Рішення № 6521909, 28.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2009 р. Справа № 57/246-09

вх. № 7904/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Скрипка Л.В., довір. № 02-04/198 від 21.04.2009 року відповідача - Щогольський О.О., довір. б/н від 15.05.2009 року

розглянувши справу за позовом АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" м. Харків

до ПБК "Прогрес", м. Харків

про розірвання договору кредиту та стягнення 1403703,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Харківської філії (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ПБК „Прогрес”, в якій просить суд: достроково розірвати Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року у зв'язку з неналежним виконанням його відповідачем. На задоволення вимог позивача за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року у розмірі 1 403 703,16 грн.., звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ.В-3 загальною площею 908,9 кв.м що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев'ять) та належить Відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 22 квітня 2005 року ВК Харківської міської Ради, розпорядження № 9666 від 22.04.2005 року , право власності зареєстроване Харківським міським бюро технічної інвентаризації 26.04.2005 року, реєстраційний номер 10348514, номер запису 3020 в книзі 1. Визначити у рішенні спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом передачі Відповідачу (Іпотекодержателю) права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку”. Зобов'язати Проектно-будівельний концерн “Прогрес” звільнити займані приміщення, передати АКБ „Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.

Окрім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20 жовтня 2009 року о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2009 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів.

23 жовтня 2009 року позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України через канцелярію господарського суду Харківської області надано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 26258), в якій позивач просить суд прийняти уточнення до позовної заяви до розгляду, достроково розірвати договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року, в зв’язку з неналежним виконанням його відповідачем, на задоволення вимог позивача за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №811/7/3-001 від 25 січня 2007 року у розмірі 1403703,16 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю літ. В -4 загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, провул. Дубового, 9 шляхом визнання права власності, визнати за позивачем – АКБ СР «Укрсоцбанк» право власності на нежитлову будівлю літ. В-4 загальною площею 1367,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, провул. Дубового, 9, зобов’язати Комунальне підприємство зареєструвати право власності АКБ СР «Укрсоцбанк» на нежитлову будівлю літ. В-4 загальною площею 1367,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, провул. Дубового, 9 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, зобов’язати відповідача – Проектно-будівельний концерн «Прогрес» звільнити займані приміщення та передати їх позивачу - АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії одночасно з актом приймання-передачі нежитлових будівель, ключі від предмету іпотеки та податкову накладну, також позивач просить покласти судові витрати на позивача.

Розглянувши зазначену заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням..

У призначеному судовому засіданні 28 жовтня 2009 року представник позивача позов, з урахуванням уточнень, підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач позовні вимоги визнає, через канцелярію господарського суду Харківської області надав відзив на позовну заяву (вх. № 24483), в якому заборгованість у сумі 1 403 703,16 грн. визначає, в частині задоволення вимог позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі позивачу права власності на нього, вважає за необхідне розглянути питання у судовому засіданні.

28 жовтня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26659 ), в якому рада зазначає, що проти визнання права власності заперечує та просить суд розглядати зазначену справу за наявними матеріалами та без участі представника Харківської міської ради.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2007 року між позивачем – Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та відповідачем – Проектно-будівельним концерном «Прогрес» було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) зобов’язується надати позичальнику (відповідачу у справі) у тимчасове користування на умовах забезпеченості грошові кошти для поповнення обігових коштів в межах максимального ліміту заборгованості 2700000,00 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 22 січня 2010 року із сплатою 19,5 % річних та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до договору.

Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Пунктом 2.6, 2.7 кредитного договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360), при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Пунктами 3.2.4, 3.2.6,3.2.7, 3.2.8 кредитного договору передбачено право кредитора вимагати проведення повної та часткової заміни засобів забезпечення зобов’язань та/або надання позичальником (відповідачем) або третьою особою додаткових засобів забезпечення виконання зобов’язань за цим договором або вимагати повернення кредитору (позивачу) частини або всієї існуючої суми заборгованості за траншами кредиту, сплати процентів за користування траншами кредиту, комісії та можливих штрафних санкцій в повному обсязі, протягом п’яти робочих днів з дня отримання вимоги кредитора; вимагати повернення, протягом трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, раніш наданих траншів кредиту, сплати процентів, комісій можливих санкцій у разі невиконання позичальником (відповідачем) вимог кредитного договору щодо заміни засобів забезпечення, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за кредитом у разі неповернення позичальником (відповідачем) кредиту або окремого його траншу.

Додатком № 1 до кредитного договору сторони погодили тарифи та послуги банку, пов’язані з наданням кредиту за пакетом «кредит - фіксований».

Додатковою угодою № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року, підписану сторонами 16.12.2008 року були змінені межи максимального ліміту заборгованості позичальника (відповідача) за кредитом до 1470500,00 грн., проценти річних за кредитом до 24% та комісій.

Додатком № 1 до Додатковою угодою № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року сторонами був погоджений графік погашення кредиту.

Позивач виконав вимоги щодо умов Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року, у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання позичальником (відповідачем) зобов'язань за кредитним договором на виконання пункту 1.3.1 кредитного договору, 25 січня 2007 року між АКБ СР «УКРСОЦБАНК» (позивачем у справі) та ПБК «Прогрес» (відповідачем у справі) був укладений іпотечний договір № 811/07/4-001, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 205 (далі – Іпотечний договір ), відповідно до умов якого іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення зобов’язань, що випливають із пункту 1.3.1 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю літ.В-3 загальною площею 908,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять) та належить Відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 22 квітня 2005 року ВК Харківської міської Ради, розпорядження № 9666 від 22.04.2005 року, право власності зареєстроване Харківським міським бюро технічної інвентаризації 26.04.2005 року, реєстраційний номер 10348514, номер запису 3020 в книзі 1.

У відповідності до п. 4.6. іпотечного договору позивач (Іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач, починаючи з березня 2009 року несвоєчасно сплачує відсотки за користування кредитом, а з червня 2009 року фактично припинив погашати відсотки за користування кредитом, починаючи з травня 2009 року відповідач не погашає транші за Кредитом .

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2009 року на виконання умов кредитного договору відповідачу (вих. №11.2.1/67-3664) направлялась лист – претензія про дострокове повернення непогашеного залишку за кредитом та вимогою сплати відсотків по ньому, проте зазначена вимога залишилися без відповіді, позичальник (відповідач) заборгованість не сплатив.

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» позивачем вручено відповідачу, повідомлення (вих. №11.4.1-01/67- 3665 від 12.08.2009 року) про порушення основного зобов’язання з вимогою його виконання протягом 30 днів, та попередження про те, що у разі невиконання вимоги банком (позивачем у справі) буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначене повідомлення було отримано 12.08.2009 року, про що свідчить відмітка відповідача, проте після спливу 30- денного терміну вимога банку (позивачу у справі) залишена без належного реагування.

Позивач, керуючись п. 3.2.6, 3.2.7 Договору кредиту, звернувся до Господарського суду Харківської області про дострокове розірвання Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року та про звернення стягнення на предмет іпотеки : нежитлову будівлю літ.В-4, загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять) шляхом визнання права власності за Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (позивачем у справі).

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Додатковою угодою № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року, підписану сторонами 16.12.2008 року були змінені межи максимального ліміту заборгованості позичальника (відповідача) за кредитом до 1470500,00 грн., проценти річних за кредитом до 24% та комісій.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін кредит не повернув, відсотки за користування ним не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

У відповідності до розрахунку суми заборгованості по Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року станом на 07.09.2009 року загальна сума боргу відповідача перед позивачем АКБ “Укрсоцбанк” (позивача у справі) складає 1 403 703,16 грн. грн. 16 коп., з яких строкова заборгованість за кредитом - 740 962,36 грн., прострочена заборгованість за кредитом - 538717,13 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 106111,69 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом такими, що прострочив виконання зобов’язання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього: по кредиту у сумі 1279679,49 грн. та по відсоткам по ньому у сумі 106111,69 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по договору відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього та не надав документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 1279679,49 грн. по кредиту та 106111,69 грн. по відсоткам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, та така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 4.2 кредитного договору, у разі прострочення позичальником (відповідачем) строків сплати процентів та комісій, визначених договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник (відповідач) сплачує кредиторові (позивачу) пеню у розмірі 1% в національній валюті Україні від несвоєчасно сплаченій суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення неповернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 17911,98 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 17911,98 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 17911,98 грн.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодо сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 3. ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.

Враховуючи порушення з боку відповідача умов договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього та вимог діючого законодавства, суд вважає, що на підставі встановлених матеріалами справи обставин та наведених норм права є усі підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо розірвання Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року.

Що стосується вимог позивача про звернення стягнення на майно, що належить відповідачу шляхом визнання права власності за Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (позивачем), суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. З Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку" , за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено та не спростовано у судовому засіданні відповідачем, що починаючи з травня місяця 2009 року відповідач припинив сплату заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до умов п. 1.1 іпотечного договору, Відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку Позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю літ.В-3 загальною площею 908,9 кв.м що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять) та належить Відповідачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 22 квітня 2005 року ВК Харківської міської Ради, розпорядження № 9666 від 22.04.2005 року, право власності зареєстроване Харківським міським бюро технічної інвентаризації 26.04.2005 року, реєстраційний номер 10348514, номер запису 3020 в книзі 1.

У відповідності до п. 4.6. іпотечного договору Позивач (Іпотекодержатель) за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання».

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобов’язань за кредитним договором, які визначаються на момент фактичного задоволення.

Як було встановленовище, сумарна заборгованість за кредитним договором становить 1403703,16 грн.

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотеко держателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Пунктами 3.2.4, 3.2.6,3.2.7, 3.2.8 кредитного договору передбачено право кредитора вимагати проведення повної та часткової заміни засобів забезпечення зобов’язань та/або надання позичальником (відповідачем) або третьою особою додаткових засобів забезпечення виконання зобов’язань за цим договором або вимагати повернення кредитору (позивачу) частини або всієї існуючої суми заборгованості за траншами кредиту, сплати процентів за користування траншами кредиту, комісії та можливих штрафних санкцій в повному обсязі, протягом п’яти робочих днів з дня отримання вимоги кредитора; вимагати повернення, протягом трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, раніш наданих траншів кредиту, сплати процентів, комісій можливих санкцій у разі невиконання позичальником (відповідачем) вимог кредитного договору щодо заміни засобів забезпечення, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за кредитом у разі неповернення позичальником (відповідачем) кредиту або окремого його траншу.

В зв’язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов’язань відповідно ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.6. Іпотечного договору позивач за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань. Відповідач підписом під договором іпотеки підтвердив право позивача прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок погашення забезпечених іпотекою зобов’язань.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що має фінансові труднощі та заборгованість перед позивачем. У зв’язку з цим, існує реальна загроза неможливості одержання позивачем заборгованості грошовими коштами. Також у відзиві на позов відповідач повідомляє, що ставить питання щодо визнання права власності позивача на майно відповідача на розсуд суду.

Судом встановлено та не спростовано відповідачему судовому засіданні, що позивачу не повертається заборгованість починаючи з травня місяця 2009 року.

На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» позивачем було вручено відповідачу повідомлення за вих. №11.4.1-01/67- 3665 від 12.08.2009 року про порушення основного зобов’язання з вимогою його виконання протягом 30 днів, та попередження про те, що у разі невиконання вимоги банком (позивачем) буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Зазначене повідомлення було отримано 12.08.2009 року, про що свідчить відмітка відповідача, проте після спливу 30-денного терміну вимога банку (позивача) залишена без належного реагування.

Згідно ст. 37 Закону “Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання".

Для реалізації вказаної норми згідно статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в переліку документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є договори про іпотеку.

Реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5. В переліку правовстановлюючих документів на підставі яких реєструється право власності на нерухоме майно якого не міститься іпотечний договір, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на прийняття у власність предмету іпотеки, безпосередньо на підставі іпотечного договору.

У відповідності до ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: п. 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Нормами ст. ст. 179,181 Цивільного кодексу України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. До нерухомих речей належать об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Ст. 1 Закону «Про іпотеку» визначено, що нерухомість є предметом іпотеки, відповідно, об’єкт незавершенного будівництва в побудованій частині є предметом іпотеки як нерухомість.

Проте, відсутність реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва не є перешкодою для його безпосередньої іпотеки.

Частиною другою статті 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору. Об’єкт незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстровано, не виключений із цивільного обороту (ст. 178 Цивільного кодексу України) та може бути відчужений без реєстрації на нього права власності.

Згідно статті 5 Закону України «Про іпотеку» обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомості, а саме: нежитлової будівлі літ.В-3 загальною площею 908,9 кв.м що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять). Зазначена будівля є власністю Відповідача -1 згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 22 квітня 2005 року ВК Харківської міської Ради, розпорядження № 9666 від 22.04.2005 року, право власності зареєстроване Харківським міським бюро технічної інвентаризації 26.04.2005 року, реєстраційний номер 10348514, номер запису 3020 в книзі № 1. Відповідачем підтверджено документально факт виконання робіт по реконструкції нежитлової будівлі літ. В-3 загальною площею 908,9 кв.м , в нежитлову будівлю літ. В-4, загальною площею 1367,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9. Вартість предмету іпотеки, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, наданого 23 січня 2007 року Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 13311984 становить 3089,06 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій розташовано нежитлову будівлю літ.В-4, загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять), орендується відповідачем на підставі Договору земельної ділянки від 10 грудня 2004 року.

У відповідності до п.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, також у відповідності до п. 2 зазначеної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача умов договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25.01.2007 року з урахуванням додаткових угод до нього та вимог діючого законодавства та наявності правових підстав для задоволення позову, з урахуванням наданих уточнень, в частині дострокового розірвання кредитного договору, на задоволення вимог позивача за кредитним договором звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки, в зв’язку з чим також в частині передачі предмету іпотеки позивачу за актом прийому-передачі.

В решті заявлених вимог зобов’язання Комунального підприємства «Харківське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності за позивачем на нежитлову будівлю літ. «В-4», загальною площею 1367,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, провул. Дубового 9 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

В свою чергу, частина 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову, якщо в одній позовній заяві об’єднано кілько позовних вимог, слід викласти зміст кожної позовної вимоги, якщо позов подано до кількох відповідачів , то в позовній заяві треба вказати зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги можна пред’явити тільки до відповідача (відповідачів), проте відповідачем у даній справі є Проектно-будівельний концерн «Прогрес», відповідних ухвал щодо залучення відповідачами Харківської міської ради та бюро технічної інвентаризації у справі в порядку статті 24 Господарського процесуального кодексу України судом не виносилось, натомість ні Харківська міська рада, ні бюро технічної інвентаризації не є сторонами, ні третіми особами у даній справі, тому суд відмовляє в цієї частині позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Достроково розірвати Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”, в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” (рахунок №37392805990001 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014) та Проектно-будівельним концерном Прогрес» (Ідентифікаційний код 24344247, Юридична адреса: м. Харків-61003, Провулок Ів. Дубового,5 буд . 9-В, п/р 26002811662130 в Кіровському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО351016);

На задоволення вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”( рахунок №37392805990001 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014) за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 811/7/3-001 від 25 січня 2007 року у розмірі 1 403 703,16 грн. ( один мільйон чотириста три тисячі сімсот три ) грн. 16 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки : нежитлову будівлю літ.В-4, загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять) шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Визнати за Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК"” ( рахунок №37392805990001 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014) право власності на нежитлову будівлю літ.В-4, загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять)

Зобов’язати Проектно-будівельний концерн «Прогрес» (код ЄДРПОУ 24344247, Юридична адреса: м. Харків-61003, Провулок Ів. Дубового,5 буд .9-В, п/р 26002811662130 в Кіровському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО351016) звільнити займані приміщення у нежитловій будівлі літ.В-4, загальною площею 1367,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Дубового, 9 (дев’ять), передати АКБ „Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.

Стягнути з Проектно-будівельного концерна «Прогрес» (код ЄДРПОУ 24344247, адреса: м. Харків-61003, Провулок Ів. Дубового,5 буд . 9-В, п/р 26002811662130 в Кіровському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО351016) судові витрати в розмірі, в тому числі 17211,09 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення підписано 30 жовтня 2009 року

справа № 57/246-09