Ухвала суду № 65222369, 09.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/6312/16 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Провадження № 22-ц/778/933/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» про захист прав споживача, припинення дій, які порушують права споживача, примусове виконання обов'язку в натурі, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 20016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжгаз» про захист прав споживача, припинення дій, які порушують права споживача, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року позовну заву визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених ч. 2 ст. 121 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою судді Сагайдак О.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Процедура пред'явлення позову та відкриття провадження у справі регулюється главою 2 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Вимоги до форми і змісту позовної заяви визначені у статті 119 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Згідно з ч. 5 зазначеної статті до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Зазначеним вимогам судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_3, визнаючи її неподаною та повертаючи заявнику, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 необхідно було сплати судовий збір за її подання, однак у наданий строк він недоліки усунув частково, а саме, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 580 грн., коли до заяви має бути додано дві квитанції про сплату судового збору по 551, 20 грн., оскільки позов з яким звернувся позивач містить вимогу немайнового та майнового характеру.

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Запоріжгаз» про захист прав споживача, припинення дій, які порушують права споживача, примусове виконання обов'язку в натурі, стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Однак, із зазначених підстав заявник не звільняється від сплати судового збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір", то саме правові приписи, закріплені в наведеному законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених у статті 5 цього Закону.

За змістом змін до статті 5 Закону України "Про судовий збір", які прийняті пізніше, ніж Закон України "Про захист прав споживачів", убачається, що з 01 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному Закону, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Натомість, залишаючи позовну заяву без руху та надаючи строк для усунення недоліків, суд першої інстанції в ухвалі судді від 29 вересня 2016 року не зазначив, яку саме суму судового збору повинен сплатити позивач.

На виконання ухвали судді від 29 вересня 2016 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 580 грн., тобто позивач сам визначив суму судового збору на власний розсуд.

За таких обставин, не зазначивши в ухвалі від 29 вересня 2016 року, яку саме суму судового збору повинен сплатити позивач, суддя дійшов передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу, постановивши ухвалу з порушенням норм процесуального права

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала судді першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315 ,317, 319 ЦПК України , колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2016 року у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: