Рішення № 6521097, 02.11.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" листопада 2009 р. Справа № 14/141

за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірма "ДП Рівнетрансекспедиція"

про звернення стягнення на заставне майно в сумі 115 307 грн. 72 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Цепух Р.М.

Від відповідача : не з"явилися

В засіданні оголошувалася перерва з 27.10.2009р. по 02.11.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (надалі Позивач або ПзІІ "Лукойл-Україна" або Підприємство) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" (надалі Відповідач або ТзОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" або Товариство) в якому просить звернути стягнення на заставлене майно за договором застави N 08/1313 від 05.08.2008 р. заставною вартістю 464 582,00 грн. для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» перед ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за Договором № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року у розмірі 101 870,00 грн. (сто одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) та пені у розмірі 13 437,72 грн..

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 06 серпня 2008 року ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» був укладений з ТОВ-фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» договір № КІ 220000084/08/1311, відповідно до якого ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» прийняло на себе зобов'язання відносно поставки відповідачу нафтопродуктів. В свою чергу, ТОВ - фірма «ДП Рівнетрансекспедиція»» прийняло на себе зобов'язання приймати та сплачувати вартість нафтопродуктів, отриманих протягом звітного місяця, не пізніше 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Однак відповідач свої зобов"язання виконує неналежним чином та несвоєчасно оплачує вартість отриманих нафтопродуктів в результаті чого за останнім станом на 18.09.2009р. утворилася заборгованість в сумі 101 870,00 грн.

05 серпня 2008 року між Відповідачем та Підприємством був укладений договір застави № 08/1313, відповідно до якого відповідач забезпечив вимоги Підприємства по оплаті отриманих згідно договору № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року нафтопродуктів вантажним сідельним тягачем марки МЕRСЕDЕC-ВЕNZ АСТRОS 1840, номер кузова WDВ9540321К802661, держ номер 04305 РО та напівпричепом бортовим тентовим КRONЕ номер кузова WКЕSDР27011380045, держ. номер 03554 РА.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому вимог позивача не визнає посилаючись при цьому на наступне.

Позивач у позовній заяві, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на договір застави №80/1313 від 05.08.2008 року. Як зазначається у договорі, предметом вказаного договору є правовідносини сторін, що виникли у зв'язку із заставою транспортних засобів, що забезпечують вимоги Заставодержателя до Заставодавця у відповідності до договору №КІ 220000084 від 06.08.2008 р.

У відповідності до чинного законодавства, забезпеченню підлягають лише дійсні вимоги. Правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов'язання. Іншими словами, застава як вид забезпечення виконання зобов'язання не може існувати, коли відсутній предмет забезпечення, тобто основне зобов'язання.

Як вбачається, у договорі застави, що був укладений 05.08.2008 р., міститься дописка -посилання на договір №КІ 220000084 від 06.08.2008 р., пізніше цей договір названо "договір поставки". Договір поставки між сторонами заключений не був.

У заключених договорах купівлі-продажу від 06.08.2008 року, в т.ч. і додаткових угодах до договорів, жодних посилань на Договір застави №08/1313 від 5 серпня 2008 року не має. Не зазначено також, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання буде застосовано один із заходів забезпечення зобов'язання - застава. Проте, сторонами погоджено, що виконання зобов'язання за договором №КІ22000084 від 06.08.2008 року забезпечується сплатою неустойки, зокрема пені, (ст.549 Цивільного кодексу України, пункт 7.4. Розділу 7 договорі №КІ220000084 від 06 серпня 2008 року).

Окрім того, пунктом 5.1.1 Розділу 5 договору застави від 05.08.2008 р. зазначається, що "у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов'язань по Договору управління нерухомим майном Заставодавець не виконає своє зобов'язання в повному об'ємі, Заставодержатель набуває право звернути стягнення і реалізувати предмет застави в порядку, визначеному в основному договорі і діючим законодавством України".

Порядок звернення стягнення на майна та його реалізації сторонами у заключених договорах купівлі-продажу від 06.08.2008 року не визначався.

Відповідач стверджує, що, все вищевикладене свідчить про те, що договір застави не є і не може бути договором по забезпеченню зобов'язань, що виникли за договорами купівлі-продажу від 06.08.2008 року.

Представник відповідача після оголошення перерви в судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить його підпис в протоколі судового засідання від 27 жовтня 2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

06 серпня 2008 року ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» був укладений з ТОВ-фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» договір № КІ 220000084/08/1311, відповідно до якого ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» прийняло на себе зобов'язання відносно поставки відповідачу нафтопродуктів. В свою чергу, ТОВ-фірма «ДП Рівнетрансекспедиція»» прийняло на себе зобов'язання приймати та сплачувати вартість нафтопродуктів, отриманих протягом звітного місяця, не пізніше 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Умовами договору передбачалася можливість отримання нафтопродуктів на умовах відстрочки, оскільки додатком до договору № 2 установлена гранична сума - 300 000 (минус 300 000 грн.).

Отримання нафтопродуктів здійснювалось на автозаправних станціях з використанням паливних карток. Факт отримання нафтопродуктів підтверджується актами вибірки нафтопродуктів - інформаційними звітами за грудень 2008 року, січень-липень 2009 року, які підписані позивачем та відповідачем.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що сума оплати та їх періодичність визначається Покупцем (Відповідачем) самостійно, за винятком випадків виникнення заборгованості Клієнта, яка оформлюється відповідним рахунком Покупця та повинна бути сплачена протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту їх виставлення.

12 березня 2009 року Підприємство виставило Відповідачу для сплати рахунок-фактуру № СО-7124315/КІ220000084, який був отриманий відповідачем 16.03.2009 року.

В погашення заборгованості відповідачем була здійснена часткова сплата заборгованості в розмірі 202 400 (двісті дві тисячі чотириста) грн., що підтверджується виписками банку.

Однак, вся сума заборгованості Відповідачем не була сплачена у встановлений договором строк.

10.09.2009 року Підприємство направило на адресу Відповідача рахунок-фактуру № СО-7130715/КІ220000084.

13.03.2009 року ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» направило на адресу Відповідача претензію № 994. Повторно претензія була направлена відповідачу 08.07.2009 року (вих.. № 2923). Однак, відповіді на претензії Підприємство не отримало.

Станом на 18.09.2009 року Відповідач не здійснив оплату вартості отриманих нафтопродуктів і його заборгованість перед позивачем складає 101 870,00 грн. (сто одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 коп.).

Пунктом 7.4 договору № 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року передбачено право ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» стягнути з Відповідача пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожний дінь прострочення. Сума пені за прострочення платежу станом на 16.09.2009 року, відповідно до розрахунку позивача за період з 23 березня по 16 вересня 2009 року склала 13 437,72 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов Договору.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідачем не здійснюється виконання зобов'язань, прийнятих ним за договором № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року.

05 серпня 2008 року між Відповідачем та Позивачем був укладений договір застави № 08/1313, відповідно до якого Відповідач забезпечив вимоги Позивача по оплаті вартості отриманих згідно договору № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року нафтопродуктів вантажним сідельним тягачем марки МЕRСЕDЕC-ВЕNZ АСТRОS 1840, номер кузова WDВ9540321К802661, держ номер 04305 РО та напівпричепом бортовим тентовим КRONЕ номер кузова WКЕSDР27011380045, держ. номер 03554 РА.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Аналогічні норми передбачені ст.ст. 19,20 Закону України «Про заставу».

Таким чином вимога позивача стосовно звернення стягнення на майно, грунтується на договорі та законі, є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов є необгрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ні договір № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року, ні договір застави № 08/1313 від 05 08.2008 року судом недійсними не визнавалися, а відтак є правомірними.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 584 цього ж Кодексу встановлено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

В договорі застави № 08/1313 від 05 08.2008 року чітко визначено суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою та подано опис предмета застави.

Статтею 573 ЦК України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому, а відтак необгрунтованим є посилання відповідача на те, що договір застави укладений до укладення договору, зобов"язання по якому забезпечувалися заставою.

Такі ж норми встановлені і в Законі України "Про заставу".

Не грунтуються на законі і заперечення відповідача про те, що ні у основних договорах, ні у договорі застави не зазначено порядку звернення стягнення на майно та його реалізації, так як вказаний порядок передбачено цивільним законодавством України, в тому чилі Цивільним кодексом та Законом України "Про заставу".

На основі ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Звернути стягнення на заставлене майно за договором застави N08/1313 від 05.08.2008 року заставною вартістю 464 582,00 грн. для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю-фірма «ДП Рівнетрансекспедиція» перед ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» за Договором № КІ 220000084/08/1311 від 06.08.2008 року у розмірі 101 870,00 грн. (сто одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) та пені у розмірі 13 437,72 грн..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «ДП Рівнетрансекспедиція» (м.Рівне, вул.У.Самчука, 5, код ЄДРПОУ 30712154) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 14, літ.А, код ЄДРПОУ 30603572) 1 153,08 грн. (одна тисяча сто п"ятдесят три грн. 08 коп.) витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя