Рішення № 65214320, 06.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2955/16-ц 22-ц/774/340/К/17

Справа № 215/2955/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №2 2-ц/774/340/К/17 ОСОБА_1

Категорія№ 43 (4) ДоповідачБарильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІменемУкраїни

06 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -Барильської А.П.,

суддів -Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар -Чубіна А.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2016 року по справі за позовом за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про виділ частки в праві спільної сумісної власності, вселення, та встановлення порядку користування власністю, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_6 /ОСОБА_2/ О.А. з позовом про виділ частки в праві спільної сумісної власності, вселення, та встановлення порядку користування власністю.

В обґрунтування позову зазначає, що позивачу та відповідачам, які є його колишньою дружиною та дочкою, на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, частки у спірній квартирі є рівними.

В 2014 р. позивач припинив спільне проживання з відповідачем ОСОБА_2, яка змінила замки на вхідних дверях, та перешкоджаєйого проживанню в спірній квартирі. Тому просив суд виділити його частку із спільної сумісної власності. Вселити його в спірну квартиру та зобовязати відповідачів не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою, встановити порядок користування житловим приміщенням квартирою, закріпивши за ним право користування кімнатою 12 кв.м.

В судовому засіданні представник позивача усно уточнив позовні вимоги, вимагаючи виділити позивачу в користування кімнату площею 13,3 кв.м., в якій позивач згоден проживати з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, який на теперішній час проживає в квартирі з матірю. Крім того просить виділити позивачу 1/3 частку в спільній

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2016 року позов задоволено частково, вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_2 (23 Лютого) в м. Кривому Розі.

В частині позову про виділ частки в праві спільної сумісної власності, та встановлення порядку користування власністю ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 по 275 грн. 60 коп. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про виділ частки у праві спільної сумісної власності та встановлення порядку користування власністю та постановлення в цій частині нового рішенням, яким виділити ОСОБА_4 та відповідачам із спільної сумісної власності по 1/3 частині квартири АДРЕСА_3 (23 Лютого) в м. Кривому Розі та встановити порядок користування житловим приміщенням - квартирою, закріпивши за позивачем право користування кімнатою 13.3 кв.м., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянти вважають, що відмовляючи у задоволенні позову про виділ частки із спільної сумісної власності, суд дійшов помилкового висновку, що позивач не уточнював в цій частині позовні вимоги.

Позивач та його представник зазначають, що суд не взяв до уваги усні уточнення позовних вимог представником позивача, згідно яких позивач не заперечував, що разом з ним в кімнаті площею 13.3. кв.м. мешкав його син, що має право лише на проживання у спірній квартирі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду першої інстанції в частині позову про виділ часток із спільної сумісної власності не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно з вимогами частини 1статті 303 ЦПК Україниі зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а тому колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду та законність рішення суду в частині задоволення позову про вселення ОСОБА_4 в квартиру, оскільки дані висновки суду не були оскаржені.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно свідоцтва на право власності на житло № 41 від 25.04.1997 р., позивач ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_6 /ОСОБА_2/ О.А. є співвласникамидвокімнатної квартири АДРЕСА_2 (23 Лютого) в м. Кривому Розі (а.с.42).

У спірній квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та їхній з позивачем син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що частки у належній сторонам на праві власності квартирі АДРЕСА_4, є рівними. Однак, відповідач ОСОБА_2, з якою позивач з 2014 року припинив спільне проживання, змінила замки на вхідних дверях, та перешкоджаєйого проживанню в спірній квартирі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про виділ частки в справі спільної сумісної власності та встановлення порядку користування власністю, суд першої інстанції виходив із того, що частки сторін є рівними, однак позивачем не доведено обґрунтованість позову в цій частині належними доказами. Кімната площею 12 кв.м., яку просить виділити позивач у спірній квартирі, згідно технічного паспорту, відсутня. Крім того, виходячи із загального розміру житлової площі, на кожного із співвласників припадає 10,86 кв.м. житлової площі, а з врахуванням сина ОСОБА_7, який має право користування житловим приміщенням у спірній квартирі по 8,15 кв.м., тому вимога позивача про виділення йому кімнати площею 13,3 кв.м., суперечить засадам рівності та порушує інтереси відповідачів та особи, яка має право користування житловою площею у спірній квартирі.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 та вселяючи його в квартиру АДРЕСА_5 (23 Лютого) в м. Кривому Розі, суд першої інстанції вірно виходив з рівності часток кожного із співвласників у праві спільноївласності та відсутністю підстав для встановлення порядку користування власністю. Водночас, відмовляючи у виділі частки в праві спільної сумісної власності, суд безпідставно керувався тим, що позивачем не доведено обґрунтованість і законність зазначених вимог.

Суд не визначився, які норми законодавства підлягають застосуванню, у зв'язку із чим рішення в цій частині не можна визнати законним і обґрунтованим.

Зокрема, при вирішенні питання про виділ частки позивача в праві спільної сумісної власності судом не враховано положення ч.1 ст.370 ЦК України, якою закріплено право співвласників на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (ч.4 ст.41 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Оскільки позивачу та відповідачам по справі належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_6 (23 Лютого) в м. Кривому Розі, тому, виходячи з закріпленого статтею 370 ЦК України принципу рівності часток, позовні вимоги в частині виділу ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на вищевказану кварти є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у звязку з чим, висновок суду в цій частині є помилковим.

Що стосується, позовних вимог в частині встановлення порядку користування вищевказаною квартирою, колегія суддів вважає, що висновки суду про відсутність підстав для встановлення запропонованого ОСОБА_4 порядку користування спірною квартирою є правильним.

Відповідно до положеньст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За відсутності згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири.

Разом з тим, спірна квартира складається з двох кімнат площею 13,3 та 19,3 кв.м. й визначити порядок користування кімнатами у спірній квартирі, визнавши за позивачем разом з сином ОСОБА_7 право користування кімнатою 13,3 кв.м. неможливо, оскільки в такому випадку відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_6 у користування буде виділена кімната площею 19,3 кв.м., що буде значно суперечити засадам рівності.

Кожен із співвласників квартири не має переваг перед іншим, а тому не можна, не порушуючи прав інших, визначити порядок користування спірною квартирою у спосіб, запропонований позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_7 про намір проживання у зазначеній кімнаті разом з сином ОСОБА_7, в якості належного обґрунтування позовних вимог, так як визначення порядку користування квартирою таким чином буде порушувати права відповідачів спірною квартирою.

Враховуючи, що запропонований позивачем варіант визначення порядку користування спірною квартирою не є можливим, задоволення вимоги позивача про виділення йому в користування меншої кімнати площею 13,3 кв.м. суперечить засадам рівності та призведе до порушення прав інших співвласників.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про виділ частки у праві спільної сумісної власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Виділити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_7 (вул. 23 Лютого) у м. Кривому Розі Дніпропетровської області загальною площею 56,5кв.м., житловою площею 32,60 кв.м. та визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 право власності, за кожним, на 1\3 частку квартири АДРЕСА_7 (вул. 23 Лютого) у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, загальною площею 56,5 кв.м., житловою площею 32,60кв.м..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

ОСОБА_8