Рішення № 6521957, 30.10.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2009 Справа № 9/133-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Нікітенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрал Плюс”, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Індустріальна скляна компанія”, м. Херсон

про стягнення 55740,55 грн.

За участю представників сторін:

позивача - не прибув

відповідача - не прибув

          Позивач 01.09.2009р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 55740 грн.55 коп. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №1401 від 14.01.2009р. з якої: 50708,77 грн. сума основного боргу з урахуванням інфляції, пеня в розмірі 5031 грн. 78 коп. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

          Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на умови договору №1401 від 14.01.2009р., документальні докази-видаткові накладні на товар, довіреності на отримання товару, положення ст.ст.526, 530, 611, 614, 625 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232, 234 ГК України.

          Відповідач у письмовому відзиві від 13.10.2009р. на позовну заяву позовні вимоги не визнає та стверджує, що у позивача відсутні підстави щодо стягнення заборгованості за договором поставки від 14.01.2009р. №1401 оскільки, за переконаннями відповідача, він є неукладеним, так як сторони не підписували специфікацій до нього, у зв”язку з чим, відповідач вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо таких істотних умов як: обсяг, кількість, марка, ціна, та ассортимент партій товару.

          Факт поставки товару відповідач у відзиві не заперечує, але стверджує, що позивачем не направлялася на його адресу вимога про оплату товару, в порядку, передбаченому ч.2 ст. 530 ЦК України.

Претензія від 14.07.2009р., за доводами відповідача, не може вважатися належною вимогою в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України, оскільки в ній вимагається від відповідача належне виконання зобов”язань за договором №1401 від 14.01.2009р. в рамках якого сторони не вчиняли жодних юридично значимих дій і який, на думку відповідача, є неукладеним.

Нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних відповідач вважає безпідставними, оскільки відсутня вина відповідача. Розмір неустойки, зокрема, пені, має встановлюватися договором, а поставка була здійснена у позадоговірному порядку тому відсутні підстави для її нарахування.

Представники позивача проти доводів відповідача заперечують та звернули увагу суду на ту обставину, що 3% річних відповідачу не нараховувались взагалі.

У судовому засіданні 13.10.2009р. представником позивача подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованістьу сумі 57023,16 грн. із якої: 48035,80 грн. –основний борг, 6441, 44 грн.- пеня, 2545,92 грн. –інфляційні збитки.Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          Ухвалою суду від 13.10.2009р. розгляд справи було відкладено та зобов”язано відповідача надати відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, дану вимогу суду відповідач не виконав. За таких обставин, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 ГПК України.

          У судовому засіданні 27.10.2009р. позивач підтримав позов за збільшеним розміром позовних вимог та подав суду доповнення до позовної заяви в якому заперечує проти відзиву відповідача. Також представником позивача надано до матеріалів справи копію гарантійного листа відповідача від 19.02.2009р. про поставку товару, та гарантію його оплати.Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

          У судовому засіданні 27.10.2009р. оголошувалась перерва до 12 год .00 хв., з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

          У судове засідання 30.10.2009р. представники сторін не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили.

          Дослідивши матеріали справи, суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

          Матеріали справи свідчать, що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Юрал Плюс” та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством “Індустріальна скляна компанія” виникли цивільно-правові зобов”язання на підставі ст. 11 ЦК України.

          14.01.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1401.

Згідно умов розділу 1, 2 та 3 даного договору сторони погодили його предмет, умови і строки поставки, ціну і порядок розрахунків.

Положеннями розділу 1 договору сторони визначили, що постачальник- позивач зобов”язаний поставити відповідачу-покупцю, а відповідач зобов”язується прийняти та оплатити плівку Стретч-плівку (для механічного обгортання), стрічку п/пропіленову, захисний куток і скоби С-16.

          Оплата товару здійснюється по факту поставки напротязі 20 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

          Положеннями п.2.5 договору сторони обумовили перелік документів, які надаються постачальником-позивачем з кожною партією товару.

          На виконання умов договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 65035 грн. 80 коп.

          Але відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов”язання за договором, у зв'язку з чим , станом на 01.09.2009р. його заборгованість перед позивачем становить 48035 грн. 80 коп., що підтверджується належними документальними доказами (а.с. 8-13).

Положеннями п. 5.2 договору поставки від 14.01.2009р. сторони обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки, від простроченої суми.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач 14.07.2009р. за вих. №1407/1 звертався до відповідача з претензією про сплату боргу, яку відповідач залишив без відповіді та реагування.

          Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов”язання та підстави його виникнення. Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

          Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Положеннями ст.625 ЦК України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

          У судовому засіданні 13.10.2009р. представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованістьу сумі 57023,16 грн. із якої: 48035,80 грн. –основний борг, 6441, 44 грн.- пеня, 2545,92 грн. – інфляційні збитки.Дану заяву суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи, оскільки вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

          Станом на час вирішення спору в суді основний борг відповідача перед позивачем за поданим позовом становить 48035 грн. 80 коп., доказів її сплати відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в сумі 48035 грн. 80 коп. та 2545,92 грн. – інфляційних збитків обгрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

При перевірці правильності розрахунку пені суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем наведено розрахунок пені за 200 календарних днів на суму 6441 грн. 41 коп., у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. Тобто, позивачем завищено розрахунок пені на 18 календарних днів. Таким чином, пеня із розрахунку шести місяців за даним позовом становить 5955 грн.82 коп.

          Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 56537 грн. 54 коп.

Суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на положеннях чинного законодавства. Підстави для визнання договору поставки №1401 від 14.01.2009р. неукладеним – відсутні.

Понесені позивачем витрати зі сплати Державного мита в сумі 565 грн. 37 коп.(1% від суми задоволених позовних вимог) та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

У судовому засіданні суд постановив повний текст рішення.

          На підставі викладеного, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625,655 ЦК України керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                         В И Р І Ш И В :

          1. Позовні вимоги задовольнити частково.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Індустріальна скляна компанія” (73050, м. Херсон, пров. Янтарний, 2, код ЄДРПОУ 35568570 п/р 26007310053001 в ХФ АБ “Південний” МФО 352640) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрал Плюс” (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Ляшко-Попеля, 13, код ЄДРПОУ 33185203, п/р 26008050301732 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) заборгованість в сумі 48035 грн.80 коп. – основний борг, 5955 грн. 82 коп.- пеня, 2545 грн. 92 коп. – інфляційні збитки, 565 грн. 37 коп. Державного мита та 236 грн.00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог – відмовити.

          4.Копію рішення надіслати сторонам по справі.

          5.Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста