Ухвала суду № 65224604, 01.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», поданою представником Брицькою Наталією Володимирівною

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Стягнуто з ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 22703,55 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» через свого представника подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Справа № 759/15414/16-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/2263/2017Головуючий у суді першої інстанції: Л.М. ШумДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачВ обґрунтування зазначено, що судом при розгляді справи не взято до уваги доводи відповідача про те, що Позивач працював машиністом підземних установок шахти імені Войкова, яка фактично розташована у м. Свердловськ Луганської області і на якій, згідно проекту ліквідації, здійснювалися відповідні ліквідаційні заходи Відповідачем. Заборгованість із заробітної плати у Відповідача перед Позивачем виникла за період його роботи саме на шахті імені Войкова у м. Свердловськ Луганської області.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що постановою КМУ від 08.04.2015 року №239, яка набрала чинності 06.05.2015 року та відповідно до п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і установам Донецької і Луганської областей, на яку посилається суд при ухваленні рішення, було внесено зміни, згідно із якими у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Вважає, що з 11.11.2014р. до 02.04.2015р., з 06.05.2015р. до теперішнього часу для Підприємства діяла та діє заборона на виплату позивачу заборгованості з заробітної плати.

Також зазначено, що судом не взято до уваги, що держава для громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція, встановила Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015р. №85-УІІІ додаткові гарантії щодо захисту їх житлових та майнових прав. Згідно зі статтею 1 цього Закону до 31.12.2015р. у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мала бути погашена у т.ч. і заборгованість із виплат заробітної плати, що утворилась внаслідок проведення АТО. Таким чином держава визнала, що питання виплати такої заборгованості із заробітної плати потребує особливого врегулювання та певного порядку погашення боргів. Але на даний час дія статті 1 вказаного Закону зупинена до завершення антитерористичної операції згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», порядок погашення вищевказаних боргів Кабінетом Міністрів України не прийнято.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом апеляційної інстанції справу було розглянуто у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, встановивши, що відповідачем порушено право позивача на оплату праці. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтею 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Згідно частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, на підставі наказу ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» №162к від 02.07.2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу машиністом підземних установок відокремленого підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».

Наказом від 02.06.2016року за №128к ОСОБА_1 було звільнено з із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП України.

Згідно довідки ВП «Донецька виконавча дирекція» № 04/565 від 28.09.2015 р. на день звільнення позивачу належала до виплати загальна сума заробітної плати в розмірі 22 703 грн. 55 коп. (за період: листопад 2014 р. - 3 144,75 грн., грудень 2014 р. - 3 550,61 грн., січень 2015 р. - 3 430,26 грн., лютий 2015 р. - 3 144,75 грн., березень 2015 р. - 3 312,33 грн., квітень 2015 р. - 2 963,36 грн., травень 2015 р. - 2 364,77 грн. та червень 2015 р. - 792,72 грн.).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.10.2016 р. було скасовано судовий наказ, яким стягнуто з ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Тобто, позивачем дотриманий порядок звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки раніше він звертався до суду з заявою про видачу судового наказу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про нарахування йому зарплаті у розмірі 22 703 грн. 55 коп., яка залишилася невиплаченою і по день ухвалення судом першої інстанції рішення суду.

Судом встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, розмір якої, згідно довідки 04/565 від 28.09.2015 р року на момент його звільнення складає 22 703 грн. 55 коп.

Зазначений розмір заборгованості відповідачем не оспорюється та не спростований.

Враховуючи викладене, а також положення ст.116 КЗпП України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі за період з листопада 2014 року по червень 2015 року у розмірі 22 703 грн. 55 коп.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено факт невиплати звільненому працівникові - ОСОБА_1 з вини відповідача належних йому сум у строки, встановлені в ст. 116 КЗпП України, а тому суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі.

Посилання апеляційної скарги, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на втрату чинності п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, згідно трудової книжки, наказом 213-к від 29 грудня 2014 року позивача звільнено у зв'язку з переведенням до Відокремленого підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» «ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».

Вказаний відокремлений підрозділ знаходиться у місті Димитров Донецької області, що не перебував, як бюджетна установа, на неконтрольованій території.

Згідно трудової книжки наказом 159-к від 31.12.2014 року позивача прийнято за переведенням машиністом підземних установок шахти імені Войкова, до Відокремленого підрозділу «Луганаська виконавча дирекція з ліквідації шахт» «ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», що фактично розташована у м. Свердловськ Луганської області.

За ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 затверджено тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Пунктом 2 вказаного тимчасового порядку передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно з додатком до даного переліку перераховані населені пункти, там де знаходиться шахта ім. П.Л. Войкова, яка відноситься до території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Проте, відповідачем не враховано, що позивач перебував в трудових відносинах не безпосередньо з шахтами, а з ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», що прийняв ОСОБА_1 на роботу у відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт», а згодом до Відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт».

Юридична адреса ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» - місто Київ, Відокремлені підрозділи знаходяться в місті Димитров Донецької області та у місті Свердловськ Луганської області, що спростовує доводи відповідача про його перебування на тимчасово неконтрольованій території.

Зазначені відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України жодним чином не перешкоджали ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» проводити виплати заробітної плати ОСОБА_1

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність фінансування ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» з наведених у цих документах підстав, суду не надавалось.

Отже, твердження заявника про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які посилається Підприємство - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», подану представником Брицькою Наталією Володимирівною, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: