Ухвала суду № 65215014, 10.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2615/17

Провадження № 11-сс/779/66/2017

Категорія ст.183 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання Кравчук І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.02.2017 року матеріали щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №42015090000000059 від 24 квітня 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, за участю прокурора Балкового В.В.

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.02.2017 року задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 терміном на 59 ( пятдесят девять ) днів до 22 квітня 2017 року, з визначенням розміру застави в сумі 96000 ( девяносто шість тисяч ) гривень.

У разі внесення застави на підозрюваного покладено обовязки, передбачені ст.194 КПК України.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчий довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, а також те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш мякого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 покликається на порушення норм процесуального законодавства. Зазначає, що справа про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України вже розглядалася Долинським районним судом і постановою суду від 4 грудня 2014 року була направлена для проведення додаткового розслідування. При цьому раніше обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд було залишено без змін Такий запобіжний захід обирався відповідно до положень КПК України 1960 року, а тому міг бути змінений виключно в порядку, передбаченому даним законом.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Під час апеляційного розгляду прокурор заперечив доводи апеляційної скарги та зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з дотриманням положень КПК України і підстав для її скасування немає.

Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., прокурора про відхилення апеляційної скарги, зясувавши обставини та обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів, при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 слідчим суддею в повній мірі дотримано вимоги ст.ст.182, 183, 194 КПК України.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших ( альтернативних ) запобіжних заходів. ( правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні"Марченко проти України" ).

Цих вимог слідчим суддею дотримано.

Встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, один з яких є тяжким і санкцією якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Обговорюючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5В злочинів, колегія суддів зазначає, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Такі висновки колегії суддів ґрунтуються на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях, а саме:

1. П. 175 Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства).

2. П. 32 Рішення «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства) від 30 серпня 1990 року: «Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин.

Факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», «не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

3. П. 55 Рішення ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» «факти, що викликають підозру, не обов'язково повинні бути встановлені до рівня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу».

Обгрунтованим є висновок слідчого судді й про те, що у даному провадженні наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а застосування більш мякого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.

Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

З матеріалів вбачається, що хоча й справа про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України вже розглядалася Долинським районним судом і постановою суду від 4 грудня 2014 року була направлена для проведення додаткового розслідування, а раніше обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд було залишено без змін, однак в подальшому відомості про вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ст.135 КК України, були внесені 24.05.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань і досудове розслідування в подальшому проводилося за правилами Кримінального процесуального кодексу 2012 року. Тому і клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було подано та розглянуто слідчим суддею відповідно до вимог КПК України.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що на даний час обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 направлений на розгляд Долинського районного суду та на 14 березня 2017 року призначено підготовче судове засідання, під час якого відповідно до положень ч.3 ст.315 КПК України суд за клопотанням учасників судового провадження має право змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 23.02.2017 року щодо застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.М. Дячук

ОСОБА_3

ОСОБА_2