Постанова № 65225976, 28.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ№ 810/3955/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини 3027

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини 3027 (далі - відовідач), в якому просить суд:

- визнати незаконною відмову командира Військової частини 3027 в перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення та оформленні документів для призначення пенсії;

- зарахувати позивачу службу у Військовій частині 3027 в період з 16.06.2014 по 26.06.2015 до військової служби за призовом під час мобілізації;

- зобовязати командира Військової частини 3027 провести перерахунок та виплатити мені грошове забезпечення за період з 16.06.2014 по 26.06.2015 в порядку та розмірах, установлених для осіб, які проходять військову службу за контрактом на посаді командира гранатомета відділення станкових протитанкових гранатометів гранатометного взводу спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення;

- зобовязати командира Військової частини 3027 оформити документи для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та отримання пільг за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та подати іх до уповноваженого структурного підрозділу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командира Військової частини 3027 від 16.06.2014 № 120 ОСОБА_1 був зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, а 11.07.2014 був відправлений в розпорядження начальника антитерористичного центру Служби безпеки України для участі в антитерористичній операції (до зони проведення антитерористичної операції - АТО), де виконував бойові завдання та 29.08.2014 під час бойових дій в зоні АТО був поранений.

На думку позивача, враховуючи положення статті 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» той факт, що його було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення Військової частини 3027, та те що він проходив службу у зоні АТО під час якої був поранений, свідчить про те, що він відноситься до категорії військовослужбовців і має право на грошове забезпечення в розмірах установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 № 111 "Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Проте, відповідач листом від 06.05.2016 № 706 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви позивача від 12.04.2016 про зарахування його служби у Військовій частині 3027 в період з 16.06.2014 по 26.06.2015 до військової служби за призовом під час мобілізації; про перерахунок та виплату йому грошового забезпечення за період з 16.06.2014 по 26.06.2015 в порядку та розмірах, установлених для осіб, які проходять військову службу за контрактом; про подачу до органів, що призначають пенсії, документи для призначення йому пенсії по інвалідності, чим на думку позивача було порушено його законні права (а.с.7 - 8).

У судовому засіданні 28.02.2017 представник позивач уточнив пункт 2 позовних вимог (пункт 3 позовної заяви) та виклав його в наступній редакції: прошу суд зобовязати Військову частину 3027 видати наказ про зарахування ОСОБА_1 службу у Військовій частині 3027 в період з 16.06.2014 по 26.06.2015 до військової служби за призовом під час мобілізації.

Інші позовні вимоги позивач залишив без змін та просив суд задовольнити позов (вравуючи уточнення позовних вимог) в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях на позовну заяву, а саме з тих підстав, що з позивачем був укладений контракт про проходження служби, як з резервістом, а не як з військовослужбовцем.

Крім того, відповідач зазначив, що позивача було направлено в зону АТО також в статусі резервіста, а не військовослужбовця.

Заслухавши позивача, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини 3027 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 16.06.2014 № 120 сержанта резерву ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення (а.с. 9).

З витягу із наказу командира військової частини 3027 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2014 № 127 вбачається, що сержанта резерву ОСОБА_1 призначено на посаду командира гранатомета відділення станкових протитанкових гранатометів гранатометного взводу спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (а.с. 10).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 3027 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 14.07.2014 № 143 дск сержанта резерву ОСОБА_1, командира гранатомета відділення станкових протитанкових гранатометів гранатометного взводу спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення вважати таким, що 11.07.2014 вибув у службове відрядження в розпорядження начальника Антитерористичного центру СБ України для участі в антитерористичній операції на підставі розпорядження ГУ НГ України від 11.07.2014 року № 3/2/2-844т та розпорядження начальника Північного територіального управління від 12.07.2014 року 1/5-200т (а.с. 11).

З свідоцтва про хворобу від 28.05.2015 № 109/НГ/Д/Зв вбачається, що ОСОБА_1 29.08.2014, під час бойових дій в зоні АТО в районі м. Іловайск був травмований уламками міни.

Також в свідоцтві зазначено, що «… Висновки комісії: Нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обовязків, повязаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадянської безпеки, боротьбі з злочинністю…» (а.с. 12).

Відповідно до довідки МСЕК АВ № 0525520 від 13.06.2015 позивачу надали третю групу інвалідності довічно і він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( а.с. 14-15).

У рядку причини інвалідності зазначено: поранення повязання з виконанням обовязків в/служби.

З витягу із наказу командира військової частини 3027 Національної гвардії України від 26.06.2015 № 142 дск вбачається, що 26.06.2015 сержанта резерву ОСОБА_1, командира гранатомета відділення станкових протитанкових гранатометів гранатометного взводу спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення (резервний батальйон) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення за станом здоровя (а.с. 13).

Не погоджуючись з висновками відповідача, про те що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем та має права на грошове забезпечення в розмірах установлених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 № 111 "Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" та на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (редакція від 20.05.2014, чинна на момент укладання контракту від 16.06.2014) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 26-1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України (крім тих, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації) в добровільному порядку можуть бути прийняті на службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань. Для цього вони мають пройти професійно-психологічний відбір, за станом здоров'я бути придатними до служби у військовому резерві та відповідати встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.

З особою, яка відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, укладається контракт про проходження служби у військовому резерві відповідно Збройних Сил України або інших військових формувань.

Резервісти не належать до зайнятого населення в Україні і мають право відповідно до законодавства про зайнятість населення бути визнаними безробітними та зареєстрованими у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Служба у військовому резерві запроваджується з метою планомірної підготовки резервістів для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом у мирний та воєнний час шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, повязаних з проходженням служби у військовому резерві, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобовязаних і резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України та іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» (редакція від 13.03.2014, чинна на момент укладання контракту від 16.06.2014) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Військовозобов'язані (крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації) у добровільному порядку можуть бути зараховані до військового резерву Національної гвардії України, що складається з громадян, які проходять службу у військовому резерві, та громадян, відібраних кандидатами для зарахування на службу у військовому резерві.

Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (редакція від 28.03.2014) затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та поширено дію Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого цим Указом, та статті 2 цього Указу на військовослужбовців Національної гвардії України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Пунктом 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" видами військової служби є строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Указом Президента України від 05.05.2014 № 454/2014 (Указ затверджено Законом України від 06.05.2014 № 1240-VII) «Про часткову мобілізацію» постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію (далі - мобілізація). Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Призов військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (редакція чинна на момент укладання контракту від 16.06.2014) під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядження, повістках або розпорядженнях військових комісарів (військовозобов'язані Служби безпеки України - керівників органів, де вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з пунктом 9 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470/2012 (редакція від 10.08.2012) початком проходження служби у військовому резерві вважається день видання наказу командира (начальника) військової частини про прийняття громадянина на службу у військовому резерві та призначення на посаду або про продовження служби у військовому резерві.

Закінченням проходження резервістом служби у військовому резерві вважається день закінчення строку дії контракту або інший день, зазначений у пункті 37 цього Положення, але не раніше дня видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.

Указом Президента України від 16.12.2014 № 934/2014 «Про внесення змін до деяких указів Президента України» до Указу Президента України від 10 серпня 2012 року № 470 "Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України" були внесені наступні зміни: а) у назві та статті 1 Указу слова "внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України" замінити словами "Національної гвардії України"; б) у Положенні про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому зазначеним Указом: у назві, тексті Положення та додатку до нього слова "внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України", "внутрішні війська МВС України", "внутрішні війська" в усіх відмінках замінити словами "Національна гвардія України" у відповідному відмінку; у пункті 84 слова "управління територіального командування" замінити словами "територіального управління".

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що громадяни України для виконання військового обов'язку в добровільному порядку можуть бути прийняті на службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Національної гвардії України. Крім того, служба у військовому резерві запроваджується з метою підготовки (тобто навчання) резервістів шляхом набуття та підтримання на належному рівні вмінь і навичок за військово-обліковою спеціальністю.

Вищенаведеними положеннями законодавства встановлено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка для резервістів під час мобілізації розпочинається в день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) та закінчується, зокрема в день закінчення строку дії контракту, але не раніше дня видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивача було зараховано в списки особового складу Військової частини 3027 та на всі види забезпечення та у подальшому було відправлено у службове відрядження в розпорядження начальника Антитерористичного центру СБ України для участі в антитерористичній операції де він при виконанні службових обовязків був травмований уламками міни, що підтверджується відповідними наказами та довідкою. Дані обставини не заперечував представник відповідача.

Відтак, вбачається, що позивач виконував бойові завдання в районах проведення антитерористичної операції, а тому служба у резерві підпадає під дію Указу Президента України від 05.05.2014 № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», що свідчить про те, що позивач в період з 16.06.2014 (зараховано в списки особового складу військової частини) по 26.06.2015 (виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у звязку з звільненням зі служби у військовому резерві за станом здоровя) проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.12.2015 у справі № 753/15991/15-а.

Враховуючи той факт, що судом встановлено, що позивач у період з 16.06.2014 по 26.06.2015 проходив військову службу, суд дійшов висновку, що позивач має право отримати за цей період грошове забезпечення в розмірах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2014 № 111 "Питання грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період".

Вказаною постановою установлено, що з 18 березня 2014 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Стосовно позовних вимог позивача про зобовязання командира Військової частини 3027 оформити документи для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та отримання пільг за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та подати іх до уповноваженого структурного підрозділу, суд зазначає наступне.

Статтею 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Відповідно до посвідчення серії В-І № 006789 позивач має статус інваліда війни.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на:

а) партизанів і підпільників, визнаних такими законодавством України, які не займали командні посади, та членів їх сімей;

б) робітників і службовців відповідних категорій, що визначаються Кабінетом Міністрів України, які стали інвалідами у зв'язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на військовій службі в період Великої Вітчизняної війни чи на роботі у районах воєнних дій (на прифронтових ділянках залізниць, спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз, аеродромів тощо), і членів їх сімей;

в) громадян, які стали інвалідами у зв'язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням у винищувальних батальйонах, взводах і загонах захисту народу, та членів їх сімей;

г) військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей;

д) працівників воєнізованої охорони, які не підлягають державному соціальному страхуванню, та членів їх сімей.

Відповідно до статті 18 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Військова частина 3027 протиправно відмовила позивачу у задоволенні заяви у перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення та оформленні документів для призначення пенсії.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач не довів правомірності свого рішення (відповіді).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову військової частини 3027 в перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення та оформленні документів для призначення пенсії.

3. Зобовязати військову частину 3027 зарахувати ОСОБА_1 службу у військовій частині 3027 в період з 16 червня 2014 року по 26 червня 2015 року до військової служби за призовом під час мобілізації

4. Зобовязати військову частину 3027 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16 червня 2014 року по 26 червня 2015 року в порядку та розмірах, установлених для осіб, які проходять військову службу за контрактом на посаді командира гранатомета відділення станкових протитанкових гранатометів гранатометного взводу спеціального призначення 2-го батальйону спеціального призначення.

5. Зобовязати військову частину 3027 оформити ОСОБА_1 документи для призначення пенсії по інвалідності та отримання пільг за Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та подати їх до уповноваженого структурного підрозділу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 березня 2017 р.