Ухвала суду № 65225099, 07.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/433/17 Справа № 202/5328/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Калініч Н.І., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 лютого місяця 28 дня, громадянина України,- якому відмовлено у задоволенні заяви щодо повернення майна за участю прокурора Лондарь М.В. захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 ВСТАНОВИЛА:

Заявник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу районного суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 про повернення майна, яке було вилучено під час обшуку в кримінальному провадженні № 42016000000000493, а саме грошових коштів в розмірі 913000 гривень, що були вилучені відповідно до протоколу обшуку від 05 квітня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, прийшов до висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи.

Так заявник вказує, що 05 квітня 2016 року відповідно до ухвали слідчого судді від 29 березня 2016 року під час обшуку в рамках кримінального провадження були вилучені грошові кошти, які належать ОСОБА_2 в розмірі 913000 гривень.

06 вересня 2016 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 42016000000000493 було винесено вирок по обвинуваченню ОСОБА_5, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, який 07 жовтня 2016 року набрав чинності, однак судом не була вирішена доля щодо речових доказів, а саме вказаних грошових коштів, які належать ОСОБА_2

Звертає увагу, що під час розгляду клопотання в суді першої інстанції представником заявника надавалися: ксерокопія протоколу про проведення обшуку, постанова про визнання вказаних грошей речовими доказами, постанова про передачу коштів на зберігання, які були оформлені належним чином, однак суд не визнав вказані докази допустимими, вказавши, що вищевказані документи були отримані всупереч вимогам КПК України.

Вказує, що згідно із відповіддю ГСУ НПУ грошові кошти у розмірі 913000 гривень дійсно вилучені у ОСОБА_2, є речовими доказами по справі та зберігаються у АТ «Укрексімбанк».

Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо повернення майна - відмовлено.

В обгрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що судом було отримано заяву від ОСОБА_2О.Ю. який вказав, що під час обшуку в рамках кримінального провадження № 42016000000000493, проведено у будинку № 24, приміщення № 1 що знаходиться по вул. Старокозацькій(Комсомольська) у м. Дніпропетровська особистий огляд його речей, під час якого вилучено грошові кошти в розмірі 913 000 гривень, посилаючись на те, що при розгляді вказаного провадження судом не вирішене питання щодо вилученого у нього майна, просить в порядку виконання вироку вирішити питання щодо повернення йому грошових коштів.

Так, відмовляючи у клопотанні заявника, суд першої інстанції зазначив, що вироком Індустріального районного суду від 06 вересня 2016 року розглянуто кримінальне провадження № 42016000000000493 та затверджено угоду про визнання винуватості від 12 серпня 2016 року, укладену між підозрюваним ОСОБА_5 та прокурором, де ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі - 17000( сімнадцяти тисяч) гривень.

При розгляді цієї заяви представником заявника суду надано ксерокопію протоколу про проведення обшуку, ксерокопію постанови про визнання 913 000 гривень речовими доказами, ксерокопію постанови про передачу коштів на зберігання, отриманих нібито в рамках кримінального провадження № 42016000000000493, будь яких інших доказів не представлено, однак вказав, що вказані ксерокопії не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, не передбаченому КПК.

Заслухавши доповідь судді, думку захисників, прокурора, які підтримали вимоги апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами судового провадження, доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Апеляційним переглядом встановлено, що клопотання про повернення майна заявником ОСОБА_2 було подано в порядку ст.ст.100, 174, 236 КПК України.

Відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обовязків чи законних інтересів.

Пунктом 14 частини 1 статті 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

В постановленій ухвалі не мотивовано, які підстави у суду були для розгляду заяви відповідно до ч.9 ст.100, 174, 236 КПК України, оскільки вирок судом був вже ухвалений, а кримінальне провадження закрите лише в частині кримінального правопорушення.

Висновок суду, що перелік питань, визначений ст.537 КПК України, не передбачає повноважень суду щодо вирішення питання речових доказів, які не були предметом розгляду суду під час розгляду кримінального провадження по суті, не відповідає положенням ч.1 ст.537, ч.1 ст.539 КПК України..

Питання, що виникають після постановлення вироку, вирішуються судом відповідно до вимог ч.1 ст.539 КПК України, із викликом в судове засідання осіб, зазначених у ч.4 ст.539 КПК України, в тому числі засудженого.

Отже, під час розгляду клопотання суду слід було уточнити у заявника правові підстави звернення до суду та звернути увагу, у яких випадках розглядається питання щодо речових доказів на підставі ч.9 ст.100 КПК України (під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження та у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором), а в яких- відповідно до ст.ст.537,539 КПК України(під час та після виконання вироку), та в залежності від порядку розгляду забезпечити участь осіб у розгляді клопотання, коло яких визначено відповідними нормами КПК України, з»ясувати питання щодо участі засудженого та відсутності спору щодо належності речей, що підлягають поверненню.

Допущені порушення перешкоджають суду апеляційної інстанції постановити кінцеве рішення.

У звязку із зазначеним ухвала суду підлягає скасуванню як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону на підставі п.3 ч.1 ст.409 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі ч.2 ст.43, п.3 ч.2 ст.412 КПК України, під час якого необхідно уточнити у заявника підстави звернення до суду та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст.405, 407, 409,412,415 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016 року задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016 року скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ ____ _____

О.Є. ОСОБА_6ОСОБА_7 Мазниця