Ухвала суду № 65215158, 07.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 901/2156/12

Провадження № 22-ц/779/373/2017

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області за апеляційною скаргою Богородчанського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на ухвалу Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Богородчанського відділу ДВС Дидич І.П. у виконавчому провадженні №50353382, що полягає у неотриманні від уповноважених органів, установ та організації інформації щодо підстав набуття ОСОБА_4 транспортних засобів.

Зобов'язано старшого державного виконавця Богородчанського відділу ДВС Дидич І.П. витребувати інформацію щодо підстав набуття ОСОБА_4 транспортних засобів, які за ним зареєстровані.

Апелянт на дану ухвалу подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і підлягає скасуванню так як прийнята з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що згідно отриманого листа ОСОБА_2 від 15.04.2016 року державний виконавець Дидич І.П. була ознайомлена з виконавчим провадженням № 48159444 стосовно ОСОБА_4 та встановлено, що за останнім зареєстровано транспортні засоби, які оголошені в розшук постановою від 29.10.2015 року, також було направлено запит до ДП « Національні інформаційні системи» щодо наявності довіреностей на керування даними транспортними засобами. Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками по одному рішенню суду і по кожному із них відкрито виконавче провадження, то вищезазначені транспортні засоби, які у разі їх затримання та вилучення, будуть передаватися на реалізацію незалежно від того, чи набуті вони у шлюбі чи ні, про що ОСОБА_2 у відповідь на звернення від 15.04.2016 було повідомлено листом від 06.05.2016 № 02-35/980., а звертатися до суду щодо визначення їх частки є недоцільно.

Апелянт зазначає, що обґрунтування скарги базується на вимогах скаржника, які вже досліджувалися у суді першої та апеляційної інстанції і судами вже дана оцінка діям державного виконавця, а тому судом першої інстанції скаргу на бездіяльність державного виконавця необхідно було залишити без розгляду.

Також, апелянт вказує на те, що в ухвалі суду першої інстанції строки звернення не поновлені, а тільки зазначено судом, що це не може бути підставою для залишення скарги без розгляду через пропуск строку звернення, оскільки дії державного виконавця не вчинені до цього часу.

Тому апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця.

Вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа №901/2156/12, виданого відповідно до рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 10.01.2013 року, яке набрало законної сили 28.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 71910 грн., відсотків за користування позикою у сумі 4137,33 грн. та 763,90 грн. судового збору, державний виконавець Дидич І.П. 03.03.2016 року винесла постанову про відкриття виконавчого провадження. У межах вказаного провадження 15.04.2016 року ОСОБА_2 подав державному виконавцю заяву, у якій проінформував державного виконавця про те, що за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на два транспортні засоби. Оскільки ОСОБА_5 є дружиною останнього, то може мати право на частку у цьому майні. Тому звернувся з клопотанням про витребування відповідної інформації для встановлення правової природи права власності на автомобілі і вирішення питання про визначення частки ОСОБА_5 у майні подружжя.

За матеріалами виконавчого провадження судом було встановлено, що державний виконавець у межах виконавчого провадження №ВП50353382 вживала дій щодо розшуку та арешту майна боржника, забезпечення у інший спосіб виконання судового рішення.

Зокрема провела певні виконавчі дії за зареєстрованим місцем проживання боржниці, отримала інформацію про майнові права з відповідних державних реєстрів, накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно. За поданням державного виконавця ухвалою суду від 12.05.2016 року ОСОБА_5 обмежена у праві виїзду за межі України, а 05.05.2016 року за поданням державного виконавця Кузьмич Т.Д. оголошена судом у розшук.

Однак, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що державний виконавець не вчинила запити на предмет отримання інформації про яку просив стягувач. Зокрема, щодо належності транспортних засобів, які зареєстровані за її чоловіком, до спільного майна подружжя. Суд встановив, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані про майно, яке б належало боржниці, що могло призвести до повернення виконавчого листа без виконання, а це суперечитиме інтересам стягувача та меті і завданням виконавчого провадження.

Суд дав належну правову оцінку доводам відповідача, що представнику ОСОБА_2 ОСОБА_6 було відомо про відсутність зі сторони державного виконавця дій, яких домагався стягувач і раніше, тому дана обставина є підставою для залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. Такі доводи є хибними і суд вказав, що такі дії державним виконавцем не вчинені на час розгляду даної скарги судом, хоча на необхідність їх вчинення звернув увагу Апеляційний суд Івано-Франківської області суд в ухвалі від 22.09.2016 року.

Також, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача про те, що на час розгляду апеляційної скарги на депозит внесено відповідні кошти, тому рішення суду на користь скаржника фактично виконане, оскільки в суді першої інстанції такі дані були відсутні і дані докази не спростовують законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити в силі. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,311,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Богородчанського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області відхилити.

Ухвалу Богородчанського районного суду від 20 січня 2017 року залишити без зміни.

Стягнути з Богородчанського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ - 37952250, Банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, (МФО - 836014) 1600 грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурніцький

М.Д. Горейко