Постанова № 65225363, 08.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р. Справа № 804/5808/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №80» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2016 року Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №80», в якому просить суд: стягнути з відповідача податковий борг по податку на додану вартість в сумі 192441,41 грн., в т.ч. основного платежу 121537,00 грн., залишок несплаченої пені в сумі 70904,41 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг у загальному розмірі 192441,41 грн., який виник за період часу з квітня 2016р. по червень 2016р. Сума заборгованості, що заявлена до стягнення, утворилася внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих зобовязань та пені, нарахованої за несвоєчасну сплату узгоджених зобовязань. Податковою інспекцією вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу. У відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була надіслана та вручена платнику податкова вимога №413-25 від 01.10.2014 р. Однак, сума податкового боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку, що зумовлює накопичення. У звязку з чим, позивач наполягає на задоволенні позову.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

20.10.016 року від представника відповідача до суду надані додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що основний платіж складає 121537,00 грн. та пеня в розмірі 70904,41 грн., яка нарахована на борг минулих років на рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу є хибними, оскільки право на розстрочення відповідно до ст. 263 КАС України було надано підприємству ухвалою ДОАС по справі №2а/16289/10/0470, в якій вже було враховано пеня за несвоєчасне погашення податкового боргу в розмірі 167 785,37 грн.

Зазначено, що підприємство виконувало рішення та погашало у відповідності до Ухвали ДОАС по справі 2а/16289/10/0470 та складеного відповідачем графіку. Згідно з графіком погашення розстроченої заборгованості по справі №2а/16289/10/0470 в період: з квітня 2016р. по червень 2016р. підприємство повинно було сплатити 57305,19 грн. з них основного боргу в розмірі 48 915,93 грн. та пеню за несвоєчасне погашення боргу в розмірі 8389,26 грн. (2796,42 грн. за місяць), які вже сплачені.

Щодо пені, заявленої до стягнення в позові, зауважено, що відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 17.12.2010 р. №953, пеня на пеню не нараховується.

Тому, на думку відповідача, податковий орган безпідставно додатково нараховував пеню в розмірі 70 904,41 грн. за вказаний період.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що станом на 06.07.2016р. розмір основного боргу значно менше, так як по деклараціям були здійсненні відповідні платежі.

Також зазначено, що період виникнення боргу є період з серпня 2015р. по березень 2016р., тому, представник відповідача вважає, що податкова вимога № 413-25 від 01.10.14р., як аргумент, є неправомірною.

Представник відповідача просив ухвалити рішення з урахуванням сплачених платежів.

У відповідності до вимог ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №80» (код ЄДРПОУ 08679758) є платником податків та інших обовязкових платежів та з 25.03.1996 року знаходиться на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за № 1539.

Як зазначається в адміністративному позові, Державне підприємство «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №80» станом на 06.07.2016 року має борг з податку на додану вартість, який складає 192441,41 грн., в т.ч. основного платежу 121537,00 грн., залишок несплаченої пені в сумі 70904,41 грн. Податковий борг виник у звязку з несплатою відповідачем самостійно задекларованої суми податкового зобовязання.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку суми грошових вимог Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області по відповідачу станом на 06.07.2016 р.:

- 30.04.2016 року нараховано податковий борг по податковій декларації №9060809612 від 20.04.2016 року на суму 38689,00 грн. (строк сплати 30.04.2016р.);

- 30.05.2016 року нараховано податковий борг по податковій декларації №9075590179 від 12.05.2016р. на суму 24459,00 грн. (строк сплати 30.05.2016р.);

- 30.06.2016 року нараховано податковий борг по податковій декларації №9101239683 від 17.06.2016 року на суму 58389,00 грн. (строк сплати 30.06.2016р.);

- 1352,84 грн. нараховано пені за несвоєчасну сплату по податковій декларації №9213102538 від 16.10.2015р., термін сплати 23.01.2016р. (погашено повністю 25.04.2016);

- 2679,49 грн. - нараховано пені за несвоєчасну сплату по податковій декларації №9235881464 від 18.11.2015р., термін сплати 30.11.20115р. (погашено повністю 13.06.2016 р.);

- 1034,15 грн. - нараховано пені за несвоєчасну сплату по податковій декларації №9252638336 від 14.12.2015, термін сплати 30.12.2015р.;

- 65837,93 грн. нараховано пені за період з 31.08.2008р. - 24.06.2016р. у звязку з погашенням податкового боргу, розстроченого згідно рішення суду про розстрочення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем по вище зазначеним узгодженим деклараціям були здійснені платежі на загальну суму 90994,00 грн., а саме:

- по податковій декларації №9060809612 від 20.04.2016 року сплачено 38689,00 грн., що підтверджується завіреними копіями платіжних доручень з чітким визначенням «призначення платежу», долученими до матеріалів справи (платіжні доручення № 888 від 31.03.2016 року, № 895 від 05.04.2016 року, № 914 від 18.04.2016 року, № 918 від 20.04.2016 року);

- по податковій декларації №9075590179 від 12.05.2016 року - сплачено 20300,00 грн. (платіжні доручення № 956 від 04.05.2016 року), не сплачено - 4159,00 грн.;

- по податковій декларації №9101239683 від 17.06.2016 року сплачено 32005,00 грн. (платіжні доручення № 1036 від 13.06.2016р., № 1071 від 04.07.2016 року), не сплачено 26384,00 грн. Разом недоплата складає 30 543,00 грн.

З аналізу наданих суду копій платіжних доручень вбачається, що позивачем в призначенні платежу вказувалось про сплату коштів в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ з квітня 2016 року по червень 2016 року відповідно.

Судом враховано, що відповідач має визнаний судом податковий борг з ПДВ минулих періодів, який розстрочений на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2011р. по справі №2а-16289/10/0470 з чітким визначенням розміру обовязкових щомісячних платежів та строків сплати (2а-16289/10/0470).

Проте, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивачем як субєктом владних повноважень не надано доказів здійснення всіх передбачених податковим законом процесуальних дій, що передують стягненню податкового боргу у господарюючого субєкта у судовому порядку, а саме не доведено наявності за відповідачем податкового боргу у розмірі, заявленому до стягнення.

Позивачем не надано доказів, що сплачені позивачем кошти за період квітень-червень 2016 року зараховувались Криворізькою південною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в рахунок оплати податкового боргу, що виник раніше в порядку черговості, без врахування визначеного позивачем призначення платежу.

Так, згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до ст.129. Податкового Кодексу України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу нарахування пені при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

У зв'язку з чим, за несплату сум самостійно задекларованих податкових зобовязань, податковим органом була нарахована пеня у загальному розмірі 70904,41 грн.

Крім того, суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафних санкцій та пені за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання, отже нарахування пені за порушення граничних строків сплати розстроченого податкового боргу згідно рішення суду є правомірним.

Пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно ч.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України сума нарахованого грошового зобов'язання підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а при проведенні адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем узгодження.

Статтею 87 ПК України визначені джерела сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків.

Згідно п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно п. 202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом для податку на додану вартість є один календарний місяць.

Згідно п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковим органом з метою погашення податкового боргу було сформовано у відношенні відповідача податкову вимогу від 01.10.2014 року №413-25 про сплату суми податкового боргу в розмірі 50598,40 грн., яка була направлена на адресу боржника поштою.

Відповідно до п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення

Докази оскарження зазначеної податкової вимоги у судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим

Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості субєктів господарювання перед державою.

Відповідно до п.20.1.34 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У частині першій статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України надано законодавче визначення доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 80» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що згідно положень частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, на день розгляду справи судом, чинне законодавство містить заборону на стягнення з відповідача здійснених судових витрат суб'єктом владних повноважень, будь-який інший порядок повернення суб'єкту владних повноважень здійснених судових витрат законодавством не передбачений.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області №80» податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 101447,41 грн., шляхом стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя ОСОБА_1