Рішення № 65225227, 02.03.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/18921/16-ц

н/п 2/640/805/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Хомінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Небозвід», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, Головне управління Держпраці у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовними вимогами про зобов'язання TOB «Небозвід» зробити необхідні відрахування з її заробітної платні., а саме сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до діючого законодавства України, за період роботи з 01.07.2015 року до 12.04.2016 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01.07.2015 року між нею та ТОВ «Небозвід» був укладений безстроковий цивільно-правовий договір, при укладенні договору адміністрацією підприємства було повідомлено про сплату підприємством відрахування до Управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова. Як вказує позивач, вона працювала у відповідача згідно наступного графіку з 14-00 години до 19.00 години, а в деякі дні з 09-00 години до 18 - 00 години, в тиждень 5-6 днів. Зазначає, що оплата здійснювалась не згідно акту виконаних робіт, а вона отримувала гроші відповідно до квитанцій на оплату медичних послуг. Договір між нею та ТОВ «Небозвід» був безстроковий, що суперечить самій сутності цивільно-правового договору, як договору спрямованого на отримання результату, а ні таким, який спрямований на сам процес. За таких обставин позивач вважає, що виниклі правовідносини між сторонами є трудовими, не зважаючи на те, що договір укладений між нею та підприємством є цивільно-правовий. Позивач зазначає, що 03.02.2016 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України стосовно відрахувань підприємством ТОВ «Небозвід» з її заробітної плати, на що отримала відповідь у вигляді індивідуальної відомості про застраховану особу зі змісту якої вбачається, що підприємство не здійснювало перерахувань. Враховуючи, що відповідач добровільно відмовляється здійснити перерахування позивач вирішила звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила задовольнити позові вимоги в повному обсязі на підставах, викладених ним позові.

В судове засідання представник ТОВ «Небозвід» не з'явився, представник відповідача за довіреністю надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, заперечувала проти задоволення позовних вимог, які не визнала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю, з урахуванням письмових заперечень та доданих документів.

В судове засідання представнику третіх осіб Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, Головне управління Держпраці у Харківській області не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, клопотання про відкладення судового розгляду до суду не надходило, у зв'язку з чим суд вважає за можливими розглянути справу за їх відсутністю, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Судом вставлено та не не заперечується сторонами, що 01.07.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг строком до 15.04.2016 року, який власноруч підписаний ОСОБА_1 без зауважень. Зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частин 1-2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Про укладення усних договорів та їх виконання свідчать наявні документи бухгалтерського обліку, обов'язковість складання яких передбачена вказаним Законом (акти виконаних робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення). Таким чином, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Відмінність трудового договору від цивільно-правового полягає у тому, що цивільно- правовий договір укладається з метою досягнення результатів праці, а трудовий договір регламентує сам процес праці; за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення робіт і оформлюється актом приймання-передачі виконаний робіт (надання послуг), а при укладенні трудового договору роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Вважаємо за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, 'заробіток осіб, з якими укладені договори, залежать виключно від кількісних показників: виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати'за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 15.11.2012 року по справі №К-32239/10.

Так предметом даного договору є зобов'язання ОСОБА_1 надавати медичні послуги по мірі необхідності та оформлення висновків пацієнтам ТОВ «Небозвід».

Згідно з п.4.1. цивільно-правового Договору б/н від 01.07.2015 р., укладеного між ТОВ «Небозвід» (Замовник) та громадянкою ОСОБА_1 (Виконавець), вартість всіх наданих послуг визначається за згодою сторін та відображається в актах виконаних робіт.

Поряд з цим, при укладанні зазначеного Договору у штатному розписі Позивача не було вакантної штатної одиниці гінеколога, у вищевказаному договорі не зафіксовано особистий графік роботи ОСОБА_1, а відповідно до п.5.1. Договору виконавець приступає до надання послуг на підставі заявки замовника.

Тобто, у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Згідно п.4.2 Договору оплата послуг здійснюється протягом 5-ти банківських днів після підписання сторонами акту прийому-здачі наданих послуг, виплати проводяться через касу замовника. За домовленістю з виконавцем, акт прийому-здачі послуг мав бути підписаний сторонами по закінченні Договору на прохання ОСОБА_1

Однак, на даний час, ОСОБА_1 акт прийому-здачі послуг не підписала, і кошти, відповідно, не отримала. На неодноразові звернення Товариства щодо врегулювання правовідносин за Договором, ОСОБА_1 не реагувала.

Посилання позивача на лист Державної служби України з питань праці ТУ Держпраці у Харківській області за №Є-304/02/12.-14/3865 від 24.05.2016 року є безпідставним, спірним доказом та на даний час є припущенням, оскільки припис №20-01-4001/0689-0842 від 23.05.2016 року і постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №20-02-4001/0689-0063 від 30.05.2016 року Головного управління Держпраці у Харківській області оскаржується підприємством в судовому порядку, що підтверджується Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі №820/3227/16. Тому лист Державної служби України з питань праці ТУ Держпраці у Харківській області за №Є-304/02/12.-14/3865 від 24.05.2016 не є належним доказом по справі. Даний документ не носить безспірний характер, відповідно до якого виникає заборона оспорювати встановлені у цьому листі факти, не надає підстав для звільнення даного факту від доказування, лише носить інформаційний та довідковий характер. Крім того, слід зазначити, що в підтвердження вимог позивачем надано в якості доказу Індивідуальні відомості про застраховану особу, з якої вбачається що у червні-жовтні 2015 року ОСОБА_1 знаходилася на обліку в Харківському міському центрі зайнятості (код страхувальника 36224721).

Відповідно до статей 44, 45 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, зокрема зайнятості (працевлаштуванні) особи. Таким чином, не повідомляючи територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про своє працевлаштування, позивач чітко усвідомлював що вона надає послугу ТОВ «Небозвід» за цивільно-правовим договором, та не виконує роботи за трудовим договором. Квитанції про оплату медичних послуг не є належним доказом щодо суми та отримання заробітної плати, оскільки відповідно до діючого законодавства не є первинним документом бухгалтерського та фінансового обліку пов'язаного з обчисленням і сплатою податків чи заробітною платою.

Необхідно звернути увагу на термін "первинний документ", який визначений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове держаивне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які підлягають сплаті згідно із законодавством, це є надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".)

Відповідно до статті 11 вказаного Закону України вказаного закону страхові кошти, акумулюються на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються ними не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій. Тобто обчислення та відрахування збору до Пенсійного фонду не може бути самостійною вимогою відповідно до діючого законодавства, оскільки входить до складу єдиного соціального внеску та автоматично перераховуються органами доходів і зборів пропорційно до Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду.

Згідно з п.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. В матеріалах справи таких документів не має, акт прийому-здачі послуг не підписано, кошти не отримано.

Згідно зі статей 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли своє доведення в ході судового розгляду, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88,114, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Небозвід», третя особа: Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, Головне управління Держпраці у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступна та резолютивна частина судового рішення виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 02 березня 2017 року. Повний текст рішення суду буде протягом п'яти днів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Харкова М.Ю. Лях