Рішення № 6521652, 26.10.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.10.09           Справа № 15/240-09. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком”, м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Баєр Електро”, м. Суми

про стягнення 20 982 грн. 86 коп.

СУДДЯ                     Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кузик Ю.О., довіреність №237-10/09 від 23.10.2009р.

Від відповідача: Батраченко С.Н. - директор, паспорт серії МА №593857, виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України 20.01.1999р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 20 982 грн. 86 коп. заборгованості по договору поставки №144/09 від 16.02.2009р., а саме: 17 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2798 грн. 67 коп. пені, 377 грн. 42 коп. – 3% річних, 806 грн. 77 коп. інфляційних витрат.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засіданні суду усно пояснив, що основний борг визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

16.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №144/09, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, повинна відповідати замовленню та відображатись у розхідній накладній продавця, яка оформлюється сторонами при прийманні-здаванні кожної партії товару (п .2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна та асортимент товару обумовлюється сторонами у специфікації (додаток №1 до договору).

Згідно и. 5.6 договору, покупець проводить оплату за кожну прийняту партію товару на підставі даного договору та накладних протягом 14 календарних днів від дати поставки, шляхом переказу грошових коштів у безготівковій формі в національній валюті України (гривня) на розрахунковий рахунок продавця.

По видатковій накладній №6881 від 03.03.2009р. позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 29056 грн. 20 коп., за яку відповідач у встановлений у договорі строк розрахунок повністю не провів, розрахувався лише частково в розмірі 12056 грн. 20 коп.

У вищезазначеній накладній було вказано, що підставою поставки є договір №144/09 від 16.02.2009р.

Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною, на якій міститься підпис представника відповідача та відбиток печатки підприємства, а також актом звірки за період з 01.01.2009р. по 19.06.2009р., відповідно до якого станом на 19.06.2009р. заборгованість відповідача складала 24000 грн. 00 коп. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с. 13-15).

Крім цього, факт отримання товару в судовому засіданні відповідачем не заперечувався.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, розрахувався лише частково, і залишок заборгованості по основному боргу склав 17 000 грн. 00 коп., позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Вказана заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи і визнається відповідачем.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу, а також не подано аргументованих заперечень щодо вимог позивача, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнані повністю, тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 17 000 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 2798 грн. 67 коп. за період 17.03.2009р. по 16.09.2009р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.3 договору №144/09 від 16.02.2009р.

Так, відповідно до п. 6.3 договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, що зазначені в п. 5.6 договору, продавець має право нарахувати на протерміновану суму пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2798 грн. 67 коп. передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору позивач просить стягнути з відповідача 377 грн. 42 коп. – 3% річних за період з 17.03.2009р по 23.09.2009р. та 806 грн. 77 коп. інфляційних витрат за період з 17.03.2009р. по 23.09.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 377 грн. 42 коп. – 3% річних та 806 грн. 77 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Баєр Електро” (40021, м. Суми, вул. Кірова, 167, код 36334265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендком” (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21, код 32248796) 17 000 грн. 00 коп. основного боргу, 2798 грн. 67 коп. пені, 377 грн. 42 коп. – 3% річних, 806 грн. 77 коп. інфляційних витрат, 209 грн. 83 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 27.10.09р.