Рішення № 65211159, 07.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 607/6721/16-ц

Провадження № 22-ц/792/443/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

за участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою житлово-будівельного кооперативу «Файне місто 2» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу «Файне місто 2» про стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 09.11.2015 року між нею та відповідачем було укладено договір №123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2». Відповідно до умов договору відповідач зобовязувався організувати будівництво житлового будинку по вул. Микулинецькій, 116 в м. Тернополі за рахунок її внесків та інших членів кооперативу, здати його в експлуатацію, передати позивачу приміщення та всі документи для реєстрації права власності на них, а вона зобовязалась сплачувати до ЖБК внески відповідно до умов договору. На виконання умов договору 12.11.2015 року вона повністю сплатила пайовий внесок в сумі 412332,00 грн., що підтверджується квитанцією, однак відповідач умови договору в зазначені строки не виконав.

Також позивачка вказує, що 01.04.2016 року з відповідачем був укладений договір б/н про розірвання договору №123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2» від 09.11.2015 року, відповідно до умов якого сторони розірвали раніше укладений договір, а ЖБК зобовязався протягом 14 робочих днів повернути їй кошти в сумі 412332,00 грн. Посилаючись на те, що відповідачем умови договору від 01.04.2016 року не виконані, кошти їй не повернуті, просила суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати та витрати на правову допомогу.

Під час розгляду справи ОСОБА_2, посилаючись на часткове повернення відповідачем заборгованості в сумі 387518 грн. 07 коп., зменшила позовні вимоги і просила стягнути з ЖБК «Файмне місто» 24813,93 грн. заборгованості та судові витрати.

________________Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3 Справа № 22ц/792/443/17

Доповідач Корніюк А.П. Категорія № 19

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Файне місто 2» (код ЄДРПОУ 39503139) на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 24813, 93 грн., судові витрати по справі, а саме - судовий збір в сумі 4 143,32 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн..

В апеляційній скарзі ЖБК «Файне місто 2» вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим і таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 207, 241 ЦК України. Апелянт зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, не врахував п. 5.1, 5.2 договору від 09.11.2015 року, згідно яких у випадку розірвання даного договору з ініціативи учасника, вступний та цільовий внески учаснику не повертаються. Крім того, вступні та цільові внески при вході чи виключенні з кооперативу не повертаються і згідно п. 5.11 статуту ЖБК. Апелянт вважає, що судом не враховано, що із загального розміру внеску в сумі 457332 грн., який складається із вступного внеску в розмірі 3% від загальної суми, цільового внеску у розмірі 2 % та пайового внеску у розмірі 95%, позивач сплатила до ЖБК лише 412 332 грн., тобто вступний і цільовий внески повністю, а пай частково, тому з врахуванням п. 5.1, 5.2 договору від 09.11.2015 року ЖБК правильно повернув позивачу 387518 грн. 07 коп. сплачених за договором. Крім того, договір від 01.04.2016 року укладений з порушенням вимог ч. 2 ст. 207 ЦК України, тому не створює для ЖБК жодних зобовязань. Умова про виплату всієї суми внеску 412 332 грн. внесена та підписана представником ЖБК без відповідних на те повноважень і кооперативом в подальшому схвалена не була. Також, що стосується стягнення судових витрат апелянт зазначає, що позивач під час розгляду справи зменшила позовні вимоги, тому суд неправомірно стягнув з ЖБК на її користь судові витрати, не навівши в рішенні будь-яких розрахунків. Також, апелянт вважає, що судом було безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу.

Представник апелянта апеляційну скрагу підтримала в повному обсязі і просить її задовольнити.

Позивачка в судове засідання не зявилась, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суд не повідомила.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 09.11.2015 року між ОСОБА_2 та ЖБК «Файне місто 2» було укладено договір № 123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2». (а.с. 6) Відповідно до умов договору відповідач зобовязувався організувати будівництво житлового будинку по вул. Микулинецькій, 116 в м. Тернополі за рахунок внесків позивача та інших членів кооперативу, здати його в експлуатацію, передати позивачу приміщення та всі документи для реєстрації права власності на них, а позивач зобовязувався сплатити до ЖБК внески відповідно до умов договору.

Позивачем сплачено пайовий внесок в сумі 412 332,00 грн., що підтверджується копією договору та квитанцією про сплату коштів. (а.с. 6-12)

Згідно Договору № 123.01.1.027 від 09.11.2015 року позивачка є асоційованим членом ЖБК «Файне місто 2».

01 квітня 2016 року між ЖБК «Файне місто 2» та ОСОБА_2 укладено договір про розірвання договору №123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2» від 09.11.2015 року, відповідно до якого сторони розірвали зазначений вище договір; ЖБК взяв на себе зобов»язання протягом 14 робочих днів повернути ОСОБА_2 412332 грн., що сплачені 12.11.2015 року. (а.с.13).

Задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності договору від 01 квітня 2016 року про розірвання договору №123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2» від 09.11.2015 року та враховуючи сплату відповідачем 387518, 07 грн. є підстави щодо стягнення із відповідача на користь Поліхи 24813, 93 грн. заборгованості по договору від 01.04.2016 року.

Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 137 ЖК України житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

В силу ст. 13 Закону України «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи ; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Положеннями статті 21 Закону України «Про кооперацію» закрпілено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обвязковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно стягнуто 24813,93грн., що є вступним та цільовим внесками, оскільки договір від 01.04.2016 року про розірвання договору №123.01.1.027 про сплату пайових внесків у ЖБК «Файне місто 2» від 09.11.2015 року, який укладений між ЖБК «Файне місто 2» та ОСОБА_2 підписаний представником ЖБК «Файне місто 2» без відповідних повноважень не заслуговують на увагу, адже як вбачається із довіреності №7 від 12.10.2015 року ЖБК «Файне місто 2» уповноважило ОСОБА_4 укладати і розривати Договори про сплату пайових внесків. (а.с.51).

Колегією суддів встановлено, що зазначений вище договір від 01.04.2016 року, сторонами в судовому порядку не оспорювався, а згідно із презумпцією правомірності правочину, закріпленої положенням ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, згідно ч. 2, ч. 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються і сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов»язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання в апеляційній скарзі в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір в повному обсязі є такими, що не заслуговують на увагу, адже згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України .., якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після предявлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Встановлено, що ОСОБА_2 при зверненні до суду просила стягнути із відповідача 412333 грн. та сплатила 4143,32грн. судового збору (а.с.1-2) і під час розгляду справи зменшила позовні вимоги з підстав часткової сплати відповідачем 387518,07грн. (а.с.46). Тому суд першої інстанції правомірно стягнув із відповідача на користь позивача сплачений ОСОБА_2 судовий збір.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скраги щодо недоведеності витрат на правову допомогу та їх розміру є такими, що заслуговують на увагу, а тому апеляційна скарга в цій частині підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення зміні.

У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Як визначено п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 20 листопада 2012 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», правова допомога надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпечення доступу особи до вторинної правової допомоги та медіацій.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленого законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні (ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191- VI «Про граничний розмір компенсації втрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в редакції, що діяла на час оплати ОСОБА_2 витрат на правову допомогу.)

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Встановлено, що в цій справі правову допомогу позивачці ОСОБА_5 надавав адвокат ОСОБА_6 на підставі договору про надання правової допомоги від 16 червня 2016 року. (а.с.18).

Відповідно до розрахунку, адвокатом було затрачено на правову допомогу ОСОБА_2 3 год. 75 хв. загальною вартістю 2175,10грн. (а.с.49). Відповідно до прибуткового касового ордеру №3 від 16.06.2016 року (а.с.47) ОСОБА_2 оплатила правову допомогу в сумі 3000 грн.

Колегією суддів встановлено, що адвокат ОСОБА_6 надав ОСОБА_5 правові послуги у виді складання процесуальних документів правового характеру, на які витратив 3 год. 50 хв. на суму 2030,10грн., що підтверджується розрахунком витрат (а.с.49) і ця сума не перевищує граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, що встановлений законом. А тому, колегія суддів вважає, що підлягає до зменшення стягнута судом першої інстанції сума витрат на правову домогу до 2030,10грн., адже, як вбачається із матеріалів справи, адвокат ОСОБА_6 не приймав участь у судовому засіданні в Тернопільському міськрайонному суді та не підтверджені позивачем витрати на суму 824,90грн.

Керуючись ст. ст. 307, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Файне місто 2» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року в частині стягнутих витрат на правову допомогу змінити, зменшивши суму стягнутих витрат до 2030 грн. 10 коп.

В решті рішення Хмельницького міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. Пєнта

(підпис) ОСОБА_7

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк