Ухвала суду № 65214215, 07.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/55/17 Справа № 202/445/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Дніпро

07 березня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Гулієву М.І.огли

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк «Приватбанк»,

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що 27 липня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку с визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши позичальнику кредитну картку з відповідним лімітом. Позичальник свої обов'язки системно не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2013 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору та у зв'язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені /а.с.1-2/.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року в задоволені заявлених позовних вимог банку відмовлено /а.с.90-91/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування /а.с.96-98/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідачу був виданий кредит на споживчі потреби в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна»/GOLD зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом /а.с.8/.

Строк дії договору встановлено 12 місяців з моменту його підписання (п.1.1.7.12 умов договору).

Підписуючи анкету-заяву від 27 липня 2010 року відповідач надала свою згоду, що вказана заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

Згідно з умовами кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту в розмірі та в строки, визначені тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши та надавши відповідачці кредитну картку «Універсальна»/GOLD із встановленим лімітом кредитних коштів в розмірі 500 грн., яку (картку) відповідач отримала та використала кредитні кошти в своїх цілях.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Під час користування відповідачем кредитною карткою банком неоднократно змінювався кредитний ліміт, який станом на 03 жовтня 2011 року складав 15 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою наданою позивачем та детальною випискою з рахунку відповідача /а.с.142, 153/.

З виписки по кредитному рахунку ОСОБА_2 вбачається, що у період з дати встановлення кредитного ліміту та по лютий 2013 року відповідач користувалася кредитними коштами, шляхом зняття коштів в банкоматі та розрахунку кредитною карткою за покупку товарів. Останній внесений позичальником платіж в рахунок погашення заборгованості був здійснений 08 лютого 2013 року, яким частково було погашено існуючу заборгованість /а.с.127-151/.

Умовами договору передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та також сплатити комісію відповідно до встановлених тарифів банку (п.п.1.1.2.5, 1.1.7.14 умов та правил).

При порушені відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафу розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії (п.п.1.1.5.20, 1.1.5.32 умов та правил).

Отже, з виписки по кредитному рахунку вбачається, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами, проте зобов'язання за спірним кредитним договором нею належним чином не виконувались в результаті цього, станом на 31 жовтня 2013 року, боржник має заборгованість за кредитом.

Відповідно до наведеного банком у своєму позові розрахунку заборгованість за договором складає 20 246, 25 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 15 041,86 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 3 414,09 грн.; заборгованість за комісією - 350, 00 грн. а також штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 940,30 грн. /а.с.4-8/.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволені позову, посилаючись на те що банком було пропущено строк позовної давності для пред'явлення даних вимог.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), тому строки позовної давності можуть бути застосовані лише у разі подання вказаної заява під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Проте в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності до даних правовідносин, таким чином колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення норми ст.. 257, 258 ЦК України були вжиті з порушенням передбаченого порядку ч.3 ст.267 ЦК України.

Також відповідно виписки з рахунку відповідача, останній внесений платіж на погашення заборгованості був здійснений 08 лютого 2013 року. З матеріалів справи вбачається, що банк з позовними вимогами звернувся 14 січня 2014 року, тобто з дотриманням строків передбачених ст..257 ЦК України для захисту свого порушеного права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що виникла заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за спірним договором.

Разом з цим, згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже вище зазначалося, умовами договору передбачено право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Згідно виписки з рахунку відповідача останнє збільшення кредитного відбулося 03 жовтня 2011 року. Ліміт було встановлено у розмірі 15 000 грн., тому колегія суддів приходить до висновку, що саме ця сума заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача, замість суми вказаної у позові у розмірі 15 041, 86 грн., на підтвердження якої банком не було надано будь-яких доказів в розумінні ст..57-60 ЦПК України.

Також відповідно до п.п.1.1.5.20, 1.1.5.32 умов та правил процентна складова штрафу підлягає стягненню у розмірі 938,20 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог суд першої інстанції наведені обставини не врахував, та застосував правові норми з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.

Відповідно ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, враховуючи сплачений судовий збір при звернені до суду з даними позовними вимогами й апеляційною скаргою та часткове їх задоволення з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати на загальну суму 497,36 грн.

Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 липня 2010 року, яка станом на 31 жовтня 2013 року складає 20 202, 29 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 414,09 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 350 грн. - заборгованість по комісії за користування та штрафи у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 938,20 грн. (процентна складова).

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати понесені по оплаті судового збору в сумі 497,36 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

Максюта Ж.І.