Вирок № 65214152, 09.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5204/16-к Суддя 1 інстанції Зімін М. В.

Номер провадження 11-кп/774/32/К/17 Суддя-доповідач Русакова І. Ю.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 березня 2017р. м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Русакової І.Ю.

суддів: Воловик Н.Ф., Чумак Н.Ф.

секретаря Кузьміної Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Кривому Розі кримінальне провадження, внесене 02.08.2016р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040730002438 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ст.Жовті Води 1 П'ятихатського

району Дніпропетровської області, зареєстрованої

за адресою: АДРЕСА_1,

яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, сільська рада Гордо-Василївка, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, на вирок Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016р.

Учасники судового провадження:

прокурор Буйленкова І.М.

обвинувачена ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

21 жовтня 2016р. Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, визнав ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, призначивши їй покарання у виді обмеження волі строком на 1р.

На підставі ст.75 КК України, звільнив обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, строком на 1р.

Виходячи з вимог ст.76 КК України, поклав на обвинувачену обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Питання по речовим доказам і процесуальним витратам вирішено.

Вироком суду, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.309 КК України, за наступних обставин.

02.08.2016р., о 12.30 год., ОСОБА_2, знаходячись біля будинку №22 по вул.Армавірська м.Кривого Рогу, на землі, в смітті, знайшла, тим самим незаконно придбала медичний шприц об'ємом 2.0 мл., що містить рідину в кількості приблизно 0,5 мл. наркотичного засобу - опію ацетильованого, після чого помістила придбаний медичний шприц під футболку, в яку була одягнена, тим самим незаконно придбала наркотичну речовину та зберігала при собі як наркотик для власного вживання без мети збуту.

В той же день, о 13.20 год., біля буд.№18 по вул.Мусоргського м.Кривого Рогу, ОСОБА_2 була зупинена співробітниками Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі ст.34 ЗУ «Про Національну поліцію», в ході поверхневого огляду, у неї, під футболкою, було виявлено та вилучено - рідину коричневого кольору, в кількості 0,4041 г в медичному шприці ємкістю 2,0 мл., згідно висновку експерта № 2/8.6-552 від 09.08.2016р. вилучена рідина є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0390 г., яку ОСОБА_2, незаконно придбала та зберігала при собі, як наркотик, без мети збуту.

Прокурор, в апеляційній скарзі, просить скасувати вирок суду, в частині призначеного покарання, та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачену ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1р., та на підставі ст.75 КК України, звільнити від призначеного покарання з випробуванням, строком на 1р., з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 та п.2 ч.2 ст.76 КК України.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Прокурор, обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст.61 КК України, призначив обвинуваченій покарання у виді обмеження волі, яке не може бути до неї застосовано, оскільки вона має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Прокурор вважає, що суд першої інстанції порушивши вимоги ст.413 КПК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим судове рішення, на підставі вимог п.4 ч.1 ст.409, п. 1, 2 ч.1 ст.413 КПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням, згідно п.2 ч.1 ст.420 КПК України, свого вироку.

Прокурор, в судовому засіданні при апеляційному розгляді, підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просила скасувати вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, та ухвалити новий вирок, яким визнати обвинувачену ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1р., на підставі ст.75 КК України, звільнити від призначеного покарання, з випробуванням, строком на 1р., покласти обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Обвинувачена ОСОБА_2, в судовому засіданні, при апеляційному розгляді, не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судових засідань в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням свого вироку, виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів, виходячи з вимог ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, колегія суддів, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України, докази не досліджувались.

Колегія суддів, перевіривши доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, та зіставивши їх з доказами дослідженими і наведеними у вироку суду, вважає їх законними, такими, що підлягають задоволенню.

Одним із видів покарань, зазначених у ст.51 КК України, яке може бути призначене за диспозицією ч.1 ст.309 КК України є обмеження волі, однак при призначенні даного виду покарання суд повинен переконатися чи існують заборони на його призначення до категорій осіб вказаних у ч.3 ст.61 КК України.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, встановивши, виходячи з доказів наданих стороною обвинувачення, що ОСОБА_2 має дитину на утриманні віком до чотирнадцяти років, не законно призначив їй основне покарання за ч.1ст.309 КК України у виді обмеження волі, застосувавши ст.75 КК України, на один рік, є слушними.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена має на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто його вік до чотирнадцяти років, це підтверджується копію свідоцтва про народження дитини (ар.пр.47).

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій, не врахував наявність у неї на утриманні дитини віком до чотирнадцяти років, і призначив вид покарання, який до неї, не може бути застосований.

На підставі викладеного, виходячи з вимог п.2 ч.1 ст.413, п.2 ч.1 ст.420 КПК України, рішення суду, в частині призначеного покарання підлягає скасуванню та ухваленню свого вироку, у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

На думку колегії суддів покарання відносно обвинуваченої необхідно призначити у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачена не працює, не має офіційних джерел прибутку, і це підвищує ризик вчинення нею інших аналогічних злочинів, однак покарання слід призначити, з застосуванням ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням, надавши їй можливість виправитися без їзоляції від суспільства.

Колегія суддів, виходячи з припісів ст.ст.50, 65 КК України, а також п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання обвинуваченій, враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані характеризуючи її особу, те, що вона раніше не судима (ар.пр.44), посередньо характеризується за місцем мешкання (ар.пр.43), має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 2015 року народження (ар.пр.47), не перебувала і не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра (ар.пр.45-46), тяжких наслідків від вчиненого злочину не настало.

Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до вимог ст.66 КК України, колегія суддів визнає щире каяття обвинуваченої, відповідно до вимог ст.67 КК України, обставини, які обтяжують покарання, не встановленні.

Колегія суддів, враховуючи у сукупності, наведені обставини скоєного злочину, особу обвинуваченої, обставини, які пом'якшуть покарання, вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без відбування реального покарання, зі звільненням, від його відбування, з випробуванням, таким чином, погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора.

.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 413, п.2 ч.1 ст.420, 374 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016р., яким ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, в частині призначеного покарання - скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 1р.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1р.

На підставі п.п.,2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку негайно вручити засудженій та прокурору.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

І.Ю. Русакова Н.Ф. Воловик Н.О. Чумак