Постанова № 65225523, 27.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р. Справа № 804/5067/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В. при секретарі Музиці Я.І. за участю: позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за затримку розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі ГУ МВС України в Дніпропетровській області, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 20765,5 грн.; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку починаючи з 06.11.2015 року у розмірі мого грошового забезпечення 3775 грн. по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в виплаті вихідної допомоги.

В судовому засіданні позивач предявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в поданих раніше письмових запереченнях зазначив, що позивач не отримував грошове забезпечення, оскільки він перебував у відпустці по нагляду за дитиною без збереження заробітної плати, а отже ГУМВС діяло в межах своїх повноважень, та у спосіб визначений діючим законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з грудня 2005 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ Дніпропетровської області, остання посада - начальник сектору дільничних інспекторів міліції Самарського районного відділу ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області.

Так, 06.11.2015 наказом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №485 позивача було звільнено з посади начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно з п.10-11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Так, після звільнення позивачу було відмовлено в отриманні вихідної допомоги.

Правомірність та обґрунтованість наказів дій відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 ст.9 ЗУ « Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб» Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів .

Вказане положення було продубльовано й в п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років , призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу , прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року (у редакції 2015 року, яка діяла на момент мого звільнення), де зазначається, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 складає 11 років 03 місяця 27 днів.

Згідно п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» №900 від 23.12.2015 - пункт 15 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами такого змісту: «Право на отримання одноразової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України» Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Разом із цим, виплата одноразової допомоги у разі звільнення, за звільнення, за змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» є компенсаційними витратами, та охоплюється поняттям «заробітна плата».

Статтею 116 Кодексу Законів про Працю України встановлено беззастережний обов'язок роботодавця провести виплату всіх належних до сплати сум.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України зазначається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За загальним правилом пріоритетним є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установлено при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, у ОСОБА_1 є право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 06.11.2015 року по день фактичного розрахунку.

Посилання відповідача про відсутність підстав для нарахування вихідної допомоги при звільненні в зв'язку з тим що ОСОБА_1 знаходився у відпустці по догляду за дитиною і грошове забезпечення йому не виплачувалося є безпідставними.

Згідно п. 1 розділу 1 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою ІСМУ №100 від 08.02.1995 року, цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: підпункт є) виплата вихідної допомоги.

Згідно абзацу 4 п. 2 розділу 2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього порядку.

Згідно останнього абзацу розділу 4 порядку: в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Так, відповідно до довідки №131 від 25.10.2016 року основні види грошового забезпечення на час звільнення позивача 06.11.2016 року складають: посадовий оклад 1000 грн., оклад за спец званням (капітан міліції) 120 грн., надбавка за вислугу років (25%) 280 грн..

Згідно витягу з наказу №485 о/с від 06.11.2015 року, вислуга років на день звільнення з ОВС України становить 11 років 03 місяці 27 днів.

Таким чином, загальна кількість повних календарних років становить 11.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті вихідної допомоги.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за затримку розрахунку задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі, відповідно до довідки про основні види грошового забезпечення від 25.10.2016 року №131.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку починаючи з 06.11.2015 року у розмірі грошового забезпечення, відповідно до довідки про основні види грошового забезпечення від 25.10.2016 року №131 по день фактичного розрахунку.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 04 березня 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 04.03.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4