Постанова № 65225456, 28.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 804/1035/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук Борисенко Н.В.

при секретарі Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 представник відповідача не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2017 Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі позивач, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову ВП № 5328926 від 02.02.2017 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках: № 26002159381 відкритому в АБ «Укргазбанк», МФО 320478; № 26007307628 відкритому в ПАТ «ДіамантБанк», МФО 320854; № 26044057000001 відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України, та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки Держави Україна, згідно з вимогами Постанови Кабміну від 04.03.2015 №83. Майно підприємства є державною власністю, яке використовується у порядку, встановленому Уповноваженим органом управління відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом підприємства. Позивач має поточний рахунок №26002159381 у ПАТ АБ «Укргазбанк» відділенні банку №190/03 код банку МФО 305448. Зазначений рахунок використовується позивачем, для виплати заробітної плати працівникам підприємства які мають зарплатні картки в даному банку, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується платіжними дорученнями та виписками банку про операції по рахунку № 26002159381. Також позивач використовує в своїй фінансово-господарській діяльності поточний рахунок №26007307628 ПАТ «ДіамантБанк» код банку МФО 320854. Зазначений рахунок використовується позивачем, для перерахування заробітної плати працівникам підприємства які мають зарплатні картки в інших банках, також для сплати єдиного внеску та податків, обовязкових платежів що стверджується платіжними дорученнями та виписками банку про операції по рахунку №26007307628. Тобто вказані рахунки в установах банків використовуються позивачем в основному для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податків, обовязкових платежів і накладення арешту на вказані рахунки порушують права працівників підприємства на оплату праці, а також можуть заподіяти значної шкоди інтересам позивача. Розрахунковий рахунок №26044057000001 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299 має спеціальний статус і з нього здійснюється перерахування матеріальної допомоги по лікарняним листам і відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», на грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку, не може бути звернуто стягнення і, відповідно, їх не може бути арештовано. Тому оскаржувана постанова, на думку представника позивача, порушує права та законні інтереси позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав відповідні пояснення та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, адміністративний позов не визнав, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 30.08.2016 постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/6950/15 позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 6 136 642,80 грн. та пені в сумі 773 216,64 грн., а всього 6 909 859,44 грн. задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 р. у справі № 804/6950/15, апеляційну скаргу позивача відхилено, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 року у справі № 804/6950/15 залишено без змін.

Позивач не погодився із постановою суду апеляційної інстанції від 17.11.2016 і після отримання повного тексту рішення 19.12.2016 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання рішення суду першої та апеляційної інстанції.

26.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження №5328926 про стягнення з позивача коштів з урахування виконавчого збору на загальну суму 7 600 845,38 грн.

02.02.2017 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ ОСОБА_2 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого документу, яким є виконавчий лист №804/6950/15 від 24.01.2017 Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення з позивача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 6 136 642,8 грн. та 773 216,64 грн. пені.

03.02.2017 Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача а також задоволено клопотання позивача і зупинено виконання постанови суду першої та ухвали суду апеляційної інстанції до завершення розгляду судом касаційної скарги.

Звернення позивача до відповідача із заявою про відкладення проведення виконавчих дій від 03.02.2017 була залишена без розгляду відповідачем.

14.02.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про зупинення виконавчого провадження і лише 21.02.2017 відповідачем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2017.

Аналізуючи виниклі правовідносини суд зазначає наступне.

Згідно з п.п 1, 2, 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» порядком звернення стягнення на кошти та інше майно Бортника є звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

За приписами ч.ч. 1-4, 9 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, 29.10.2013 між позивачем та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено договір банківського рахунку №181-М190, згідно умов якого банк відкрив для підприємства поточний рахунок №26002159381 у відділенні банку №190/03 код банку МФО 305448.

Зазначений рахунок використовується Позивачем, для виплати заробітної плати працівникам підприємства які мають зарплатні картки в даному банку, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується платіжними дорученнями та виписками банку про операції по рахунку № 26002159381.

20.02.2009 між позивачем та ПАТ «ДіамантБанк» укладено договір банківського рахунку №09-02-20-000185, відповідно до умов якого банк відкрив для підприємства поточний рахунок №26007307628 код банку МФО 320854.

Зазначений рахунок використовується Позивачем, для перерахування заробітної плати працівникам підприємства які мають зарплатні картки в інших банках, також для сплати єдиного внеску та податків, обовязкових платежів що стверджується платіжними дорученнями та виписками банку про операції по рахунку №26007307628.

Тобто рахунки № 26002159381 відкриті в АБ «Укргазбанк», МФО 320478 та №26007307628 в ПАТ «ДіамантБанк», МФО 320854 використовуються підприємством в основному для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податків, обовязкових платежів, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, держава, шляхом затвердження вищевказаних норм у Конституції та інших спеціальних Законах, гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Таким чином на час розгляду справи судом відповідач фактично зупинив господарську діяльність позивача, в результаті чого 6304 працівники позивача не мають можливості отримати заробітну плату, а позивач не може здійснювати перерахування податків та обовязкових платежів і проводити розрахунки за енергоносії та у свою чергу, накладання штрафних санкцій.

Водночас, відповідач, зупинивши виконавче провадження згідно з вимогами ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.2017 також не може здійснювати заходи повязані з виконання рішення суду, і не знімає арешт з рахунків за заявою позивача.

Крім того, арешт рахунків позивача унеможливив розрахунки енергоносії, що тим самим потягне за собою припинення енергопостачання підрозділів підприємства (Інгульської, Смолінської та Новокостянтинівської шахт ДП «СхідГЗК»), що у свою чергу, загрожує замерзання обладнання, яке працює цілодобово та створюється реальна загроза екологічній безпеці Маловисківського району, м. Кропивницький та м. Жовті Води Дніпропетровської області в цілому у звязку зі неприливним технологічним процесом та специфікою своєї діяльності.

Враховуючи, що позивач є містоутворюючим підприємством для міста Жовті Води, смт Смоліне Кіровоградської обл., забезпечує роботою мешканців м. Кропивницький, м. Мала Виска, смт Смоліне, м. Жовті Води зупинка підприємства призведе до зростання соціальної напруги в зазначених регіонах.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Розрахунковий рахунок №26044057000001 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299 має спеціальний статус і з нього здійснюється перерахування матеріальної допомоги по лікарняним листам і відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», на грошові кошти, що знаходяться на цьому рахунку, не може бути звернуто стягнення і, відповідно, їх не може бути арештовано.

Арешт рахунків та неможливість виплати зарплати також унеможливлює здійснення перерахування платежів утриманих із заробітної плати, зокрема платежів до Пенсійного фонду України внаслідок чого працівникам позивача не зараховується частину стажу через не сплату обовязкових платежів позивачем.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За ч. 7, 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09.09.2013 року «Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

У той же час ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

З урахуванням викладеного, виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом враховано, що позивач звернувся до суду лише для скасування арешту з двох рахунків в двох установах банків, що дасть можливість не порушувати норми законодавства про працю та виконувати податкові зобовязання.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що для позивача велике значення мають саме розрахункові рахунки: №26002159381 відкриті в АБ «Укргазбанк», МФО 320478 та № 26007307628 в ПАТ «ДіамантБанк», МФО 320854, оскільки лише на ці рахунки може надходити виручка від реалізації позивачем основної продукції - уранового оксидного концентрату за єдиним міжнародним контрактом від 24.11.2015 №4/4675-Д-КТ укладеним між ДП «СхідГЗК» та АТ «ТВЕЛ».

Від виконання умов контракту та отримання коштів залежить фінансово-господарська діяльність позивача оскільки лише АТ «ТВЕЛ» на сьогодні є споживачем основної продукції - уранового оксидного концентрату, який виробляється підприємством. І лише із вказаних рахунків може здійснюватись погашення кредитів отриманих підприємством в АБ «Укргазбанк» та ПАТ «ДіамантБанк».

Відповідно до вимог ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Тому позивач передбачає можливість порушення його прав та неможливість виплатити працівникам підприємства авансу за лютий місяць, перерахування податків та обовязкових платежів, звернулось до суду з позовом, при цьому просимо ухвалити судове рішення не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача (оскільки державний виконавець діяв правомірно), а з підстав неможливості поновити права позивача в інший спосіб, ніж через судове рішення.

Водночас, суд враховує, що судове рішення у цій справі не позбавляє можливості відповідача накласти повторні арешти на кошти на банківських рахунках позивача у разі відхилення касаційної скарги позивача та невиконання рішення суду самим позивачем.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Враховуючи наведені норми законодавства, 23.02.2017, представник позивача ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з письмовою заявою щодо зняття арешту з рахунків. Однак, 28.02.2017, позивач отримав відповідь за вих.№02.1-30/2032 на заяву, відповідно до якої у звільненні від арешту рахунків було відмовлено та рекомендовано звернутися з даного питання до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують необхідність подальшого залишення в силі накладеного арешту на рахунки позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача, щодо накладення арешту на рахунки позивача є правомірними, оскільки він діяв до вимог чинного законодавства та не міг знати про те, що спірні рахунки в установах банку використовуються для виплати заробітної плати працівникам.

Проте представником позивача у судовому засіданні доведено належними доказами неправомірність існування на сьогодні накладеного на рахунки позивача арешту, тому суд задовольняє вимогу про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 02.02.2017 у виконавчому провадженні №53289826 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках: № 26002159381 відкритий в АБ «Укргазбанк», МФО 320478; № 26007307628 відкритий в ПАТ «ДіамантБанк», МФО 320854; № 26044057000001 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про повне задоволення адміністративного позову.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, присудити з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» судові витрати оплати судового збору у розмірі 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови ВП № 5328926 від 02.02.2017 задовольнити.

Скасувати постанову ВП № 5328926 від 02.02.2017 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 у частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на розрахункових рахунках:

- № 26002159381 відкритий в АБ «Укргазбанк», МФО 320478;

- № 26007307628 відкритий в ПАТ «ДіамантБанк», МФО 320854;

- № 26044057000001 відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

Присудити з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1600 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 02 березня 2017 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.03.2017 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4