Ухвала суду № 65217396, 28.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/1833/17 Головуючий 1 інст. Нечипоренко І.М.

Справа № 619/3819/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бровченко І.О.,

суддів Швецової Л.А., Малінської С.М.,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватного нотаріуса ІМНО ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватного нотаріуса ІМНО ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. До набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено ОСОБА_1 відчужувати у будь-який спосіб право власності на житловий будинок №29 по вул. Артема в м. Дергачі Дергачівського району Харківської області. Заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку №29 по вул. Артема в м. Дергачі Дергачівського району Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову шляхом арешту, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з таким висновком суду судова колегія погодитися не може, оскільки судом першої інстанції при вирішенні вказаного питання не в повному обсязі було зясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінює або скасовує ухвалу і постановляє нову ухвалу з розглянутого питання, якщо це питання вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову визначені законодавцем у ст. 152 ЦПК України.

Згідно вказаної правової норми позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення, які не передбачені цією процесуальною нормою, чи застосовано кілька видів забезпечення позову.

Проте, у будь-якому випадку види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову шляхом накладення арешту на житловий будинок № 29 по вул. Артема в м. Дергачі Дергачівського району Харківської області, суд першої інстанції взяв до уваги, що згідно копій договорів купівлі-продажу 30 квітня 2015 року між ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3на підставі довіреності, посвідченої 06 грудня 2013 року за реєстровим номером 696 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу 1/1000 та 999/1000 часток багатоквартирного пятиповерхового житлового будинку №29 літ. «А-5» по вул. Артема в м. Дергачі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати забороною вчиняти певні дії, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що будинок № 29 по вул. Артема в м. Дергачі Дергачівського району Харківської області на час звернення до суду з відповідним позовом належить ОСОБА_1 на праві власності.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року не може бути визнана законною, обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому судова колегія вважає за необхідне скасувати цю ухвалу районного суду, відмовивши в задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківського області від 19 грудня 2016 року скасувати, постановити нову.

У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий:

Судді -