Ухвала суду № 65214281, 07.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3124/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\160\К\17 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар : Євтодій К.С.

за участю: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»- Доценко Тетяни Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «Півн ГЗК») про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи протягом більше ніж 34 роки у ПрАТ «Півн ГЗК» підпадав під дію впливу шкідливих факторів на виробництві у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 55 %, йому встановлено 3 групу інвалідності, які відповідно до акту розслідування професійного захворювання виникли з вини роботодавця. Через професійні захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 290000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Вважає, що судом не взято до уваги, відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, розмір моральної шкоди, стягнутий судом першої інстанції, не вмотивований. Позивач добровільно обрав роботу із впливом шкідливих факторів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_4 з 15.01.1979 року по 27.09.2013р працював на різних посадах протягом 34 років 7 місяці на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ( а.с.30-33).

В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 серпня 2013 року, встановлено, що причиною виникнення у позивача виникло професійне захворювання - вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації, деформуючим артрозом суглобів костей із стійким больовим компонентом, друге захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів 1ст( а.с.4-7).

Виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично-допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. (а.с. 6).

Як убачається з довідки огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 23.09.2013року серії АБ № 00074365, позивачу ОСОБА_4 первинно встановлено втрату професійної працездатності 55 % та третя група інвалідності (а.с.10,11).

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача в частині не поширення на спірні правовідносини ст.237-1 КЗпП такими, що не відповідають законодавству.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_4 хронічного професійного захворювання від 19 серпня 2013 року, встановлено тривала робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що перевищує ГДК. У п.19 визначено що враховуючи тривалість роботи потерпілого впродовж 34 років на підприємстві конкретних осіб, які відповідальні за виникнення захворювання встановити неможливо (а.с.7).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ПАТ «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ПАТ «ПівнГЗК».

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 23.09.2013 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності , питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ПАТ «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання постійний біль у суглобах, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє його вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності ОСОБА_4 який згідно висновку МСЕК первинно становить 55 %, встановленої ІІІ групою інвалідності, з урахуванням тривалості роботи на підприємстві відповідача протягом більше 34 років, конкретних обставин по справі, пов'язаних із цим фізичних і моральних страждань, з урахуванням істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування. Наявність стійкого больового синдрому.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 03 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді : А.П. Барильська

В.П. Зубакова