Ухвала суду № 65221230, 15.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9621/16-ц

У х в а л а

Іменем України

"15" червня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління юстиції м. Києва в інтересах Десятої державної нотаріальної контори м. Києва, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності на частку в спадковому майні, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог пунктів ч. 2 та ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити серед іншого: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

В роз'ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Розглянувши позовну заяву, вважаю, що вона не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, оскільки позивачем не конкретизовано в порядку спадкування за ким із спадкодавців позивач просить визнати за ним право власності на 3/8 частки квартири.

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України. Зокрема, частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів. Це положення визначено й ч. 1 ст. 15 ЦК України.

В п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що саме нотаріуси видають свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з положеннями ст. ст. 66, 67 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є Постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину тощо).

Спадкоємець, який виявив бажання прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ст.1268-1270 ЦК України).

Разом з тим, як убачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до нотаріуса із заявою «для відкриття спадщини», проте згідно ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а не внаслідок подання заяви.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що державним нотаріусом було повідомлено позивача про заведення спадкової справи приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., отже позивач вразі виявлення ним бажання щодо прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, вправі звернутися до нотаріуса, яким заведено спадкову справу, із заявою про прийняття спадщини у визначені законом строки, однак згідно позовної заяви, позивачем на час звернення до суду з даним позовом таке його право ще не реалізовано. Отже позовні вимоги про визнання права власності є передчасними.

Крім того, позовна заява не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, оскільки не містить ціни позову та ч. 5 ст. 119 ЦПК України.

При подачі позовної заяви позивачем сплачений судовий збір в сумі 3000,00грн., розмір якого не відповідає вимогам ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України та Закону України „Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI (зі змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і Кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача.

Відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається - у позовах про право власності на нерухоме майно, - дійсною вартістю нерухомого майна.

У відповідності до статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119, 120, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, позивачам необхідно в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви надати в письмовому вигляді позовну заяву із викладенням конкретизованих позивних вимог щодо зазначення особи, в порядку спадкування за якою позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування, зазначенням обґрунтування порушення прав позивача з посиланням на докази наявності Постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та надати документи, що підтверджують дійсну вартість зазначеного у позові спірного майна - 3/8 частки квартири та документ, що підтверджує доплату судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», виходячи з дійсної вартості цього майна (вразі не охоплення сплаченою позивачем сумою судового збору відповідного відсотка вартості майна).

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління юстиції м. Києва в інтересах Десятої державної нотаріальної контори м. Києва, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання права власності на частку в спадковому майні - залишити без руху та запропонувати позивачу в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: