Постанова № 65225789, 15.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року о/об 12 год. 03 хв.Справа № 808/2308/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний концерн «Укроборонпром» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від представника позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності № 21/10 -юр від 12.01.2016 року)

від представника позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 21/149-юр від 07.06.2016 року)

від представника відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності № 146/28-04-10-014 від 20.04.2016 року)

від представника третьої особи - не прибув

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 концерн «Укроборонпром», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000404102 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 292716,00 грн. та сплати штрафних санкцій у розмірі 146 358,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП «НВК «Іскра».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 292 716 грн. Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є безпідставним, неправомірним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки КП «НВК «Іскра» дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з підприємством-постачальником. Фактичне придбання товарів за укладеним договором поставки з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами фінансово-господарської діяльності підприємства позивача (договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та ін.). Всі вищезазначені документи за своєю формою повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» щодо первинних облікових документів, а тому мали бути визнані СДПІ належним підтвердженням здійснених фінансово-господарських операцій.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких зазначає, що КП «НВК «Іскра» створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальник не має матеріальної бази, об'єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагент КП «НВК «Іскра» був учасником проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання, а також відсутність у КП «НВК «Іскра» документів, складенням яких опосередковується постачання продукції. Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником. Зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання і податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

В судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, причину суду не повідомив. Про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв і клопотань до суду не надходило.

Відповідно до статті 160 КАС України, 15 листопада 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини.

Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра», яке зареєстровано в якості юридичної особи, заснованого на державній формі власності, яке Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» віднесено до переліку таких підприємств. Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» створене за рішенням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2003 року №527-р та наказом Міністерства промислової політики України від 15 жовтня 2003 року № 418 та згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 «Перелік державних підприємств, що включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» входить до складу останнього.

ОСОБА_4 концерн «Укроборонпром» утворений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Фахівцями відповідача на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 Податкового кодексу України та наказу відповідача від 09 червня 2016 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Казенного підприємства «Науково - виробничий комплекс «Іскра» з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА» (ЄДРПОУ 33367675) за період вересень - грудень 2015 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Казенного підприємства «Науково - виробничий комплекс «Іскра» код 14313866 з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА» код 33367675 за період вересень-грудень 2015 року".

Так, відповідно до висновків Акту перевірки позивачем порушено вимоги:

абзацу «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункт 5 розділу III, підпункт 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23 вересня 2014 року № 966 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого у Мінюсті України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 292 716 грн., у т.ч.:

-вересень 2015 року на суму 140 074 грн.;

-жовтень 2015 року на суму 70 562 грн.;

-грудень 2015 року на суму 82 080 грн.

На підставі вказаного акту в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 292 716 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримано Позивачем 18 липня 2016 року.

Не погоджуючись з таким рішення податкового органу позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Так, судом встановлено, що 30 січня 2013 року між Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (замовник) та ПП «ВКФ «Промзварка» (постачальник) укладено договір поставки №11/65/13, відповідно якого «постачальник» зобов'язується передати у власність «замовника» Товар згідно специфікації (додаток №1) та рахунків-фактур, а Замовник зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Так, як доказ виконання вимог договору, позивачем до суду надано:

-специфікації №№ 1-17

-рахунок №369 від 02 липня 2015 року; рахунок №370 від 02 липня 2015 року; рахунок №373 від 06 липня 2015 року; рахунок №374 від 06 липня 2015 року; рахунок №394 від 21 липня 2015 року; рахунок №395 від 21 липня 2015 року; рахунок №402 від 27 липня 2015 року; рахунок №403 від 27 липня 2015 року; рахунок №404 від 28 липня 2015 року; рахунок №405 від 27 липня 2015 року; рахунок №406 від 02 липня 2015 року; рахунок №407 від 02 липня 2015 року; рахунок №408 від 28 липня 2015 року; рахунок №409 від 28 липня 2015 року; рахунок №409 від 28 липня 2015 року; рахунок №410 від 28 липня 2015 року; рахунок №411 від 28 липня 2015 року; рахунок №412 від 02 липня 2015 року; рахунок №413 від 28 липня 2015 року; рахунок №414 від 28 липня 2015 року; рахунок №415 від 28 липня 2015 року; рахунок №421 від 29 липня 2015 року; рахунок №422 від 29 липня 2015 року; рахунок №423 від 29 липня 2015 року; рахунок №424 від 29 липня 2015 року; рахунок №425 від 29 липня 2015 року; рахунок №426 від 29 липня 2015 року; рахунок №427 від 29 липня 2015 року; рахунок №428 від 29 липня 2015 року; рахунок №429 від 29 липня 2015 року; рахунок №430 від 29 липня 2015 року; рахунок №431 від 29 липня 2015 року; рахунок №432 від 29 липня 2015 року; рахунок №433 від 29 липня 2015 року; рахунок №443 від 31 липня 2015 року; рахунок №464 від 11 серпня 2015 року; рахунок №465 від 11 серпня 2015 року; рахунок №467 від 11 серпня 2015 року; рахунок №486 від 13 серпня 2015 року; рахунок №487 від 17 серпня 2015 року; рахунок №488 від 17 серпня 2015 року; рахунок №489 від 17 серпня 2015 року; рахунок №490 від 17 серпня 2015 року; рахунок №491 від 17 серпня 2015 року; рахунок №494 від 18 серпня 2015 року; рахунок №495 від 18 серпня 2015 року; рахунок №498 від 19 серпня 2015 року; рахунок №499 від 20 серпня 2015 року; рахунок №500 від 20 серпня 2015 року; рахунок №501 від 20 серпня 2015 року; рахунок №502 від 20 серпня 2015 року; рахунок №503 від 20 серпня 2015 року; рахунок №504 від 21 серпня 2015 року; рахунок №516 від 04 вересня 2015 року; рахунок №518 від 08 вересня 2015 року; рахунок №519 від 08 вересня 2015 року; рахунок №520 від 09 вересня 2015 року; рахунок №521 від 09 вересня 2015 року; рахунок №522 від 09 вересня 2015 року; рахунок №531 від 11 вересня 2015 року; рахунок №533 від 14 вересня 2015 року; рахунок №534 від 14 вересня 2015 року; рахунок №535 від 14 вересня 2015 року; рахунок №537 від 14 вересня 2015 року; рахунок №538 від 14 вересня 2015 року; рахунок №539 від 14 вересня 2015 року; рахунок №540 від 15 вересня 2015 року; рахунок №541 від 15 вересня 2015 року; рахунок №542 від 15 вересня 2015 року; рахунок №543 від 15 вересня 2015 року; рахунок №548 від 16 вересня 2015 року; рахунок №551 від 17 вересня 2015 року; рахунок №552 від 17 вересня 2015 року; рахунок №553 від 17 вересня 2015 року; рахунок №557 від 22 вересня 2015 року; рахунок №558 від 22 вересня 2015 року; рахунок №559 від 22 вересня 2015 року; рахунок №560 від 22 вересня 2015 року; рахунок №562 від 22 вересня 2015 року; рахунок №563 від 22 вересня 2015 року; рахунок №564 від 22 вересня 2015 року; рахунок №566 від 22 вересня 2015 року; рахунок №569 від 22 вересня 2015 року; рахунок №569 від 22 вересня 2015 року; рахунок №570 від 22 вересня 2015 року; рахунок №571 від 22 вересня 2015 року; рахунок №572 від 22 вересня 2015 року; рахунок №573 від 23 вересня 2015 року; рахунок №574 від 23 вересня 2015 року; рахунок №575 від 23 вересня 2015 року; рахунок №580 від 23 вересня 2015 року; рахунок №581 від 23 вересня 2015 року; рахунок №582 від 23 вересня 2015 року; рахунок №584 від 25 вересня 2015 року; рахунок №585 від 25 вересня 2015 року; рахунок №586 від 25 вересня 2015 року; рахунок №587від 28 вересня 2015 року; рахунок №589 від 29 вересня 2015 року; рахунок №588 від 29 вересня 2015 року; рахунок №590 від 29 вересня 2015 року; рахунок №591 від 30 вересня 2015 року; рахунок №592 від 30 вересня 2015 року; рахунок №593 від 30 вересня 2015 року; рахунок №594 від 02 жовтня 2015 року; рахунок №595 від 02 жовтня 2015 року; рахунок №596 від 02 жовтня 2015 року; рахунок №597 від 02 жовтня 2015 року; рахунок №598 від 06 жовтня 2015 року; рахунок №602 від 09 жовтня 2015 року; рахунок №603 від 09 жовтня 2015 року; рахунок №604 від 09 жовтня 2015 року; рахунок №605 від 09 жовтня 2015 року; рахунок №606 від 09 жовтня 2015 року; рахунок №612 від 15 жовтня 2015 року; рахунок №614 від 15 жовтня 2015 року; рахунок №621 від 26 жовтня 2015 року; рахунок №615 від 21 жовтня 2015 року; рахунок №624 від 27 жовтня 2015 року; рахунок №625 від 27 жовтня 2015 року; рахунок №626 від 27 жовтня 2015 року; рахунок №627 від 27 жовтня 2015 року; рахунок №628 від 27 жовтня 2015 року; рахунок №631 від 30 жовтня 2015 року; рахунок №634 від 03 листопада 2015 року; рахунок №635 від 03 листопада 2015 року; рахунок №636 від 03 листопада 2015 року; рахунок №637 від 03 листопада 2015 року; рахунок №638 від 03 листопада 2015 року; рахунок №639 від 03 листопада 2015 року; рахунок №640 від 03 листопада 2015 року; рахунок №641 від 09 листопада 2015 року; рахунок №344 від 18 листопада 2015 року; рахунок №658 від 26 листопада 2015 року; рахунок №664 від 09 грудня 2015 року; рахунок №665 від 11 грудня 2015 року; рахунок №666 від 14 грудня 2015 року; рахунок №667 від 14 грудня 2015 року; рахунок №668 від 15 грудня 2015 року; рахунок №669 від 15 грудня 2015 року; рахунок №670 від 15 грудня 2015 року; рахунок №671 від 15 грудня 2015 року; рахунок №688 від 22 грудня 2015 року;

-платіжні доручення;

-прибуткові ордери;

-накладні;

-лімітно-заборні карти

-погоджені ДК «Укроборонпром» відомості платежів КП «НВК «Іскра» № 152 від 23 липня 2015 року № 159 від 03 серпня 2015 року № 174 від 25 серпня 2015 року, № 185 від 24 вересня 2015 року, № 186 від 18 вересня 2015 року, № 190 від 05 жовтня 2015 року, № 205 від 05 листопада 2015 року, № 206 від 09 листопада 2015 року, № 209 від 16 листопада 2015 року, № 200 від 26 жовтня 2015 року.

Разом з тим, позивачем до суду надано висновок службової перевірки №83/3 від 15 серпня 2016 року, відповідно до яких встановлено, що в результаті перевірки щодо фінансово-господарських відносин між КП «НВК «Іскра» та ПП «ВКФ «Промзвака» (33367675) за період з вересня по грудень 201 5 року:

-встановлено наявність всіх первинних документів, що відображають фінансово-господарські відносини між КП «НВК «Іскра» та ПП «ВКФ «Промзварка» (33367675) за вищезазначений період;

-порушень посадовими особами КП «НВК «Іскра» вимог нормативних документів, які регламентують процес закупівлі товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг у ОСОБА_4 концерні «Укроборонпром» та підприємствах-учасниках Концерну, не встановлено.

-фактів, які б свідчили про оформлення фіктивних первинних документів та безтоварність фінансово-господарських операцій між КП «НВК «Іскра» та ПГІ «ВКФ «Промзвака», не встановлено.

-товарно-матеріальні цінності, які придбані у ГТП «ВКФ «Промзварка» за період з вересня по грудень 2015року в якості комплектуючих використані в виробництві основної продукції КП «НВК «Іскра».

Так, однією з підстав для висновку щодо заниження суми податку на додану вартість КП «НВК «Іскра» став висновок ревізорів про нереальність (фіктивність, удаваність) фінансово-господарських операцій, здійснених КП «НВК «Іскра» з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Слід зазначити, що ані СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС, ані ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (місце податкового обліку ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА»), ані інші компетентні органи до суду з відповідними позовами до ПП ВКФ ПРОМЗВАРКА» не зверталися, судові рішення з приводу скасування державної реєстрації та Визнання статутних та реєстраційних документів даних підприємств недійними на сьогоднішній день відсутні. Рішення суду щодо визнання окремих правочинів нікчемними також відсутні.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Відповідачем також не надано до суду ані рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (актів тощо), ані інформації про оскарження такого анулювання свідоцтва та результатів такого оскарження щодо ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованим, у звязку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Надані позивачем до суду докази, документи у сукупності підтверджують фактичне виконання Публічним акціонерним товариством «ВІТ» своїх зобов'язань, реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

Отже, досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків підтверджують здійснення господарських операцій позивача з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Тобто, документально підтверджено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують виконання умов договору.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними (фіктивними) правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст угоди, укладеної між позивачем та ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА», не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків та створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

Як зазначено у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. […] Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Як зазначено у пункті 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У пункті 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У пункті 188.1 статті 188 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; […].

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Досліджені судом первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків у сукупності підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА», отже позивачем документально підтверджено право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування по операціям з ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА».

Відповідачем не надано до суду доказів того, що підприємницька діяльність ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА» припинена або у нього анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день здійснення господарських операцій з постачання робіт/послуг КП «НВК «Іскра».

У той же час, позивачем надано до суду докази товарності операцій (реальності настання наслідків), докази оприбуткування КП «НВК «Іскра» отриманих від ПП ВКФ «ПРОМЗВАРКА» товрів.

Наведені обставини спростовують висновок податкового органу у Акті перевірки №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року на загальну суму 292 716 грн.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» податкового законодавства України, як то зазначено в акті перевірки №53/28-04-41-02/14313866 від 29 червня 2016 року.

Отже, донарахування Казенному підприємству «Науково-виробничий комплекс «Іскра» суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 292 716 грн. є необґрунтованим.

З урахуванням приписів частини 3 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2016 року, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2016 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 94, 158 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000404102 від 13 липня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 292 716,00 грн. та сплати штрафних санкцій у розмірі 146 358,00 грн., прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки КП «НВК «Іскра».

Присудити на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 6 586 (шість тисяч пятсот вісімдесят шість) гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов