви від 18.03.2015 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва