Рішення № 65213737, 09.03.2017, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1767/16-ц

Провадження номер № 2/0186/84/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі - Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та стягнення процентів від суми позики,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та стягнення процентів від суми позики.

В обґрунтування позову зазначив, що Першотравенським міським судом Дніпропетровської області прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь суми боргу в розмірі 60 000,00 гривень та в рахунок повернення судових витрат 600,00 гривень, а всього стягнуто 60 600,00 гривень.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №186/136/15-ц від 26 лютого 2015 року.

19 вересня 2016 року Першотравенський міський суд ухвалив замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 31 жовтня 2015 року на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 по виконавчому листу №186/136/15-ц від 26 лютого 2016 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.

18 травня 2016 року було видано свідоцтво про право на спадщину, за яким спадкоємцем є ОСОБА_1

Як видно з рішення суду, з ОСОБА_2 стягнуто основну суму боргу (позики) в розмірі 60 000,00 гривень, але умовами розписки передбачено також "с уплатой 2 000 гривень за каждый месяц пользования долгом".

Таким чином, проценти від суми позики станом на грудень 2016 року включно становлять 2 000,00 гривень х 60 = 120 000,00 гривень.

14 березня 2017 року представник позивача подав суду заяву про поновлення строку звернення суду, в якій зазначив, що 28 січня 2012 року відповідач отримав позику в розмірі 60 000,00 гривень від ОСОБА_3 в строк до 28 березня 2012 року зі сплатою 2 000,00 гривень за кожен місяць користування боргом. В зв'язку з неповерненням боргу, ОСОБА_3 змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення боргу і враховуючи, що на день звернення до суду не було повернуто жодної копійки позики, а була домовленість, що при поверненні боргу і сплачуються 2 000,00 гривень за кожен місяць користування позикою і невідомо коли буде розпочато повернення позики, ОСОБА_3 не ставив вимогу про стягнення з відповідача 2 000,00 гривень за кожен місяць користування боргом. Рішенням суду від 26 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 було задоволено, видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. 31 жовтня 2015 року ОСОБА_3 помер. 18 травня 2016 року державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори видала свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_4

На день смерті ОСОБА_3 відповідач жодної копійки не повернув.

Ухвалою суду від 19 вересня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження по вказаному виконавчому листу зі стягувача ОСОБА_3 на стягувача ОСОБА_1 Таким чином, право на звернення до суду у позивача виникло тільки після набрання законної сили ухвали суду від 19 вересня 2016 року. В листопаді 2016 року з відповідача на користь ОСОБА_1 державною виконавчою службою було стягнуто з пенсії кошти (20% від загального розміру пенсії за 4-ма виконавчими документами) і перераховані на картковий рахунок. Таким чином, відбулося повернення відповідачем позики (жалюгідної її частки) і в зв'язку з цим настало право на звернення до суду про стягнення по 2 000,00 гривень за кожен місяць користування позикою. 19 грудня 2016 року позивач звернувся з даним позовом до суду, тому строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права просить поновити.

Просить суд поновити строк звернення до суду, стягнути з відповідача на його користь 120 000,00 гривень проценти від суми позики з 28 січня 2012 року по грудень 2016 року включно, згідно боргової розписки від 28 січня 2012 року та судові витрати по справі.

Позивач та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просять їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність та свої заперечення проти позову, в яких зазначив, що 19 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Як зазначено в позові, позивач 18 травня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого сина ОСОБА_3, який помер 31 жовтня 2015 року, в розмірі 1/8 частини квартири АДРЕСА_1. Цим же свідоцтвом спадкоємцем зазначеної квартири є ОСОБА_4 - мати померлого ОСОБА_3, але позивач заявив позов про стягнення відсотків за користування позикою на всю частку, маючи право на спадщину лише в розмірі 1/8 частини. Крім того, 26 лютого 2015 року за життя ОСОБА_3 звернувся з позовом до нього про стягнення боргу за договором позики в розмірі 60 000,00 гривень. Стороною в зазначеній справі був померлий ОСОБА_3 і тому позивач ОСОБА_1 повинен був надати всі докази своїх позовних вимог, як інша сторона в процесі. Крім того, згідно боргової розписки на суму 60 000,00 гривень, він повинен сплачувати ОСОБА_3 щомісячно по 2 000,00 гривень. Борг, згідно розписки, він повинен був повернути 28 березня 2012 року. Тобто, якщо він не сплачував відсотки за користування грошима, то у ОСОБА_3 виникло право на стягнення з нього боргу і відсотків, починаючи з 28 березня 2012 року, але ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду про стягнення боргу в сумі 60 000,00 гривень 29 вересня 2015 року і не ставив питання про стягнення з нього 2 000,00 гривень щомісячних за користування грошима. Таким чином, ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності про стягнення з нього 60 000,00 гривень, починаючи з березня 2012 року по 29 вересня 2015 року понад 3 роки 2 місяці, про стягнення з нього відсотків за користування грошима 2 000,00 гривень щомісячно - 3 роки 3 місяці. Позивач ОСОБА_6 звернувся до нього з позовом про стягнення відсотків за користування грошима 19 грудня 2016 року, через 7 місяців після смерті свого сина, тобто пропустив строк позовної давності.

Просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають часткову задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28 січня 2012 року, через ОСОБА_5, ОСОБА_3 надав відповідачу ОСОБА_2 грошову позику у вітчизняній валюті в сумі 60 000 гривень і на підтвердження позики, ОСОБА_2 власноруч написав боргову розписку та було обговорено умови повернення позики, а саме: позика повертається до 28 березня 2012 року з виплатою процентів за користування коштами по 2 000 гривень за кожен місяць користування коштами.

29 січня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу за договором позики в сумі 60 000,00 гривень. В позові зазначив, що питання стосовно стягнення індексу інфляції, неустойки (штрафу,пені), процентів від суми позики та інше буде розглядатися в окремому порядку, після повернення позики.

Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 60 000,00 гривень та в рахунок повернення судових витрат у справі 600,00 гривень, а всього стягнуто 60 600,00 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2015 року заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2015 року залишено без змін.

Виконавчий лист по справі №186/136/15-ц знаходився на виконанні у державного виконавця Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Копією свідоцтва про смерть І-КИ №641457 від 03 листопада 2015 року підтверджується, що ОСОБА_3 помер 31 жовтня 2015 року.

Копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18 травня 2016 року державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області підтверджується, що спадкоємцями майна ОСОБА_3, померлого 31 жовтня 2015 року, яке складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2, є його батько ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_4, по 1/2 частці кожний.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2016 року заяву відділу державної виконавчої служби Першотравенського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області задоволено та замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_3, який помер 31 жовтня 2015 року на ОСОБА_1 по виконавчому листу №186/136/15-ц від 26 лютого 2015 року, виданому Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до ч. ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На підставі ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.267 цього ж Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки стягувача по виконавчому листу 186/136/15-ц, виданого 26 лютого 2015 року Першотравенським міським судом, ОСОБА_3, померлого 31 жовтня 2015 року, замінено на стягувача ОСОБА_1 (позивача за вказаним позовом) ухвалою суду 19 вересня 2016 року, і саме з цього часу позивач дізнався про порушення свого права, суд вважає за можливе визнати причини пропущення позовної давності поважними і порушене право підлеглим захисту.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення процентів від суми позики, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Необхідно підкреслити, що спадщина відкривається після смерті фізичних осіб, і тільки вони можуть бути спадкодавцями. У законі закріплюється традиційний для цивільного права підхід, згідно з яким до складу спадщини належать усі права та обов'язки спадкодавця. Їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець спадкує всі права і обов'язки спадкодавця, за винятком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї. Склад спадщини має певні особливості: у порядку спадкування переходять лише ті права та обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; права та обов'язки спадкодавця переходять до правонаступників як єдине ціле з урахуванням усіх забезпечувань та обтяжень. Якщо право спадкодавця було забезпечене, наприклад, заставою, то це забезпечення переходить і до його правонаступників, які у разі невиконання зобов'язання боржником мають право вимагати звернення на предмет застави; деякі права та обов'язки особи не входять до складу спадщини і не переходять до правонаступників. Це такі права та обов'язки, що безпосередньо пов'язані з особистістю спадкодавця.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не установлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою.

Обєктом спадкових правовідносин є склад спадщини, тобто права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (її ще називають спадкове майно або спадкова маса). Обєкти бувають майнового (речі, майнові права та права вимоги) та немайнового (авторське право на опублікування і розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва та одержання винагороди, право на одержання диплому за відкриття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, виключне право на винахід, промисловий зразок, корисну модель на підставі патенту) характеру.

Законодавець передбачає низку особливостей переходу майнових прав спадкодавця, а саме: право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч.1 ст.1225 ЦК України); до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені (ч.2 ст.1225 ЦК України); до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (ч.3 ст.1225 ЦК України); суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі (ст.1226 ЦК України); суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст.1227 ЦК України); переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях (ч.1 ст.1230 ЦК України); право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя (ч.2 ст.1230 ЦК України).

Тобто, правовідносини, які склались між сторонами, не допускають правонаступництво.

Згідно ст.1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях. До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя. До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Зі змісту вказаної статті випливає, що спадкування права на відшкодування договірних збитків здійснюється на загальних підставах і відрізняється від інших прав, що успадковуються відповідно до частин 2 - 3 цієї статті, тим, що законодавець не ставить можливість переходу цього права у спадщину в залежність від визначення його розміру і підтвердження правомірності його стягнення судом за життя спадкодавця. Навпаки, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. ст. 549 - 552 ЦК України) і право на відшкодування моральної шкоди (ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України) переходять у спадщину лише тоді, коли було прийняте відповідне судове рішення на користь спадкодавця, яке не було виконане до настання його смерті. Такий порядок успадкування зазначеного майна пояснюється прагненням законодавця не допустити виникнення суперечок між спадкоємцями і боржниками спадкодавця.

В даному випадку, заочним рішенням суду від 26 лютого 2015 року було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, який помер 31 жовтня 2015 року, основну суму боргу за договором позики від 28 січня 2012 року в розмірі 60 000,00 гривень, а проценти від суми позики в розмірі 120 000,00 гривень, які просить стягнути позивач ОСОБА_1, як спадкоємець померлого ОСОБА_3, з відповідача ОСОБА_2 рішеннями суду не стягувалися, за життя спадкодавця присуджені йому не були, дана вимога правонаступництва не допускає, а тому і не підлягає стягненню. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 09 грудня 2009 року.

При таких умовах суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до суду за захистом порушеного права та відмовити в задоволенні позову про стягнення процентів від суми позики.

Сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір по справі в сумі 1 200,00 гривень слід залишити за ним, на підставі ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.256,257,267,1230 ЦК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та стягнення процентів від суми позики - задовільнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С.А.Янжула.