Рішення № 65215575, 28.02.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Провадження №2/425/850/15

Справа №425/1818/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Овчаренко О.Л.

при секретарі Гайворонській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що на підставі кредитного договору № б/н від 13.09.2010 р. відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач за кредитним договором свої зобов'язання не виконав, у звязку з чим станом на 30.04.2015 року має заборгованість за договором в сумі 20522,29грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 13290,48грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5578,37грн., заборгованості з пені та комісії за користування кредитом 200,00грн., штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., штрафу (процентна складова) 953,44грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір в сумі 243,60грн.

19.08.2015 року Рубіжанським міським судом Луганської області було ухвалено заочне рішення у даній справі, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 18868 грн. 85 коп., а також судові витрати у сумі 363 грн. 97 коп.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05.10.2016 року заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 19.08.2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Під час розгляду справи після скасування заочного рішення представником позивача було подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір№SAMDN50000052891185 від 13.09.2010 року, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 20522,29грн. за кредитним договором №SAMDN50000052891185 від 13.09.2010 року, яка складається з: заборгованості за кредитом 13290,48грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5578,37грн., заборгованості з пені та комісії за користування кредитом 200,00грн., штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., штрафу (процентна складова) 953,44грн., а також просить стягнути судовий збір в сумі 243,60грн. Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково представник позивача пояснив наступне. Що стосується неотримання взагалі відповідачем картки «Універсальна 55 днів», відсутності доказів про отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 13300,00 гривень, то останній згідно принципів ідентифікації, підписуючи анкету-заяву, погодився з Умовами та Правилами надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх банківських послуг, з тим, що його заява разом з памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами становлять договір про надання банківських послуг. Оформлення картки за ініціативою клієнта не потребує повторного заповнення анкети-заяви, здійснюється лише фотографування клієнта з карткою, що мало місце відносно відповідача. Користування відповідачем карткою «Універсальна 55 днів» беззаперечно підтверджується операціями про зняття та погашення заборгованості, а саме випискою по рахунку відповідача у 2014 та 2015 роках, поповнення картки через термінал самообслуговування, операціями договірного списання коштів для виплат у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Слушним і принциповим є зауваження, що досить активний рух коштів по банківських картках, в тому числі і по нібито не отриманій, списання коштів з іншої картки №26008053709973 (рахунок підприємця) та 9992222221363064635 (рахунок Бонус + саме в рахунок погашення заборгованості по кредитній картці «Універсальна 55 днів» відповідачем до банку жодного разу не оскаржувались. На підтвердження факту користування позичальником кредитними коштами та наявності невиконаних грошових зобовязань банком була надана виписка за кредитним договором, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не лише знімав грошові кошти, але й частково погашав заборгованість по кредиту, тобто вчинив дії, які свідчать про визнання заборгованості. Оскільки питання щодо підписання відповідачем договору не відноситься до предмету даного позову, наявність тверджень відповідача про те, що він нібито не підписував договір, не мають правового значення у даній справі. Окрім того, представник позивача пояснив, що особа має право спочатку звернутись за отриманням кредиту, а через деякий час отримати картку і користуватись нею. Так, 13.09.2010 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а 11.11.2011 року підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору №SAMDN50000052891185 та отримав картку строком дії до березня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, спочатку пояснював, що анкету-заяву від 13.09.2010 року можливо взагалі підписував не він, точно сказати не може. Згодом пояснив, що було таке, що він заповнював анкету-заяву у ПАТ КБ «ПриватБанк», але заповнивши її забрав і в банку не залишав, бо йому відмовили у видачі картки. Платіжну карту «Кредитка Універсальна «55 днів пільгового періоду» він в банку не отримував. У нього є в користуванні інші картки ПАТ КБ «ПриватБанк», але не та, за якою з нього позивач просить стягнути заборгованість. Довідку про умови кредитування від 11.11.2011 року він можливо і підписував, але вона стосується іншої карки, а не тієї, яку йому як зазначає представник позивача нібито видали в банку. Договір з таким номером, за яким позивач просить стягнути з нього заборгованість, він з банком не укладав. Позивач взагалі не надав доказів на підтвердження того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ним, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Було таке, що мали місце незаконні списання коштів з його, відповідача рахунків, але він з цього приводу не звертався в письмовій формі ані до позивача, ані до інших установ. З питання викрадення в нього картки або отримання іншою особою на його ім,я кредитної картки він також до відповідних органів не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пославшись на доводи, які викладені відповідачем в якості підстав для відмови в задоволенні позову. В подальшому в судове засідання не з,явилась, надала до канцелярії суду клопотання, в якому зазначила, що доводи та заперечення відповідача підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі. Звертає увагу суду та просить врахувати при вирішенні справи, що з наявних в матеріалах справи розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що у період з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року позивачем було нараховано штрафи за прострочку по кредиту на загальну суму 850 грн., з яких фактично погашено за рахунок платежів відповідача 650 грн. Однак, нарахування та стягнення штрафів по кредитним зобов,язанням після 14.04.2014 року громадянам, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року. Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. У відповідності доч.2 ст.639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі,вінвважаєтьсяукладеним з моменту наданняйому цієї форми,навіть якщозакономця формадля даноговидудоговоруне вимагається. Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК Українидоговоромприєднанняє договір,умови якого встановленіоднієюіз сторіну формулярах або інших стандартних формах, який можебути укладений лише шляхомприєднаннядругої сторони до запропонованогодоговору в цілому. Друга сторонанеможезапропонуватисвої умови договору.

Так, в матеріалах справи міститься копія анкети-заяви від 13.09.2010 р., яка підписана позичальником ОСОБА_1 і в якій зазначено, що «позичальник згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які йому були надані для ознайомленняв письмовому вигляді. Надалі позичальник підписався під своїми зобов'язаннями про те, що він зобов'язуєтьсявиконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися із іх змінами на сайті «ПриватБанку» (а.с.10). 11.11.2011р. ОСОБА_1 підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору №SAMDN50000052891185 (а.с.11). Первинно заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що анкета заява від 13.09.2010 року ним взагалі не підписувалась, але клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачем заявлено не було, хоча судом відповідачу було роз,яснено його право заявити таке клопотання. Заперечуючи проти позову відповідач згодом послався на те, що заповнивши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, він її забрав і в банку не залишав, бо йому відмовили у видачі картки. Такі посилання відповідача спростовуються тим, що копія анкети-заяви, яку забрав з його слів відповідач, є саме другим примірником такої анкети заяви, яка і залишилась у відповідача, а ще один примірник залишився у позивача, копія якого була надана разом з позовом.

Отже, зазначене вище спростовує доводи відповідача про те, що кредитний договір між ним та Банком не укладався. Таким чином, судом встановлено, що 13.09.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN50000052891185, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний ліміт первинно 11.11.2011 р. було встановлено в розмірі 300 грн., цього ж дня кредитний ліміт було збільшено до 7800 грн., 05.08.2013 року збільшено до 13000 грн., 28.08.2013 р. збільшено до 14000 грн., а 28.10.2014 року зменшено до 13300 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. (а.с.9). Стосовно посилань відповідача як на підставу для відмови в позові на неотримання ним взагалі кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і ненадання позивачем доказів зворотнього, слід підкреслити, що оформлення картки за ініціативою клієнта не потребує звернення з окремою заявою про видачу картки. У разі підписання особою довідки про умови кредитування їй видається кредитна картка та здійснюється лише фотографування клієнта з цією карткою, що мало місце по відношенню до клієнта ОСОБА_1 Так, факт отримання кредитної картки ОСОБА_1 11.11.2011 року підтверджується знімком екрана програмного забезпечення Банку, де міститься фотозображення ОСОБА_1 з отриманою ним кредитною карткою (а.с.148) Користування відповідачем кредитною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підтверджується операціями про зняття та погашення заборгованості, поповнення картки через термінал самообслуговування, операціями договірного списання коштів для виплат у відповідності з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що вбачається з виписки по рахунку відповідача (а.с.126-134). Окрім того, суд вважає такими, що заслуговують на увагу посилання представника позивача на те, що досить активний рух коштів по банківських картках, в тому числі і по нібито не отриманій відповідачем, списання коштів з іншої картки №26008053709973 (рахунок підприємця) та №9992222221363064635 (рахунок Бонус+) саме в рахунок погашення заборгованості по кредитній картці «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відповідачем до банку жодного разу не оскаржувалось. Доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано.

Не погоджуючись з позовом відповідач звертав увагу на те, що анкета - заява підписана 13.09.2010 р., але Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписана 11.11.2011р. Так, дійсно анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачем була підписана 13.09.2010 р. Кредитна карткане була видана, кредитний ліміт Банком не був встановлений. 11.11.2011р. ОСОБА_1 підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і в той же день кредитна картка була видана, Банком був встановлений кредитний ліміт.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що довідка про умови кредитування від 11.11.2011 року не має відношення до спірної карки, яку йому ніби то видали в банку, оскільки у нього є в наявності інші картки, які він отримував у ПАТ КБ «ПриватБанк». Такі доводи відповідача нічим не підтверджені, а з наявних матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості позивачем проводився відповідно до умов, зазначених у довідці про умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем 11.11.2011 року. Щодо посилань відповідача на те, що з виписки по рахунку вбачається, що в той час, коли він був відсутній в м.Рубіжне, кредитною карткою хтось користувався саме в цьому місті, суд зазначає, що такі обставини дійсно могли мати місце у разі, якщо відповідач зі своєї згоди передав кредитну картку іншій особі. Доказів тому, що кредитна картка вибула з його користування поза його волею, відповідач суду не надав. Таким чином, після встановлення зазначених вище обставин суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК Українизобов'язаннямє правовідношення,в якому одна сторона(боржник)зобов'язанавчинити на користьдругоїсторони (кредитора) певнудію (передати майно,виконати роботу, надати послугу, сплатити грошітощо) абоутриматися відпевної дії,а кредитормає правовимагативід боржника виконанняйогообов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.04.2015р. позичальник ОСОБА_1 в порушення умов договору належним чином не виконав свої договірні зобовязання, у встановлені строки суму кредиту не повернув, на даний час також ухиляється від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає. Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за кредитним договором складає - 18868,85 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 13290,48грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 5578,37грн., заборгованості з пені та комісії за користування кредитом 200,00грн., штрафу (фіксована частина) 500,00 грн., штрафу (процентна складова) 953,44грн. (а.с.7-8). Щодо вимог в частині стягнення комісії та пені в сумі 200,00грн., суд зазначає наступне. Вивчивши всі умови анкети-заяви ОСОБА_1, довідки про умови кредитування та положення Умов і правил надання банківських послуг, з якими погодився позичальник, суд вважає, що вказана сума є саме пенею, оскільки довідкою про умови кредитування передбачений розмір та порядок нарахування саме пені. Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь - якому з грошових зобовязань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.1.1.5.20 Умов та правил). Аналогічні умови зазначені у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем. Зазначеною довідкою про умови кредитування також передбачено нарахування пені. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, місто Рубіжне Луганської області віднесено до зазначеного переліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має зареєстроване місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке розташоване в зоні, де проводилась антитерористична операція. Отже суд приходить до висновку, що оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на нарахування штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року, тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафів слід відмовити, оскільки з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що пеня та штрафи нараховані після 14 квітня 2014 року. Окрім того, суд зазначає, що з виписки по рахунку відповідача вбачається, що у період з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року позивачем було нараховано штрафи за прострочку по кредиту на загальну суму 850 грн., з яких фактично погашено за рахунок платежів відповідача 650 грн., на що звернула увагу представник відповідача. При цьому представник позивача в судовому засіданні пояснив, що у виписці допущено помилку, не заперечує, що в зазначений період дійсно було нараховано 850 грн., з яких фактично погашено за рахунок платежів відповідача 650 грн., але це не штрафи, а пеня. Суд з урахуванням умов довідки про умови кредитування та положення Умов і правил надання банківських послуг погоджується з тим, що нарахована в період часу з 01.09.2014 року по 30.04.2015 року сума 850 грн., з якої фактично погашено за рахунок платежів відповідача 650 грн., є саме пенею. Тому вважає, що із розміру заборгованості по процентам за користування кредитом 5578,37 грн. слід вирахувати 650 грн. сплаченої відповідачем пені, яка була нарахована після 14.04.2014 року всупереч ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в сумі 4928,37 грн.

За таких обставин, з урахуванням порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо своєчасного і повного погашення заборгованості, ненадання відповідачем доказів про погашення заборгованості за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі - 13290,48 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 4928,37 грн., що утворилась станом на 30.04.2015 року, такими, що підлягають задоволенню. Всього сума до стягнення складає 18218,85 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлені. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 35 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014р., якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Згідно з пунктом 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір»інваліди ІІ групи звільнені від сплати судового збору. Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи (а.с.82), тому є особою, яка у відповідності до п. 9 ч. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнена від сплати судового збору. Отже, з урахуванням вимогЗакону України «Про судовий збір», ст.88 ЦПКта вищезазначених роз'яснень постанови Пленуму ВССУ на ОСОБА_1, який є інвалідом ІІ групи, не може бути покладений обов,язок щодо відшкодування витрат позивача, пов,язаних зі сплатою судового збору, а такі витрати мають компенсуватися за рахунок держави. Оскільки позов задоволено частково, при цьому понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням від 27.05.2015 року про сплату судового збору в сумі 243 грн. 60 коп., тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 216 грн. 26 коп. підлягають компенсації за рахунок держави шляхом зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у місті Рубіжному Луганської області повернути позивачу суму сплаченого судового збору в зазначеному судом розмірі. Відповідно до ст.79 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача до суду в газеті «Урядовий кур'єр» в розмірі 140 грн.

Керуючись ст.ст.5-11, 60, 79,88, 209, 212-215, 292 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, місцезнаходження: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, заборгованість за кредитним договором №SAMDN50000052891185 від 13.09.2010 року станом на 30.04.2015 року в сумі 18218 (вісімнадцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 85 копійок. Стягнути зОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, місцезнаходження: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, судові витрати у сумі 140 (сто сорок) гривень 00 копійок. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у місті Рубіжному Луганської області повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 64992919400002, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, адреса місця знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, сплачений ним на р/р 31211206700071, МФО 804013 судовий збір в сумі 216 (двісті шістнадцять) гривень 26 копійок, згідно платіжного доручення № ВООО7В0ТS8 від 27.05.2015 року, одержувач: УДКСУ у м. Рубіжне, 22030001, код 37904431, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Луганській області в м. Луганськ, код банку 804013; призначення платежу: Судовий збір, за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (до НОМЕР_1, ОСОБА_1), Рубіжанський міський суд Луганської обл., код ЄДРПОУ 05381449, п1.1. Оригінал платіжного доручення № ВООО7В0ТS8 від 27.05.2015 року знаходиться в матеріалах цивільної справи №425/1818/15-ц. У задоволенні решти позовних вимогвідмовити. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Л.Овчаренко