Постанова № 65225229, 24.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2017 р. Справа № 802/2438/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі позивач) з адміністративним позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі Могилів-Подільська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення №64612-13 від 30.06.2016 року, яким ОСОБА_3 визначено грошове зобов'язання зі сплати транспортного податку в сумі 25000,00 грн., є незаконним, оскільки винесено без урахування норм Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, зазначивши, що податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є власником транспортного засобу LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (загальний легковий седан - В), об'єм двигуна 2993, рік випуску 2013.

30.06.2016 року Могилів-Подільською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №64612-13, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з транспортного податку в розмірі 25000 грн.

Із змісту даного податкового повідомлення-рішення слідує, що згідно підпункту 54.3.3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №64612-13 від 30.06.2016 року протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом із вимогами його скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, а також надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню в межах підстав заявленого позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

В свою чергу, Законом України від 24.12.2015 року №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування (в редакції ПК України із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така середньоринкова вартість транспортного засобу визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Отже, враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року визначена у розмірі 1378,00 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Судом встановлено, що за позивачем зареєстрований транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (загальний легковий седан - В), об'єм двигуна 2993, рік випуску 2013.

Так, підставою для прийняття Могилів-Подільською ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно пояснень представника відповідача, слугувала надана ДФС України інформація, відображена у АІС "Податковий блок" по належному ОСОБА_3 автомобілю, зареєстрованому за ним 17.10.2015 року.

Разом із тим, в ході дослідження зазначеної інформації з АІС "Податковий блок", роздрукованої в письмовому вигляді, зясувалось, що така інформація не містить жодних відомостей відносно середньоринкової вартості автомобіля, наявність якої є необхідною для встановлення належності автомобіля до об'єкту оподаткування згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України. Дані обставини не заперечуються і самим відповідачем, якому на момент винесення оскаржуваного рішення середньоринкова вартість транспортного засобу відома не була.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з 19 лютого поточного року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів, визначеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вартість належного позивачу транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (загальний легковий седан - В), об'єм двигуна 2993, рік випуску 2013, із заявленим позивачем пробігом в 80000 км. складає 1538133,03 грн., що підтверджується відповідною викопіровкою, яка знаходиться в матеріалах справи, і є більшою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на те, що транспортний податок може нараховуватись йому не раніше 01.01.2016 року, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 30.06.2016 року, тобто після 01.01.2016 року.

Також, позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що введений новий податок на транспортні засоби, згідно з позицією Вищого адміністративного суду, відноситься до місцевих податків.

Однак, зважаючи на встановлені у справі обставини та чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд не може погодитись з такими доводами сторони.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України 7.3. будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року внесено зміни до Податкового кодексу України, тобто запроваджено новий податок - транспортний податок та введено його в дію відповідно до Закону.

При цьому, введений Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року податок на транспортний засіб не віднесений до місцевих податків, а встановлення та визначення видів податків є компетенцією законодавчого органу.

Крім того, суд зауважує, що п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України встановлена єдина ставка податку, що визначається з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Таким чином, в даному випадку, рішення ради не може вплинути на визначення платників податку, об'єкту оподаткування, бази оподаткування, ставки податку, порядку обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку сплати податку, оскільки такі встановлені нормами Податкового кодексу України.

Саме нормами Податкового кодексу України керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, пунктом 59.5 цієї ж статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Так, на виконання даної норми, Могилів-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області надсилалась податкова вимога форми Ф №1231-17 від 19.12.2016 року на загальну суму 25275,60 грн., яка отримана позивачем.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, представником відповідача надано обґрунтовані докази того, що належний позивачу автомобіль станом на 1 січня 2016 року чи на момент винесення оскаржуваного рішення мав вартість більшу, ніж вона розрахована згідно методики затвердженої Кабінетом Міністрів України, а отже згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України Кодексу являвся обєктом оподаткування, а позивач, відповідно, - платником транспортного податку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що приймаючи податкове повідомлення рішення від 30.06.2016 року форми "Ф" №64612-13 відповідач діяв на підставі та в межах визначених законом повноважень, а тому відсутні підстави для задоволення позову та скасування рішення податкового органу.

У звязку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна