Ухвала суду № 65217908, 09.03.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Яремка В.В.

секретар: Окармус О.М.

за участю: заявника - ОСОБА_1, державного виконавця - Винничук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Винничук О.М. про закінчення виконавчого провадження та на розрахунок заборгованості по аліментах, за апеляційною скаргою Косівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернулася до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Винничук О.М. про закінчення виконавчого провадження та на розрахунок заборгованості по аліментах.

Вказувала на те, що 22 серпня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №48617594) щодо стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 300 грн. щомісячно на кожну дитину згідно виконавчого листа №2-631/2010, виданого 22 листопада 2010 року Вижницьким районним судом.

Дана постанова винесена у зв'язку з тим, що державним виконавцем з'ясовано, що боржник працевлаштований в територіальному медичному об'єднанні «Психіатрія» у м.

________________________

№22-ц/794/210/17 Головуючий у 1 інстанції: Кириляк А.Ю.

Категорія: 81 Доповідач: Литвинюк І.М.

Києві (Подільський район, вул. Фрунзе, буд. 103а) та отримує зарплату. В с. Шепіт Косівського району боржник зареєстрований, але не проживає. Саме тому виконавчий лист було направлено за належністю по місцю працевлаштування боржника. При цьому, державним виконавцем визначена і сума заборгованості по аліментах станом на 31 липня 2016 року у розмірі 400 грн.

Вважає, що дана постанова є незаконною, оскільки саме стягувачу належить право вибору, де буде виконуватися рішення суду. Місце проживання боржника зареєстроване у с. Шепіт Косівського району. Боржник на цій території, а саме у АДРЕСА_1, має нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, тому і виконання рішення суду має виконуватися РВ Косівського ДВС.

Відповідно до листа Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01 липня 2015 року №Д-1710 станом на 01 червня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 перед нею по сплаті аліментів становила 6 552 грн. З 01 червня 2015 року заборгованість боржника по аліментах зросла і станом на дату винесення оскаржуваної постанови становила не менше ніж 6952грн. (6552+400). На час перебування справи на виконанні у Косівському РВ ДВС боржником сплачувалися лише поточні платежі, а заборгованість зовсім не погашалася, а навпаки по поточних платежах виникла заборгованість у розмірі 400 грн..

Просила визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 серпня 2016 року, винесену головним державним виконавцем Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Винничук О.М., а також визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 серпня 2016 року за №ВП 48617594, винесену головним державним виконавцем Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Винничук О.М..

Визнано незаконним та скасовано розрахунок заборгованості по аліментах.

На дану ухвалу Косівський РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні скарги.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, оскільки боржник працює в іншій місцевості, куди за належністю направляється виконавчий лист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 належить 1/2 частка спадкового майна, а саме дерев'яного будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в с. Шепіт Косівського району, а тому виконавчі дії можуть проводитьсь за місцезнаходженням його майна. Крім того, заявниця не зверталася із заявою до ДВС про направлення виконавчого листа за місцем роботи боржника.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебував виконавчий лист 2-631/2010 від 22 листопада 2010 року, виданий Вижницьким районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 600 грн., щомісячно на утримання двох дітей до досягнення ними повноліття.

Оскільки боржник був працевлаштований у ТМО «Психіатрія» у м.Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, виконавче провадження було направлено на виконання в Подільське РВ ДВС м. Києва.

Згідно заяви стягувача від 03 березня 2015 року, адресованої начальнику Подільського РВ ДВС у м. Київ, ОСОБА_1 просила направити виконавчий лист за місцем реєстрації боржника.

03 вересня 2015 року держаним виконавцем відділу ДВС Косівського РУЮ Винничук О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 грудня 2008 року ОСОБА_3 видано свідоцтво на 1/2 частину спадкового майна, що знаходиться в с.Шепіт, а саме: житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки.

22 серпня 2016 року головним державним виконавцем Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Винничук О.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП №48617594) щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 300 грн. щомісячно на кожну дитину згідно виконавчого листа №2-631/2010, виданого 22 листопада 2010 року Вижницьким районним судом на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та визначено суму боргу 400 грн..

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 3.16. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за N 489/20802 (далі - Інструкція) (в редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій), у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акта про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності. У документах виконавчого провадження, що надійшли за належністю з іншого органу ДВС, може бути виправлено граматичні чи арифметичні помилки (в порядку, встановленому Законом) державним виконавцем, який здійснює виконання відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_1, місцезнаходженням його майна є також Косівський район, с. Шепіт, однак місцем роботи є Подільський район м. Київ. На час перебування на виконанні та направленні виконавчого листа за місцем працевлаштування у ВДВС Подільського РУЮ у м.Києві, у боржника існувала заборгованість по аліментах в сумі 6552,00 грн., що не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не зверталася до виконавчої служби із заявою про направлення виконавчого листа за місцем роботи боржника, однак державним виконавцем без зазначення проведених виконавчих дій винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано виходив з того, що державний виконавець не здійснив усіх, передбачених законом, дій щодо примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів та неправомірно закінчив виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», дійшовши помилкового висновку про направлення виконавчого документа на виконання за місцем працевлаштування боржника, не звернувши увагу на те, що право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, належить стягувачу.

Крім того, в судовому засіданні першої інстанції, а також в адресованій апеляційному суду заяві боржник ОСОБА_3 вказував на те, що буде самостійно сплачувати аліменти і не заперечує, щоб виконавчий лист перебував на виконанні в Косівському районі Івано-Франківської області.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

При цьому, судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 312 ЦПК України ухвала не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 307, п.1 ч. 2 ст. 312, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Косівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відхилити.

Ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: