Рішення № 65225061, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/4736/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/75/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 рокуПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 20.04.2012 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 300478035786001, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 111 200 грн. з розрахунку 0,001 % річних за користування кредитом на строк з 20.04.2012 року по 20.04.2017 року.

02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1539 від 02.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5В.).

Таким чином, керуючись договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512-517 ЦК України та, відповідно, всі процесуальні права та обовязки нового кредитора.

Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного договору поруки № 300478035786001/П від 20.04.2012 року між ПАТ Астра Банк з однієї сторони та ОСОБА_4 (поручитель) з другої сторони, ОСОБА_3 (позичальник) з третьої сторони, згідно з яким у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з позичальником за кредитним договором.

Позичальник свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує, у звязку з чим станом на 16.06.2015 року має заборгованість у сумі 150 910,71 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 76 205,89 грн., суми заборгованості за відсотками - 0,53 грн., комісії за ведення кредиту - 15 123,20 грн., пені - 58 617,51 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 692,64 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 270,94 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Дельта Банк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 150 910,71 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що позов не доведений достатніми, допустимими та належними доказами та предявлений з істотними порушенням умов договору.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобовязання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до укладеного 20.04.2012 року між ПАТ Астра Банк та відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору № 300478035786001, Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 111 200 грн. на строк з 20.04.202 року по 20.04.2017 року включно. За користування кредитом позичальник сплачує 0,001 % річних (п. 1.4.2 договору) (а.с. 6-14, 15-16, 17).

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.4.2 договору здійснюється щомісяця в останній робочий день кожного місяця та в день місяця, в якому був підписаний договір, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом, з дня надання кредиту, згідно п. 2.1. договору, до моменту погашення кредиту. Позичальник сплачує проценти щомісячно, в порядку визначеному п.п. 2.5, 2.6 кредитного договору. У разі прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Погашення кредиту, нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно до « _ » числа кожного місяця протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору (надалі щомісячний платіж). При цьому розмір щомісячних платежів позичальника складає 2743,00 грн. (п. 2.5 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 20.04.2012 року між ПАТ Астра Банк з однієї сторони та ОСОБА_4 (поручитель) з другої сторони, ОСОБА_3 (позичальник) з третьої сторони, було укладено договір поруки № 300478035786001/П, за умовами якого у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком нарівні з позичальником за кредитним договором (а.с. 19-20).

Відповідно до укладено 02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 300478035786001 від 20.04.2012 року (а.с. 27-30, 31).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору і, як наслідок, утворення заборгованості. Предметом спору у даній справі є вимога ПАТ Дельта Банк про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та договором поруки в сумі 150 910,71 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Дельта Банк» визначило заборгованість за кредитним договором станом на 16.06.2015 року в сумі 150 910,71 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 76 205,89 грн., заборгованості за відсотками - 0,53 грн., комісії за ведення кредиту - 15 123,20 грн., пені - 58 617,51 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 692,64 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 270,94 грн., на підтвердження чого Банком надано довідку від 16.06.2015 року (а.с. 18).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що за змістом п.п. 3.2.5, 3.2.6 кредитного договору у разі несплати або не повної сплати позичальником суми у розмірі згідно з п. 2.5 цього договору протягом 30 днів, Банк направляє позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкцій. Невиконання зобовязання по погашенню простроченої заборгованості в строк до 30 днів, дає право Банку вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів та пені.

У випадку непогашення заборгованості в строк до 30 днів, Банк направляє позичальнику та/або поручителю вимогу про дострокове погашення кредиту у повній сумі та нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів, пені. Якщо позичальник протягом 33 днів з моменту направлення йому вимоги Банку, не виконає вимогу про дострокове погашення, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням або зверненням стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Суд правильно встановив, що Банком письмові повідомлення про наявність простроченої заборгованості з урахуванням належних до сплати процентів та штрафних санкційані позичальнику ОСОБА_3, ані поручителю ОСОБА_4 не направлялись.

Таким чином, з огляду на вищевказаний порядок дій кредитора при виникненні простроченої заборгованості у позичальника, вбачається, що процедуру дострокового повернення кредиту в повній сумі кредитор вправі розпочати лише після належного повідомлення позичальника про наявність простроченої заборгованості та надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту.

Отже, ПАТ «Дельта Банк» не дотримався погодженого сторонами порядку повідомлення позичальника про прострочену заборгованість, та відповідно не набув права дострокового повернення кредиту в повній сумі. За таких обставин позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Посилання в апеляційній скарзі на п.п. 24, 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р. не свідчать про можливість задоволення позову, оскільки вказані пункти розяснюють питання пред'явлення вимоги до поручителя та надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання на виконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд послався на те, що має сумніви у тотожності наданих Банком письмових доказів з оригіналами, та не приймає ці докази як належні та допустимі в розумінні вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України.

Так, суд послався на те, що на підтвердження заявлених вимог позивачем надані письмові докази, а саме: копія кредитного договору (а.с. 6-14), копія додатку № 1, 2 до кредитного договору (а.с. 15-16, 17), копія договору поруки (а.с. 19-20), копія договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 27-30), копії правовстановлюючих документів, які не завірені уповноваженою особою, та не скріплені печаткою установи у встановленому законом порядку. Надана суду довідка про розмір заборгованості (а.с. 18) підписана особою, яка згідно довіреності, яка міститься в матеріалах справи не уповноважена на складання відповідних розрахунків.

Проте, суд не звернув уваги, що позов та додані до нього документи (копії письмових доказів) на 39 аркушах, що були надіслані до суду представником ПАТ «Дельта Банк», були засвідчені, прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою Банку, із зазначенням прізвища та ініціалів представника Банку (ОСОБА_6О.), що їх засвідчив (а.с. 40 зв). Серед цих документів міститься і копія довіреності на представника позивача, що підтверджує його повноваження (а.с. 40).

За положеннями ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не зверталися до суду з клопотанням про витребування у позивача оригіналів письмових доказів.

Тому висновок суду про те, що у задоволенні позову слід відмовити у звязку з наданням Банком неналежних та недопустимих доказів є помилковим.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище у цьому рішенні підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: